Україна і НАТО. Про нейтралітет та спів «путінських снігурів»

Проросійські агенти впливу – так-звані «путінські снігурі» – з новою силою розпочали хоровий спів про позаблоковість та нейтралітет, який вони нав’язують Україні, щоб вона залишилась без будь-якої допомоги з боку інших держав та міжнародних організацій. Так легше Росії продовжувати війну проти України та здійснювати окупацію ізольованої країни.

Не виняток в цьому і висловлювання колишнього парламентського спікера Мороза, а також й інших діячів, таких як Мураєв, Чалий, Балицький, що для нас позаблоковість найкраще, це принесе мир, і такий статус може нам надати Рада безпеки Організації Об’єднаних Націй.

Очевидним є те, що на сьогодні нейтральний статус як такий не працює. Власне Росія розпочала свою війну проти України в період, коли ми були позаблоковою державою. Я впевнений, що наше таке безпекове сирітство розпалило апетит Росії і прискорило початок війни.

Те, що нейтралітет не діє, можна прослідкувати і на історії Другої світової війни. Під час якої нацисти окупували Бельгію, Нідерланди, Данію, Норвегію, комуністи розпочали війну проти Фінляндії, а пізніше окупували нейтральні балтійські країни – Естонію, Латвію, Литву. Згодом і Швеція та Швейцарія змінили політику на догоду Рейху.

Ті умовно нейтральні країни, які постали в період Холодної війни, вже не є нейтральними на сьогодні. Зокрема Фінляндія, Швеція та Австрія є членами Європейського союзу. Якщо Європейський союз має спільну зовнішню політику та спільну політику безпеки, то чи є ці країни нейтральними? Якщо Швейцарія є партнером НАТО, бере участь у миротворчих місіях, місіях ЄС та ООН, то чи є це чистий нейтралітет?

Путін і проросійські агенти впливу, які є в Україні, хочуть, щоб ми були позаблоковими, нейтральними, без допомоги, без гарантій та будь-яких зв’язків, які посилювали б нашу безпеку. Так простіше здійснювати агресію.

Нам говорять про те, що такий нейтралітет може забезпечити для нас Рада безпеки ООН. Це не лише дурниця, це цинічна провокація. Рада безпеки ООН сьогодні не може ухвалити будь-якого рішення на підтримку України – ні засудити агресію, ні спрямувати миротворчу місію на Донбас, ні створити міжнародний трибунал із розслідування збиття малайзійського лайнера рейсу МН17, а все через право вето у Росії, користуючись яким вона блокує всі рішення.

Припустимо, що Росія погодилась і Рада безпеки ООН надала якісь гарантії для України, а через місяць та ж Росія розпочинає нову війну і наступ на українську територію. Чи має Рада безпеки ООН якісь важелі проти цього? Ні. Росія знову блокуватиме будь-які рішення в Раді безпеки ООН. Тому це ніякий не захист, це навіть не профанація, а усвідомлена маніпуляція громадською думкою для ослаблення позицій держави.

Чи може бути впевненість, що Росія, порушивши український суверенітет в часи позаблоковості, розтоптавши як Будапештський меморандум, так і договори про дружбу, взаємне визнання кордонів та багато інших, не зробить це знову? Впевненість є якраз у зворотному.

Співпраця з НАТО і майбутнє членство у ньому

Який механізм захисту України? Захист повинен бути реальний, справжній. Та практична співпраця з НАТО яка є, той діалог який ми ведемо з Північноатлантичним альянсом є запорукою посилення національної безпеки. Членство в НАТО є питанням майбутнього, а сьогодні, власне опираючись на нашу мету набуття членства в Альянсі, ми звертаємось до наших партнерів з питаннями допомоги Україні в час теперішній. І ця допомога суттєва.

З початку російсько-української війни ми отримали від США більше ніж 760 мільйонів американських доларів на безпекові та оборонні програми, а по курсу це близько 20 мільярдів гривень. Чи зайві ці кошти для армії під час війни? Спільні маневри, навчання, інструктори, трастові фонди, політична, матеріально-технічна підтримка, зустрічі, візити, військова медицина – все це посилення національної безпеки держави. Без діалогу з НАТО, в нас було б значно більше вбитих та поранених на війні, і Росія просунулась би набагато більше вглиб країни.

Тому, щоб нам не співали «путінські снігурі» про нейтралітет, нам необхідно посилювати взаємодію з іншими країнами, групами країн, міжнародними організаціями, з НАТО, ЄС та іншими інституціями, набувати членства в них з тим, щоб ми не залишались один на один із ворогом. Тоді і перемога буде за нами, адже правда та міжнародна спільнота на нашому боці.

Майно яке є нічийне, тобто нейтральне, саме по собі є спокусою щоб його прихопити і забрати. Тому і для України бути в безпековій системі значно краще і ефективніше, ніж бути поза дієвими інститутами безпеки.