У нас є всі передумови почати експортувати газ

Водночас минулий рік запам'ятався і низкою неприємних сюрпризів, серед яких стало непродовження величезної кількості ліцензій на розробку надр газодобувним компаніям, відсутність аукціонів на такі ліцензії, а також не до кінця вирішене питання дерегуляції спецдозволів. Укрінформ підбив підсумки року разом з виконавчим директором Асоціації газодобувних компаній України Романом Опімахом.

Асоціація існує відносно недавно – у січні їй виповнилося два роки. Вона об'єднує 7 великих підприємств як державної, так і приватної власності. Сукупний видобуток цими компаніями становить близько 90% усього видобутку газу України. Метою створення Асоціації є сприяння зміцненню енергобезпеки нашої держави, розвиток галузі у відповідності з прогресивними світовими практиками, підвищення інвестиційної привабливості індустрії та налагодження партнерства з газодобувними регіонами.

- Які завдання ставить перед собою Асоціація?

- Уряд ухвалив Концепцію розвитку газодобувної галузі до 2020 року Україна має стати енергетично самодостатньою державою. Але для цього повинні бути створені певні передумови. Зі свого боку, галузь надала перелік перешкод, які стримують її розвиток, і аналіз міжнародних експертиз, як подібні речі вирішуються в світі, для того, щоб залучити інвесторів у розвиток вітчизняної газовидобувної індустрії. З метою бути почутими, Асоціація налагодила тісну співпрацю з органами влади, бізнес-асоціаціями, профільними експертами, міжнародними фінансовими інституціями та аналітичними установами.

- Які позитивні зрушення відбулися в галузі за минулий рік?

- Нарешті розвиток галузі було визначено як стратегічний напрямок в політиці держави. Концепція, про яку я згадував вище, хоч і з затримкою, але почала реалізовуватися. Уряд і народні депутати зробили важливі кроки, що сприяють цьому. У 2018 році набуло чинності стимулююче оподаткування для нових газових свердловин і державні гарантії не змінювати ренту 5 років. За оцінками міжнародних експертів, сьогодні Україна має найбільш привабливу позицію серед видобувних країн у Європі.

Також з 1 січня 2018 року почалося відрахування 5% ренти на розвиток місцевих громад. Це має мотивувати регіони, де проводиться видобуток, до співпраці з індустрією.

Крім того, були оновлені радянські правила розробки нафтогазовидобувних родовищ, які не змінювалися 33 роки, і ліквідовано вимогу щодо обов'язкової переоцінки запасів кожні 5 років.

- А як щодо дерегуляції системи дозволів?

- У минулому році був закладений хороший фундамент з дерегуляції дозвільної системи. У першому читанні Верховна Рада ухвалила законопроект №3096-д, і ми сподіваємося, що найближчим часом він буде підтриманий. Прийняття цього документа істотно наблизить нашу систему регулювання до найкращих міжнародних стандартів. Адже наразі компаніям доводиться отримувати 46 дозволів у 16 органах – що забирає більше 3 років. Законопроект №3096-д прискорить отримання дозволів на 18 місяців, прибере шість ступенів погоджень, яких немає в жодній країні світу. При цьому, контроль за ключовими речами: такими, як екологія, земля, технічна безпека, - залишиться.

- Якщо порівнювати з цивілізованими країнами, скільки часу там може займати отримання дозволів?

- Абсолютно по-різному. Якщо говорити про прогресивні практики, то, приміром, у Канаді отримання дозволу на буріння займає від 3 до 30 днів. У нас же цей процес затягується більше, ніж на рік, що не сприяє мобільному розвитку галузі та приходу інвесторів.

- Перейдемо до цифр. Які були очікування з видобутку в 2017 році, і що ми маємо в результаті?

- Видобуток газу в країні за підсумками 2017 року склав 20,5 млрд кубометрів, що перевищує показники 2016 року на 450 млн кубометрів або 2,4%. Лідером стала «Укргазвидобування» – компанія вперше за 24 роки показала найбільшу динаміку приросту – 4,4%. Негативний тренд ми спостерігаємо у незалежних підприємств – торік вони здобули на 0,4% менше газу, ніж роком раніше. Як ми і попереджали, це закономірний результат довгої відсутності позитивних змін у галузі після істотного її потрясіння в 2014 і 2015 роках.

- Які компанії продемонстрували негативну динаміку з видобутку?

- Найбільш неприємний момент – це Укрнафта. Підприємство, наполовину державне, продовжило стрімке падіння, яке досягло 15%. Це, безумовно, негативно позначається і на картині видобутку в цілому. Причому, значною мірою посилення цього тренда для підприємства пояснюється вимушеним призупиненням видобутку на шістьох родовищах.

- А чого очікувати в 2018 році?

- Цього року ми прогнозуємо зростання видобутку, який може досягти 7%. Лідером залишиться «Укргазвидобування», що займає велику частку ринку. Також очікуємо активізації видобутку і приватними підприємствами на наявних ділянках, які вони планують інтенсивно розробляти.

- Якщо ми торкнулися теми нових ділянок, то відразу ж згадуються труднощі, які відчували компанії з отриманням ліцензій торік. Державний регулятор, який їх видає, отримав нового тимчасового керівника - як це вплинуло на галузь?

- У розвинених країнах регулятор, який відповідає за розпорядження надрами в країні (в Україні це Державна служба геології та надр. – Ред.), є незалежним від будь-яких політичних сил. У нас же Держгеонадра не мають повноцінного керівника більше трьох років – усі ці роки службу очолюють тимчасові голови. Ми закликаємо, щоб ця ситуація змінилася. Найближчим часом має бути проведений прозорий конкурс на посаду керівника Держгеонадр, який компетентно виконуватиме свою роботу з поглядом на майбутнє. Адже потенційний інвестор зазвичай дивиться, хто надає ліцензії, який мандат має чиновник. А ситуація, яка зараз склалася, зовсім не викликає довіри.

- Які реформи ще потрібні?

- Є три напрямки, які допоможуть зробити Україну енергетично незалежною державою. По-перше, дозвільна система повинна бути зрозумілою і простою для інвесторів, бюрократія повинна бути мінімізована. По-друге, геологічна інформація повинна бути відкритою – це є нормальною міжнародною практикою. По-третє, нові ділянки для розробки. Ми впевнені, що держава повинна представити масштабний план використання надр, публічно і на рівних умовах запропонувати компаніям великий перелік об'єктів для інвестування. Така практика застосовується в усьому світі. Інвестори самостійно відбирають і оцінюють ділянки, номінують їх на аукціон. У нас же за півтора року не було проведено жодного аукціону. Куди запрошувати інвестора?

- А як справи з аукціонами полягали раніше?

- Наш аналіз показав, що за останні 10 років 90% всіх спецдозволів було видано поза аукціонами. Це вказує на політику подвійних стандартів. Звичайно ж, на це звертають увагу інвестори – вони звикли і хочуть грати на рівних і прозорих умовах. Ми, як Асоціація, працюємо над тим, щоб ці «лазівки» були усунені. Не має бути ніяких шляхів отримання ліцензії поза аукціоном.

- Наскільки проведення аукціонів впливає на кінцеву ціну спецдозволу?

- Практика тих аукціонів, які проводилися в Україні, показує, що ціна може зрости більш ніж у 5 разів. І від цього виграє безпосередньо бюджет країни. Ділянка буде видана ефективно тому інвестору, який витратив на це гроші, а не скористався якимись обхідними шляхами. Ми наполягаємо на тому, що всі повинні бути в рівних умовах і конкурувати один з одним.

- А в контексті виконання програми збільшення видобутку яку роль відіграють аукціони?

- Торік не було проведено жодного аукціону, на 2018-й офіційно теж поки ніяких планів немає. Якщо ми прагнемо енергонезалежності та збільшення видобутку власного газу, то держава повинна створити для цього умови. А так у нас аукціони не проводяться, а потім газовидобники будуть винні у стагнації галузі.

- Чи вистачає Україні газу, щоб у перспективі забезпечити себе власним видобутком?

- Ми маємо багатий потенціал і входимо в трійку країн Європи за обсягами розвіданих запасів газу. Але ці ресурси розробляються зовсім неінтенсивно – за рік видобуваємо лише 2%, тоді як у світі – 6% і більше. Використовуючи сучасні технології та світові практики, ми можемо більш ефективно розробляти діючі та нові родовища. Крім цього, наша газотранспортна система недозавантажена, тобто газ ми зможемо досить швидко постачати внутрішньому споживачеві, так і зовнішньому, без особливих витрат на інфраструктуру.

- Ми встигнемо наростити до 2020 року видобуток настільки, щоб припинити імпорт газу?

- Чи ми зможемо добувати 27 млрд кубометрів у 2020 році? Це амбітний виклик. У нас є деяка затримка з реалізацією Концепції розвитку газовидобувної галузі. Ми можемо впритул наблизитися до цієї мети, за умови швидкої реалізації реформ, на яких акцентує галузь.

Чи буде цього достатньо для задоволення потреб у 2020 році? Рівень споживання залежить від серії факторів: якою буде зима, як працюватиме економіка, як буде реалізовуватися програма енергоефективності.

- А експорт, це взагалі реально в наших умовах?

- Після того, як ми повністю забезпечимо себе газом для внутрішнього споживання, тоді його можна буде експортувати. Для цього у нас є всі передумови.

- Якою буде вартість газу, якщо він буде повністю власного видобутку?

- Однозначно вийде дешевше, ніж імпортний газ. Якщо немає дефіциту газу на ринку, а створено профіцит, то ціна буде зменшуватися – це загальновідомі закони економіки.