Весна все активніше хазяйнує на вулицях нашого міста.
Трава стає все зеленішою, розпускаються квіти, прокльовуються зелені листочки.
А слідом за абрикосами в Херсоні розпустив свої дивні квіти і мигдаль.
Всі народи, які вирощували мигдаль, складали на його честь легенди й перекази. У Стародавній Согдіане, яка розташовувалася на території сучасних Узбекистану і Таджикистану, квітучі гілочки мигдалю приносили в жертву богам, ними захищали хворих дітей від злих духів, з ними на руках читали молитви. Євреї здавна називають мигдаль "шкекед", що значить - "прокинься і дивися в оба". Він символізує увагу, солодкість, чарівність і чуйність. Іранці вважали цю рослину Древом Небес. Фрігійці ставилися до мигдалю як до батька всіх речей, символу весни.
У Стародавньому Єгипті мигдальна олія використовувалася в особливих магічних ритуалах, що мали підвищити добробут. У Піднебесній імперії ця рослина символізувала жіночу красу, стійкість в печалі. Для індійців мигдаль є символом плодючості і подружнього щастя. У фінікійців мигдаль вважався божественним деревом.
Мигдаль за змістом рослинних білків займає 2-е місце після арахісу, багатий жирами, мінеральними солями, цінними ефірними маслами. Існує дві основні різновиди мигдалю: солодкий і гіркий. Солодкий мигдаль відрізняється від гіркого відсутністю амігдаліну, який є носієм типового мигдального смаку. Амігдалін легко розкладається на цукор, бензальдегід і отруйний ціаністий водень. Тому не рекомендується вживати гіркий мигдаль без його попередньої обробки. Велика частина гіркого мигдалю йде на виготовлення мигдалевого масла, досить дорогого кулінарного і косметичного продукту. Солодкий ж, крім всіх перерахованих цінних якостей, багатий на вітаміни Е, В2, В3, є натуральним антиокислювачем, містить фосфор, цинк, мідь, залізо, кальцій, магній. Солодкий мигдаль азіатськими народами здавна використовується як пом'якшувальну і живильний засіб. Він чудово очищає шкіру, знімає подразнення.
І взагалі - це дерево просто красиво цвете, наповнюючи повітря своїм унікальним ароматом.