Як Україна повертатиме Крим: представник президента

Пішов шостий рік спроби анексії і тимчасової окупації Росією Криму, а Україна не має своєї стратегії з деокупації і реінтеграції. Не кажучи вже про міжнародний формат переговорів з повернення Криму, який ми навіть не ініціювали.

Постійний представник президента в АР Крим Антон Кориневич вважає, що для початку Україні треба вийти з такою ініціативою, а вже потім почати обговорювати конкретні формати і склад учасників.

Антон Кориневич розповів "Сегодня" про те, чому Україна не могла запобігти будівництву так званого "кримського мосту", і про санкції щодо "кримського пакету", які Україна повинна посилити.

- Який міжнародний формат переговорів з повернення Криму ви бачите?

- Це серйозне питання і, звичайно, це той недолік, який ми маємо всі ці шість років тимчасової окупації Криму. Бо коли ми говоримо про Донбас, то розуміємо, що Мінський формат не ідеальний, Нормандський формат не ідеальний, але вони існують. Є майданчики, де можна обговорювати певні проблемні питання. Щодо Криму такого майданчика, формату чи платформи донині не було. Це, вочевидь, пов’язано з досить однозначною позицією держави-окупанта, що щодо Криму не можуть вестися жодні перемовини.

- Можливо, це також пов’язано з позицією наших міжнародних партнерів?

- Можливо, і так. Думаю, рано чи пізно, краще, звичайно, рано, ми прийдемо до того, що ми повинні ініціювати міжнародний майданчик чи міжнародну платформу переговорів щодо Криму. За участі держави-окупанта, можливо, перший час без участі держави-окупанта, але обов'язково це має бути. Тобто, як я вже сказав на початку, нам потрібно тримати Крим на порядку денному міжнародного співтовариства. Так, дуже добре мати резолюції Генасамблеї ООН щодо ситуації в тимчасово окупованому Криму. Так, дуже добре мати резолюції ПАРЄ і інших міжнародних організацій. Але, якщо ми можемо вийти далі і на міжнародному рівні створити цей майданчик, ми готові активно долучатися до цього.

- Це має бути умовно "Будапешт+"? Розширений Нормандський формат? Чи інший формат за участі тої ж Туреччини та Китаю?

- Думаю, це можна і треба обговорювати. Бо наразі єдиного рецепту не існує. Чи це "Будапешт+"? Можливо. Так, бо ці держави гарантували нашу безпеку. Чи це "Норманді+"? Можливо, тому що ці держави вже включилися до вирішення ситуації щодо Донбасу. Плюс Туреччина, активніша участь США. Це можна обговорювати. Проте спочатку Україні треба вийти з такою ініціативою.

- Чи не здається Вам, що коли Україна порушить питання повернення Криму і створення відповідного міжнародного переговорного формату, то наштовхнеться на протидію саме з боку наших європейських партнерів?

- Є певні правила гри. Ці правила гри, по-суті, називаються основними принципами міжнародного права. Основні принципи міжнародного права – це ті базові правила, яких дотримуються всі учасники міжнародного співтовариства, щоби вважатися, умовно кажучи, цивілізованими. Серед основних принципів міжнародного права – територіальна цілісність, суверенна рівність держав, повага недоторканності державних кордонів. Мені видається, що цивілізоване міжнародне співтовариство хоче і далі грати за цими правилами. Чи хтось хоче їх переглянути і створити якісь нові правила, відкривши "скриньку Пандори"? Не думаю, що є таке бажання. Думаю, що є бажання слідувати цим правилам. А якщо є бажання слідувати цим правилам, то треба говорити, що Крим – це Україна, і треба мати активну позицію щодо захисту інтересів України. Тому, що це не просто захист інтересів однієї держави в Європі, частину території якої тимчасово окупували. Це захист тих правил гри, які напрацювало міжнародне співтовариство після Другої світової війни. Тому, можливо, десь з політичної точки зору я розумію підтекст вашого питання, і розумію, що це можливо. Але, якщо все розкласти по елементах, то чи зацікавлене міжнародне співтовариство у перегляді правил гри?

- Думаю, що ні. Бо наступними після України можуть бути вони…

- А, якщо воно не зацікавлене, відповідно, Україна може ініціювати певні питання щодо Криму, і міжнародне співтовариство повинне на них реагувати.

- Чи були у України шанси запобігти будівництву так званого "кримського мосту"?

- З фактичної точки зору, на жаль, ми дійсно говоримо про те, що РФ тимчасово контролює окупований український Крим. Тому у України дійсно не було можливості не допустити будівництва цього так званого "кримського мосту". З іншого боку, ми знаємо про те, що у правоохоронних органах, в Прокуратурі АРК, відкрито кримінальне провадження щодо незаконності будівництва цього мосту, зокрема нанесення шкоди екології акваторії Чорного та Азовських морів. І ми також знаємо про залучення певних іноземних компаній до будівництва цього мосту.

- В обхід санкцій…

- Думаю, що питання кримських санкцій ми повинні на рівні України дуже серйозно обговорити. Можливо теж внести певні зміни до законодавства. Можливо, про притягнення до відповідальності за невиконання санкцій, щоби західні партнери розуміли, що Україна реагуватиме на такі речі.

- Тобто, Ви кажете про введення Україною санкцій проти компаній, які брали участь у будівництві мосту?

- Думаю, що так. Думаю, зараз є майданчик для того, щоб загалом ситуацію з санкцій щодо Криму змінити і поліпшити. Україна робила те, що могла робити в тій ситуації. Але чи могли ми дійсно не допустити будівництва цього мосту? Напевно, що ні.

- Але саме через цей міст Україна втрачає Азовське море. Тому деякі експерти наполягають на розірванні Договору з РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 2003 року.

- Так званий "кримський міст" – це, звичайно, проблема. Але, насправді, питання судноплавства в Азовському морі і Керченській протоці пов’язане не тільки з так званим мостом. Питання ж не тільки в тому, що є міст. Держава-окупант контролює Керченський півострів з одного боку, і Таманський півострів з іншого, і в цілому Керченську протоку. За угодою про статус Азовського моря і Керченської протоки, ці води визнаються внутрішніми водами двох держав і гарантують вільний прохід українських суден. Чи можемо ми зараз отримати щось краще, ніж ця Угода?

- Наприклад, Володимир Василенко вважає, що розірвання Договору дасть можливість проголосити встановлення 12-мильних територіальних вод і 24-мильної прилеглої зони, і Керченська протока використовуватиметься вже для міжнародного судноплавства.

- Це питання, думаю, варто виносити на обговорення профільних органів, які відстоюють позицію України на міжнародній арені. Моя точка зору полягає в тому, чи можемо ми зараз забезпечити щось краще? Зараз за цим Договором і Азовське море, і Керченська протока – це внутрішні води. Відповідно, РФ повинна забезпечувати можливість проходу суден і Україна має право на це.

- Росія продовжує мілітаризувати Крим, нашпиговуючи його стратегічним озброєнням. Ще два роки тому у звіті Мюнхенської конференції з безпеки відзначалося, що Москва розгорнула в Криму "Іскандери" та зенітно-ракетні комплекси С-400. Це велика загроза не тільки для України, а й для країн-членів НАТО. Нам здається, що Україна має голосно порушувати це питання на всіх міжнародних майданчиках.

- Ми навіть знаємо, що в Криму є місце, де можна зберігати ядерну зброю. Тобто, така спроможність є. Ми знаємо, що в Криму зараз є декілька десятків тисяч російських військ, що в Криму на озброєнні є такі серйозні системи, як "Бастіон" (система берегової охорони з дальністю ураження до 300 км, протестована у Сирії – Авт.), "Бал" (береговий ракетний комплекс з дальністю ураження від 120 до 260 км – Авт.), що там є корабельний склад, який може нести і працювати з ракетами типу "Калібр" (дальність ураження по наземних цілях до 2600 км – Авт.), які були протестовані в Сирії, а дальність їх польоту сягає декілька тисяч кілометрів.

- А додаючи до цього закінчення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності між США і РФ...

- Тому, звичайно, це торкається не тільки України. Це торкається всього міжнародного співтовариства. Питання в тому, як на це реагувати.

- Проблема ще і в тому, що вони нікого не допускають до Криму.

- Так. Для України це велика проблема, бо тимчасово окупована територія України використовується з метою мілітаризації. З іншого боку, ми розуміємо, що РФ, як держава-окупант, робить це для того, щоб, по-перше, убезпечити себе від втрати контролю над цією територією, а, по-друге, щоби контролювати Чорноморський регіон. Яким чином на це має реагувати міжнародне співтовариство? Безумовно, новими санкціями, новим політичним тиском, бо це загроза безпеці в цьому регіоні та й, власне, у всій Європі. Бо ті озброєння, які Росія має, вона може використати на досить дальню відстань. Чи достатня реакція міжнародного співтовариства? Ну, це вже інше питання. Але те, що, по-суті, на кожний новий виток, на кожен новий етап мілітаризації Криму ми повинні відповідати і тиском, і санкціями, і іншими способами – це однозначно. Тому що це, безумовно, загроза.

- Можливо, є сенс запропонувати новому складу ВР проголосувати відповідну заяву-звернення до міжнародних партнерів України з вимогою посилення санкційного тиску на Росію за подальшу мілітаризацію Криму?

- Можливо. Ми хочемо активно працювати з усіма органами, які можуть допомогти в питанні реагуванні на те, що держава-окупант робить в Криму.

- Чи вважаєте Ви за доцільне вносити зміни до Конституції в частині розширення прав кримських татар?

- Думаю, що це питання точно варте обговорення. Корінний народ, права якого настільки порушувалися впродовж всієї історії і зараз продовжують порушуватися, має право на захист і забезпечення своїх прав. Щоб це питання належним чином опрацювати, його треба вивести на рівень суспільного дискурсу, пояснити суспільству, що там нема загроз, а є тільки ті речі, які сприятимуть поліпшенню ситуації для корінного народу.

- За яких умов Україна може відновити постачання прісної води Північно-Кримським каналом?

- Мені здається, що це недоречно. Позиція щодо непостачання води Північно-Кримським каналом до Криму є правильною і вірною. Україна повинна застосовувати механізми, які має, для тиску на державу-окупанта. Для держави-окупанта це питання, безумовно, є важливим, бо це, власне кажучи, господарська діяльність на території Криму. Але я не думаю, що найближчим часом ми матимемо якісь зміни в цьому підході. Ми не можемо говорити про постачання води. В тій ситуації, що ми маємо, ми не можемо говорити про постачання води Північно-Кримським каналом до Криму. Я вважаю, що це однозначна позиція.

- Те саме і з приводу електроенергії?

- Так.

- І останнє запитання. Чи Ви вже мали розмову з МЗС щодо узгодження позицій з приводу позовів України до міжнародних арбітражів щодо Криму?

- Ми зустрічалися з керівництвом МЗС, але обговорювали інші питання, зокрема щодо фінансування захисту політв’язнів. Конкретно питання позовів ще в роботі. Ми намагатимемося бути активними учасниками і робитимемо все від нас залежне, щоб допомогти відстояти позицію України в міжнародних судових процесах.

- Скільки ще часу знадобиться, поки українське суспільство побачить конкретні рішення? Я вже не кажу про їх виконання. Ми ж всі прекрасно розуміємо, що маємо справу з Росією, яка плювати хотіла на міжнародне право.

- В міжнародному праві є таке поняття, як "колеса правосуддя". Ці колеса не дуже швидкі, і це факт. Але добре, що Україна почала цю правову битву. Міжнародне право тут на боці України.