Яка ситуація в окупованих українських портах?

Росіяни окупували Херсон 1 березня. Тоді ж загарбники зайшли до порту й відключили всі камери спостереження на території підприємства. Повідомлялося, що працівників порту відпустили та вивели портофлот.

Керівником порту призначили Андрія Харитонова. Раніше він працював начальником дільниці плавзасобів «Херсонського суднобудівного заводу», що входить до об’єднання Smart Maritime Group олігарха Вадима Новинського. Наразі нових портових співробітників у Херсоні шукають методом «сарафанного радіо».

Далі росіяни та колаборанти годували публіку новинами про те, що у захопленому порту «відновлюється інфраструктура, ведеться ремонт, триває підготовка до відновлення повноцінної роботи».

Тим часом, окупанти забирали у фермерів (або купували за безцінь) зерно в Херсонській області й вивозили його до Криму. Звідти крадену продукцію відправляли (і відправляють) до турецьких портів, підробляючи документи про походження вантажу.

У середині червня у «військово-цивільній адміністрації» Херсонської області заявили, що порт нібито відновив роботу та готується до початку перевалки вантажів. Проте, станом на серпень порт досі не працює: загарбникам заважає підконтрольний Україні Очаков, який блокує їм вихід із Дніпро-Бузького лиману.

Порт Очакова розташований неподалік гирла річки Південний Буг, на вході до Дніпровської затоки, що веде до Херсонського порту. Осадка у порту дозволяє приймати, хіба що, річкові судна або судна типу річка-море. Більше того, від Очакова по воді вгору та вниз — території та порти України. Тому навіть у фантазіях окупантів про захоплення Очакова немає логіки, а в діях — і поготів.

До того ж, наразі росіянам вкрай складно планувати будь-які дії щодо відновлення перевалки у захоплених портах, особливо у Херсоні та області. Херсонська область може стати першою деокупованою українськими військами, тож загарбники займаються обладнанням позицій оборони. «Відновлення» портів просувається повільно, а рідкісні рухи вкрадених суден по Дніпру та заяви про швидкий початок роботи направлені, скоріше, на внутрішнього російського споживача.

Разом із Херсоном під тимчасовий контроль росіян перейшов і порт Скадовська. Окупанти планують відновити його, щоб вивозити крадене зерно (нинішніх рейсів із зерном із анексованого Криму, мабуть, недостатньо).

Зерно планують завантажувати на судна восени, після «приведення порту в готовність». Про це російськім ЗМІ розповів незаконний «голова військово-цивільної адміністрації» у Скадовську Сергій Швайко.

Скадовськ розташований в Херсонській області, тому «успіх» окупантів у Скадовському порту безпосередньо залежить від військової обстановки на південному напрямку. USM стежитиме за діями росіян та колаборантів і в цьому порту.

Нагадаємо, до приходу окупантів Скадовський морський порт уже кілька років перебував у стагнації. 2014 року підприємство різко втратило 80% вантажообігу. Тоді, незважаючи на вигідне географічне положення та низькі тарифи, перевізники не ризикували співпрацювати з портом через його небезпечну близькість до зони АТО (ООС).

Глибини в акваторії Скадовського порту не перевищують 10 м, що не дозволяло приймати великі судна. Для поступового відновлення порту необхідно, як мінімум, здійснити його днопоглиблення. Влада України планувала віддати порт у приватизацію, щоб врятувати підприємство. А як планують реанімувати порт окупанти, які вантажі планують перевалювати — незрозуміло.

Тому загарбники знайшли Скадовському порту інше застосування: нині там розміщують військову техніку та звозять боєприпаси.

Окрім Скадовська, в Херсонській області розташовані портопункт Хорли й порт Генічеська, який раніше планували передати в користування українським військовим. Чи використовують наразі ці порти росіяни, невідомо. 

Маріуполь

Порт на узбережжі Азовського моря, один із п’яти найбільших портів України. Паспортна глибина акваторії порту та підхідного каналу Вугільної гавані складають 9,75 м та 9,15 м. Порт приймає судна з осадкою до 8 м та завдовжки до 240 м. У порту Маріуполя розташовані 18 причалів. ДП «Маріупольський морський торговельний порт» (ММТП) є єдиним портовим оператором. Порт перевалює зерно, олію та металопродукцію, а також легкові та вантажні авто.

Пропускна спроможність Маріупольського порту — близько 17 млн тонн на рік. Проте, через війну на Донбасі, будівництво Керченського мосту та необґрунтовані затримки суден, Маріупольський порт майже втричі зменшив обсяги вантажообробки. Кількість суднозаходів до українських портів на Азовському морі з 2014 року зменшилася більш ніж у два рази, що вплинуло на економічні показники.

Маріуполь також з 1 березня опинився у блокаді російськими військами. Окупанти обстрілювали судна в порту, і мова не лише про кораблі українських Військово-морських сил. 8 квітня росіяни обстріляли криголам «Капітан Білоусов», на якому знаходився цивільний екіпаж. Внаслідок обстрілу загинула одна людина, ще кілька отримали поранення.

25 травня російське Міноборони заявило про завершення розмінування та «демілітаризації» порту Маріуполя, а також про «запуск» роботи порту.

Зараз з Маріуполя відправляють награбоване до російських портів на Азовському морі. Там вантаж відправляється або далі до росії, або до третіх країн, під виглядом вантажу російського походження.

На початку липня окупанти запустили в Маріупольському порту буксирний кран, щоб очистити судноплавний канал та акваторію. Крім того, до Маріупольського порту подали електрику, почали запускати портові крани. При цьому, маріупольці залишаються без електропостачання — окупантам важливо використати у своїх цілях українську інфраструктуру, але ніяк не «поліпшити» життя звичайних городян.

Росіяни відправляють із Маріуполя металопрокат та зерно за вже відпрацьованою схемою — через Сирію. Такий канал погодили нещодавно, під час візиту до Сирії куратора від Держдуми рф Шабліна та представників «ДНР».

Також у липні до Маріуполя прибули п’ять великих автобусів із російськими військовими з напрямку Волноваха-Донецьк. Автобуси приїхали до Приморського району. На думку радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, така ротація вказує на посилення охорони насамперед у порту.

Пізніше окупанти запустили дизель-поїзд із двома плацкартними вагонами Маріуполь-Волноваха. До поїзда приєднали дві протидиверсійні платформи. Тими ж шляхами росіяни запускають пасажирський потяг, який йтиме перед вантажним, по суті — використовуючи маріупольців як живий щит.

У липні вдалося зафіксувати початок морського сполучення між Маріуполем та Ростовом-на-Дону. З Маріуполя на судні забрали крадений український металопрокат, а з Ростова-на-Дону в окупований порт прийшли одразу декілька суден і танкер. Судна везли до Маріуполя вантажі військового призначення та паливо для наповнення сховища в порту. Порт Маріуполя остаточно перетворили на військово-транспортний хаб.

Петро Андрющенко закликав маріупольців із Приморського району змінити місце проживання, на випадок атаки з боку українських військових.

Москва не забуває і про основну мету «спецоперації» — крадіжках усього, що бачать російські солдати на тимчасово захоплених територіях. Тому Маріупольський порт готують до перевалки зерна вкраденого врожаю — намагаються запустити роботу зернового терміналу, запускають до Маріуполя зерновози з Донецька.

Так, росіяни запустили пором «Лаврентій», який курсуватиме з Єйська (рф) до Маріуполя, та назад. Але пасажирів на судні не буде — лише військові вантажі. Протягом одного 4-годинного рейсу пором може перевезти, наприклад, 20 фур боєкомплекту. У цілому, судно може перевозити до 700 тонн вантажів.

Пором запустила група компаній «Оборонлогістика», яка працює у структурі Військово-будівельного комплексу Міноборони рф. Про свої плани «Оборонлогістика» заявила на офіційному сайті, не приховуючи намірів.

Також зараз окупанти розчищають у Маріуполі залізничну колію, аби оперативно відправляти поїзди з порту до Волновахи. Крім того, росіянам необхідне стабільне сполучення ремонтної бази в ММК ім. Ілліча з портом.

Контрнаступ ЗСУ на Маріуполь — неминучий. З огляду на те, що росіяни безперервно «накачують» порт зброєю, підприємство може сильно постраждати під час «зачистки» від окупантів. Про те, як відновлюватимуть Маріупольський порт після війни, USM розповість у наступному матеріалі.

Бердянськ

Також розташований на узбережжі Азовського моря, є єдиним морським транспортним вузлом Запорізької області. У порту перевалюють технічну та продуктову олію. Пропускна спроможність порту – 400 тис. тонн наливних вантажів на рік. Порт має 10 причалів, осадка — 7,9 м. На території порту розташовуються п’ять терміналів.

Окупанти повноцінно почали господарювати у Бердянську 1 березня. У ході боїв за місто, військові рф атакували ракетами Бердянський морський торговельний порт.

Далі росіяни очікувано почали красти: викрали з порту буксир ВМС України «Корець». Також з Бердянська вивели п’ять суден з українським зерном: порти призначення були вказані лише у двох суховантажів, тож куди пішло зерно — невідомо. Керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко припустив, що окупанти відпустили ці судна з метою звільнити причальну стінку Бердянського порту для своїх логістичних цілей.

Потім російські військові вирішили створити у Бердянському порту військову базу. Зокрема, у березні до порту зайшов великий десантний корабель (БДК) «Орск» із вантажем бронетранспортерів на борту. 24 березня ЗСУ знищили «Орск», і пошкодили ще два російські кораблі в Бердянську.

У червні стало відомо, що капітан Бердянського морського порту Микола Єрьоменко добровільно перейшов на службу до окупантів.

У липні з Бердянського порту пішло в Туреччину перше судно з краденим зерном — «Жибек Жолы». «Пам’ятне» фото опублікував у Telegram голова «тимчасової адміністрації Запорізької області» Євген Балицький. Однак пізніше Туреччина проігнорувала фото від самих колаборантів та інші докази крадіжки зерна від українських дипломатів і журналістів, — і відпустила судно.

Аби вивозити ще більше збіжжя з Бердянська та інших міст Запорізької області, окупанти організували так звану «ГУК» (Государственная унитарная компания). Її контролює вже згаданий Євген Балицький. Колаборанти захопили припортовий елеватор підприємства «Нова хортиця» у Бердянську, завантажувальний комплекс підприємства «Аскет Шиппінг» у порту Бердянськ, елеватори підприємств «Кернел», «Оптімус» та інших зернотрейдерів.

USM зв’язався з директором (у мирний час) Бердянського порту Ольгою Самініною. Нам вона розповіла про ситуацію у порту Бердянська зі слів портовиків.

Самініна підтримує контакт із працівниками порту — не тими, хто пішов працювати до нового «керівництва», а тими, хто залишився без роботи. Основна озвучена проблема — портовики залишилися без засобів існування. Останню виплату заробітної плати вдалося здійснити наприкінці березня.

За її словами, запуск порту окупантами видається немислимим: «По-перше, окупанти тягли і вивозили з порту все, що бачили — починаючи із запчастин, мікрохвильових печей, інструментів та ін., і закінчуючи просто робочою формою докера».

Директор Бердянського порту зазначає: ще до повномасштабного вторгнення росії, порт був на межі кризи, а тепер — і зовсім залишився ні з чим.

Українські порти – результат багаторічної роботи тисяч людей. Протягом 30 років незалежності України, порти стагнували чи розвивалися, залежно від керівництва підприємств та профільних держустанов. Херсонський порт передали в концесію, Бердянськ планували приватизувати, а Маріупольський порт встиг стати основним перевантажувачем української металопродукції, незважаючи на значне скорочення вантажообігу через війну на Донбасі.

Російські окупанти «обнулили» всі результати та плани українських портів, які забезпечували левову частку економіки країни. Зруйнувати завжди легше, ніж збудувати, і в першому росіяни — професіонали. Створення ж чогось нового — не їхній профіль. Вчергове USM завершує матеріал словами про те, що вся надія наразі — на Збройні сили України. Лише після звільнення захоплених територій нас очікує довге відновлення портів, нові плани, стратегії та результати.