У Новоолексіївці 27 лютого (біля будинку культури), 28 лютого у Генічеську (у центрі міста) військовослужбовці, які перебувають на території Генічеського району, провели патріотично-агітаційну акцію. За словами очевидців, закликали солдати до звільнення Криму.
Почувши це, перелякані громадяни вирішили, що вже почалася війна. Виявилося– ні. Листівки, які роздавали у Генічеську, Новоолексіївці і Сальковому (там на блокпості агітацію проводили лише серед кримських водіїв), носили мирний характер. “Крим у нашому серці. Крим – це Україна”, – написано на одній. Між написами – складені у вигляді серця кисті рук, в центрі яких - анексований півострів. Усе це – на тлі стиглого пшеничного поля. Інша листівка оповідає про тоталітаризм і псевдопатріотизм, що панують у сусідній країні. Вона веселіша: містить анекдоти і карикатури ...
У ніч на 29 лютого стало ще “веселіше”. Генічани прокинулися від гуркоту вибухів. Одні чули їх з боку моря, інші – з боку Сиваша, треті – біля села Фрунзе. Так чи інакше, але вже наступного дня (чому наступного, а не напередодні?) стало відомо про навчання морських піхотинців. У результаті цих навчань у сусідньому з містом селі Подорожнє, за словами тамтешніх жителів, у будинках повилітали шибки, а в районну лікарню стали надходити хворі на серцеві недуги.
Наступного дня у місті лише й говорили, що про вибухи і ... бомбосховища. Довелося стати свідком розмови: мешканка приватного сектора домовлялася з жителями п’ятиповерхівки, в разі чого сховатися у них у підвалі. А один із генічан пожартував, що стрілянина була перевіркою генічан на “вошивість” : мовляв, хто першим викине “триколор”…
Як писав класик: “Все це було б смішно, коли б не було так сумно” .