Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів історик Ростислав Мартинюк.
- У хати вимерлих від голоду українців почали масово заселятися сім'ї з Росії. Та у центральній Україні це не спрацювало. Хіба у Запорізькій, Донецькій, Луганській областях.
У нас немає доступу до документів, які показали б панораму плану колонізації України тих років. Є статистика, як писали, про кількість "звільнених" господарств у результаті смерті людей. Наприклад, у селі Голінка Бахмацького району, тоді Дмитрівського, на Чернігівщині було 120 "звільнених" господарств. Прислали стільки ж російських сімей - Чернігівська область по колонізації була підшефна Ярославській. Але не врахували, що половина господарів не померли, а евакуювались. І в 1934-1935 роках багато таких поверталися.
У доктора наук Ольги Романенко є статистика з Кривого Рогу на Дніпропетровщині. Вона каже, що 1934-го в НКВД реєстрували масові бої між переселенцями й українцями. Місивом було охоплено центр України. Відтак близько мільйона переселенців евакуювали назад. Але маховик голоду комуністи вже не могли контролювати, 1934-го він тривав і бив також по переселенцях.
Що на вашу думку включав план колонізації?
- Під час Голодомору була створена мережа дитячих будинків. Фактично, то були концтабори. У тій же Голінці переселеним ярославцям готували на підселення дітей з розкуркулених родин. На 1934 рік їх було близько 2900. У дитбудинках навчали вже російською мовою. Так створювали однорідне російськомовне населення: русифіковані в дитбудинках діти вбитих українців плюс переселенці - і маємо зросійщений Бахмацький район.
Що залишається мало дослідженим у питанні Голодомору?
- Українці - нація, яка найбільше споживала людського м'яса у християнській історії. Через психологічні травми люди уникали про це розказувати: "Це не в нашому селі був голод", "Та, одна їла, вона божевільна". Насправді, частина дитячих будинків працювала в режимі постачання дитячого м'яса на комбінати, які підпільно працювали в райцентрах. Ковбаса з людського м'яса - означає індустрію канібалізму. Найбільше про це згадок із Запоріжжя.
На забій готувалися ті, що не обліковувались, і ті, що були при смерті. Найчастіше - малі й старі.
Чим відрізнявся голод 1940-х?
- 1946 року, коли Сталін для остаточного вирішення українського питання вкотре запустив голод, українці застосували асиметричні відповіді. Перше – виїжджали на правий берег і в місця, де діє УПА. Друге - масово почали заздалегідь переробляти те, що раніше вважали сміттям. Коли був припис конфіскувати всі продукти, як у 1932-1933 роках, люди картоплю різали на лушпайки, сушили - і в мішки. Приходять із сільради вилучати харчі за нібито борги: це що? Це для курей, сміття. А потім розварювали ті лушпайки, мали крохмаль. Заготівля субпродуктів дозволила уникнути поїдання людського м'яса. У 1946-1947 роках це вже справді були поодинокі випадки.
-preview.webp)
