Від Польщі до Панами. Які країни вводили воєнний стан за останні 50 років

У зв'язку з агресією Росії в Керченській протоці 28 листопада з 9:00 у низці областей України вводять воєнний стан, який має тривати 30 днів. Указ президента, вже затверджений Верховною Радою, передбачає можливість обмеження деяких конституційних прав і свобод. Однак президент Петро Порошенко пообіцяв, що ці обмеження не будуть реалізовані і не буде введена цензура.

НВ згадує відомі випадки введення воєнного стану у різних країнах світу за останні 50 років.

Квебек, 1970 рік

У жовтні 1970 року бойовики Фронту визволення Квебеку, викрали британського дипломата Джеймса Кросса, а потім віце-прем'єра і міністра праці Квебека П'єра Лапорта. Ця радикальна терористична організація, яка ставила собі за мету створення незалежної квебекської держави деякий час мала досить масштабну народну підтримку.

15 жовтня влада Квебека попросили про втручання канадської армії для подолання кризи, і в той самий день у Монреалі відбувся мітинг на підтримку Фронту визволення Квебеку, в якому взяли участь близько 3 тисяч людей. 16 жовтня прем'єр-міністр Канади П'єр Трюдо запровадив воєнний стан. Наступного дня, 17 жовтня, біля аеропорту знайшли тіло П'єра Лапорта - він був задушений.

Воєнний стан у Канаді в 1970 році тривав 46 днів - з 16 жовтня по 1 грудня. У грудні в Канаді провели опитування, яке показало, що введення воєнного стану підтримують 89% англомовних канадців і 86% франкомовних (населення Квебека франкомовне - ред.).

З введенням воєнного стану підтримку Фронту визволення Квебека заборонили, як і масові протести та страйки. Були дозволені обшуки і затримання на сім днів без пред'явлення обвинувачень. У ці сім днів генпрокурор міг розпорядитися про продовження затримання до 21 дня. Затриманим не дозволяли проводити консультації з адвокатами, вони могли бути повністю ізольовані на цей термін від зовнішнього світу.

Всього поліція провела близько трьох тисяч обшуків і затримала 497 людей. 435 із них відпустили, 62 пред'явили обвинувачення. 32 з цих звинувачень були в тяжких злочинах.

На час дії воєнного стану на всій території Квебека були розгорнуті війська на підтримку цивільній владі й була обмежена свобода пересувань.

4 грудня, вже після скасування воєнного стану, був звільнений перший з викрадених заручників Джеймс Кросс - він провів у полоні 62 дні. В обмін на звільнення Кросса його викрадачі і деякі з їхніх родичів отримали дозвіл полетіти на Кубу.

В кінці грудня були заарештовані три члени Фронту визволення Квебеку, яких звинуватили у вбивстві міністра праці П'єра Лапорта.

Польща, початок 1980-х

13 грудня 1981 року генерал Войцех Ярузельський, який на той момент був головою уряду, міністром оборони і 1-м секретарем Польської об'єднаної робітничої партії запровадив у Польщі воєнний стан. Це було зроблено для боротьби з профспілковою організацією Солідарність, яку очолював Лех Валенса.

В ніч з 12 на 13 грудня 1981 року по всій Польщі відключили телефонний зв'язок. Через це лідери Солідарності опинилися в ізоляції. По телебаченню транслювали заяву генерала Ярузельського, який говорив про необхідність "зв'язати руки авантюристам, перш ніж вони зіштовхнуть батьківщину у вир братовбивчої війни". Ярузельський оголосив про створення Військової ради національного порятунку, на період воєнного стану, що тривав 586 днів - до 22 липня 1983 року. Військова рада була верховним органом влади.

У перші дні воєнного стану близько трьох тисяч активістів Солідарності, у тому числі Леха Валенсу затримали та відправили в центри інтернування. За період воєнного стану інтернували майже 10 тисяч людей. 30 людей загинули під час зіткнень з поліцією.

Були заборонені масові демонстрації і страйки, діяльність громадських організацій і профспілок. Кілька разів активісти намагалися протестувати, незважаючи на заборону, але протести придушували військові.

Під час воєнного стану вводилася комендантська година, обмежувалася свобода пересування і зміна місця проживання. Обмежувалися також повноваження місцевої влади.

Воєнний стан і репресії послабили, але не знищили Солідарність, яка продовжувала підпільно видавати періодику та листівки.

17 липня 1986 року в Польщі ухвалили закон про амністію. Були амністовані 1200 учасників антиурядових протестів, в тому числі 225, засуджених до позбавлення волі.

У 1991 і 2006-2007 роках у Польщі були зроблені спроби притягнути до кримінальної відповідальності причетних до введення воєнного стану колишніх представників влади. Однак процес так і не був доведений до кінця через вік і стан здоров'я обвинувачених.

У березні 2011 року Конституційний суд Польщі визнав введення воєнного стану антиконституційним.

Панама, 1989 рік

Панамський генерал і диктатор Мануель Нор'єга тривалий час співпрацював із США та був платним інформатором і агентом ЦРУ. Але від середини 1980-х років відносини між США і Нор'єгою стали погіршуватися, оскільки в американські ЗМІ потрапила інформація про те, що Нор'єга сприяє наркоторгівлі й отримує від наркоторговців значні суми грошей. В міру погіршення відносин панамський диктатор став зближуватися з Кубою та СРСР.

У травні 1989 року на президентських виборах у Панамі переміг опозиційний кандидат Гільєрмо Ендара. 11 травня Ендару сильно побили прихильники Нор'єги, і він потрапив до лікарні. Нор'єга оголосив вибори недійсними.

У жовтні 1989 року Нор'єга зміг запобігти державному перевороту.

Водночас США, у яких були численні військові бази вздовж Панамського каналу, який вони контролювали, чинили тиск на Нор'єгу. 15 грудня Генеральна асамблея Панами прийняла резолюцію про стан війни між Панамою і Сполученими Штатами.

Воєнний стан було введено 20 грудня - після початку вторгнення США в Панаму. Через кілька годин після вторгнення Гільєрмо Ендара прийняв присягу як обраний президент.

Вторгнення США було стрімким та успішним, основні операції завершилися вже 24 грудня. 25 грудня воєнний стан скасували. Під час дії воєнного стану панамська влада встигла ввести комендантську годину та обмежити роботу ЗМІ. Нор'єга намагався отримати притулок у посольстві Ватикану в Панама-Сіті, але йому це не вдалося. 3 січня 1990 року він здався американським військовим і був доставлений у США на літаку.

Американське вторгнення офіційно закінчилася 31 січня 1990 року. У ньому брали участь майже 27 700 американських військових і близько 300 літаків. Їм протистояло близько 16 тисяч панамських військовослужбовців. Загинули 23 американських солдати, і, за різними оцінками, від 300 до 1000 громадян Панами.

Югославія, 1999 рік

У Югославії воєнний стан було введено на 78 днів - з 24 березня 1999 року по 10 червня 1999 року. У цей період діяла комендантська година.

Воєнний стан був пов'язаний з операцією НАТО Союзна сила. Під час цієї операції сили НАТО здійснювали бомбардування сербських військових об'єктів по всій Югославії, щоб припинити репресії сербських військових проти албанців у Косові.

Операція була проведена без формальної згоди Радбезу ООН. У ній було задіяно близько 1000 літаків. Було завдао більше 2000 ударів по близько 1000 об'єктах. Загальна кількість жертв бомбардувань за різними оцінками становить від 1000 до 2500 людей.

Ізраїль, 2006 рік

З 12 липня по 14 серпня 2006 року (33 дні) воєнний стан було введено в Ізраїлі. В цей час відбувався лівансько-ізраїльський воєнний конфлікт.

Ізраїль оголосив мобілізацію, ввів обмеження роботи підприємств та навчальних закладів, обмежив свободу пересування громадян та ввів комендантську годину.

Бойові дії Ізраїль вів із впливовою в Лівані організацією Хізбалла, яку ліванській державі не вдалося знезброїти. Між Хізбаллою та Ізраїлем протягом багатьох років відбувалися зіткнення.

12 липня під час чергової атаки Хізбалла вбила трьох ізраїльських солдатів і захопила в полон двох. Ще п'ятеро ізраїльських солдатів загинули, коли намагалися їх звільнити. Хізбалла запропонувала Ізраїлю обміняти полонених на своїх членів, які відбували терміни в ізраїльських в'язницях. У відповідь Ізраїль почав масштабну воєнну операцію. Урядові війська Лівану не брали участі в цьому конфлікті.

Ізраїльська авіація розбомбила основні автошляхи, аеропорти і мости Лівану. Деякі авіаудари Ізраїль завдавав у житлових районах на півдні Лівану - з метою знищити керівників та бази Хізбалли. Хізбалла відповідала ракетними ударами.

23 липня Ізраїль почав наземне вторгнення в Ліван.

11 серпня Рада безпеки ООН прийняла резолюцію про припинення вогню. Відповідно до цієї резолюції Ізраїль повинен був вивести війська з Лівану, а Хізбалла - скласти зброю на півдні Лівану. Ці території повинні були перейти під контроль урядових військ Лівану та солдатів ООН.

Внаслідок війни загинули 1200 ліванців, за оцінками Хізбалли, членів цієї організації серед них було 74, за оцінками Ізраїлю, - від 180 до 530. Загинули також 119 ізраїльських солдатів і 44 громадянина Ізраїлю. Після воєнних дій Хізбаллу стала підтримувати переважна більшість населення Лівану. Хізбалла досі відмовляється скласти зброю.

Грузія, 2008 рік

Під час російсько-грузинської війни 2008 року воєнний стан ввела Грузія. Він тривав 25 днів - з 9 серпня до 3 вересня. Це сталося через два дні після вторгнення на територію Грузії російської армії 7 серпня 2008 року. Однак Росія офіційно оголосила про вторгнення у Грузію лише наступного дня - 8 серпня, заявивши, що воно нібито спричинене бойовими діями військ Грузії в її регіоні Південна Осетія.

Стан війни грузинський парламент схвалив після внесення відповідного подання президентом Міхеїлом Саакашілі після того, як ескалація конфлікту поширилася на ще один грузинський регіон - Абхазію.

Грузія ввела комендантську годину, оголосила мобілізацію, а урядові організації перейшли на цілодобовий режим роботи.

Російські війська і місцеві бойовики атакували грузинські міста не лише у конфліктних регіонах, а й за їх межами. Вони також перекрили центральну трасу, що сполучає східну та західну Грузію. Російська піхота з Чорноморського флоту зайняла головний порт Грузії Поті і знищила всі кораблі та катери з військовим маркуванням, у тому числі прикордонні.

26 серпня Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії, проте її приклад наслідували лише Нікарагуа, Науру і Вануату. Таким чином, головним наслідком війни стало перетворення Південної Осетії та Абхазії на підконтрольні Росії квазіреспубліки.

Внаслідок війни загинули 175 громадян Грузії та 67 російських військових. Зараз конфлікт заморожений.

Таїланд, 2014 рік

Від 2013 року в Таїланді відбувалися масові протести проти кабінету міністрів Їнглак Чинават через законопроект про проведення амністії, який міг допомогти повернутися в країну вигнаному брату прем'єра - екс-прем'єр-міністру Таксіну Чинавату.

20 травня 2014 року командувач Королівською армією Таїланду генерал Прают Чан-Оча оголосив про введення воєнного стану через безперервну політичну кризу. Спочатку він запевняв, що воєнний стан - це не військовий переворот. Однак лише через два дні, 22 травня 2014 року Чан-Оча заявив, що влада переходить від чинного уряду до Командування зі збереження миру і порядку, яке створили після введення воєнного стану.

На час дії воєнного стану була обмежена свобода ЗМІ, була введена комендантська година, а військові стали виконувати функції, які раніше виконувала поліція, зокрема, забезпечувати порядок під час акцій протесту. 22 травня всіх демонстрантів закликали розійтися по домівках.

Прают Чан-Оча очолив військовий уряд. Деяких із членів колишнього уряду та інших впливових політиків заарештували.

13 червня 2014 року було скасовано комендантську годину, але Прают Чан-Оча очолює військовий уряд досі. У березні 2017 року запобігли спробі замаху на його життя. У січні 2018 року Прают Чан-Оча запропонував журналістам ставити свої запитання його картонним копіям.