Які висновки зробили активісти після перегляду фільму «Дівчата у грі»
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA продовжує подорожувати по Херсонській області.
Минулого тижня команда Мандрівного побувала в гостях у Благодійної організації «Інша». На показ фільму «Дівчата у грі» режисерки Аліни Скшешевської прийшли активісти, правозахисники та журналісти.
Холодна та сира погода не завадила провести цікавий та комфортний показ: замість екрану в нас була гладенька біла стіна, а замість стільців зручні та м’які крісла-мішки. У повній темряві глядачі спостерігали за історією про Тері та її дівчину Тіану, які намагаються зберегти свої стосунки у безладному світі лос-анджелеського Скід Роу, знаного як «столиця бездомних США». Напруженість між двома жінками підсилює дилема: Тіана задоволена своїм місцем у підпільній економіці нетрів, а Тері понад усе на світі прагне вибратися звідти. Разом із іншими жінками громади вони щотижня відвідують уроки образотворчого мистецтва, аби поміркувати, помріяти і зцілитися.
Після перегляду Олена Старюк, регіональна координаторка фестивалю, юристка та керівниця громадської приймальні БО «Фонд милосердя та здоров'я» запитала, що найбільше вразило глядачів у фільмі.
- Ми весь фільм чекали, що зараз когось поб’ють, чи щось станеться. А в них все так спокійно проходить. Здивувати їхні мітинги – все цивілізовано, ніхто не постраждав, ні на кого не кидались, - ділиться враженнями глядачка.
Іншу глядачку вразила ситуація з соціальними програмами.
- Я так зрозуміла, що одна з дівчат хвора, тому вона не може контролювати свої емоції. Через це вона може отримувати допомогу, ліки та навіть житло. Вони винайняли чудову квартиру, дешеву та скромну, за їх мірками. Їм надали ваучер на пристойну суму і вони самі обрали, де хочуть жити. У нас в Україні немає такої допомоги і такої кількості соціальних програм. Перш, ніж отримати допомогу, дівчата відвідали купу зустрічей, а потім лише обрали кращий варіант для себе, - коментує фільм глядачка.
- Вони називають своє місто та район поганим, але у багатьох ситуаціях мені здалось, що ми живемо гірше, ніж вони, - поділився своєю думкою один з активістів.
Одна з правозахисниць підсумувала побачене у фільмі:
- Дуже сумно, що у дівчат все закінчилося так само, як і почалось. Вона знову в тюрмі, а інша вносить заставу. Хоча в них вже є де жити та їх ставлення до життя геть не змінилось.
Стежте за анонсами на сторінці і Мандрівний фестиваль Docudays UA на Херсонщині.
Фестиваль – не політичний і не комерційний.
Організатори Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Херсонській області:
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
