Трамплін у нікуди. Зимова Олімпіада для України завершилася черговим фіаско
На Зимових Олімпійських іграх у Пекіні в фіналі особистих змагань з фристайлу український спортсмен, 33-річний Олександр Абраменко, показав другий результат, поступившись переможцю, китайцю Ці Гуанпу, лише кількома балами. Олександр припустився невеликої помилки при приземленні, на що звернуло увагу журі. Проте у своїй дисципліні Абраменко завоював срібну медаль – першу та єдину медаль збірної України на нинішній Олімпіаді.
Таким чином, спортсмен із Миколаєва на сьогодні є єдиним українцем, який здобув медалі одразу на двох олімпіадах. Попередній тріумф був чотирма роками раніше у корейському Пхьончхані, де Олександр виграв "золото". Тоді ця нагорода також була єдиною для чималої за чисельністю української збірної.
На фото: Олександр Абраменко став срібним призером в лижній акробатиці у Пекіні Фото: noc-ukr.org
Сповідуємо “олімпійський принцип”
2022 року в столиці Китаю Україну представляло 46 спортсменів у 13 видах спорту. І виступ видатного миколаївського фристайліста на загальному тлі можна назвати винятком із правил. Адже результати, які продемонстрували українці в інших дисциплінах, справді катастрофічні. Наприклад, у біатлоні найкращий результат серед чоловіків – 9 місце, серед жінок – 7; у гірськолижному спорті та лижному двоборстві ми були лише у четвертому десятку; у лижних перегонах українських спортсменів просто не помітили: 79 місце стало одним із найгірших на змаганнях. Нічим не запам'яталися українці у стрибках із трампліна, і в сноубордингу, і в фігурному катанні.
Можна сказати, нашою командою буквально було продемонстровано знаменитий олімпійський принцип: головне - не перемога, а участь.
На жаль, така сумна картина на зимових олімпіадах повторюється із неабиякою регулярністю. Так, у 2014 році наша команда здобула лише дві медалі, а Олімпіада-2010 стала зовсім провальною: Україна покинула Ванкувер ні з чим. Якщо ж повернутись до Пекіна, то завдяки медалі Олександра Абраменка Україна в загальному командному заліку зуміла посісти 26 місце. Нас випередили такі "зимові" країни, як Іспанія, Угорщина, Австралія, Нова Зеландія. Щодо Норвегії, яка посіла перше місце з 37 медалями, то такі досягнення зараз видаються нам абсолютно нереальними.
Чого не вистачає “зимовикам”?
І слід вчергове поставити питання: чому ж так виходить? Невже горезвісне глобальне потепління позначається на підготовці спортсменів у зимових видах спорту так радикально? У нас не вистачає гірськолижних трас, баз, трамплінів, тренерів? Що не так, нарешті, із самими спортсменами?
Відповіді на ці питання частково надають самі українські спортивні функціонери. Так, в інтерв'ю напередодні змагань міністр спорту Вадим Гутцайт заявив:
"Я розумію, що зимові Олімпійські ігри - не літні, і у нас є труднощі з базами підготовки, майже всі готуються за кордоном".
Тут же чиновник запевнив, що, мовляв, такого гідного фінансування, як перед Олімпіадою-2022, збірна команда із зимових видів спорту ще не отримувала:
“Можливо, нескромно, але всі президенти федерацій зимових видів спорту сказали, що такого фінансування перед зимовою Олімпіадою ще не було. Тобто держава в особі міністерства зробила все, що можливо. Тепер уже дивитимемося, як наші тренери підготували наших спортсменів”, - наголошував Гутцайт.
Що ж, як кажуть, результат очевидний.
“Ліпимо траси власноруч”
Що ж до наявності необхідних баз, то в цьому плані, як і розповідає міністр, усе справді дуже плачевно. Наприклад, згідно з дослідженням видання “Сьогодні”, в Україні є лише три арени, що відповідають міжнародному рівню: для хокею (у якому на зимових олімпіадах ми все одно не беремо участі), фігурного катання та шорт-треку. А, припустимо, для скелетону та бобслею трас зовсім не існує.
Звернемо увагу на те, як виданню у федерації хокею України прокоментували стан майданчиків:
“На деяких немає професійного табло, на деяких слабке освітлення. На деяких лише 2-3 роздягальні, тобто матч, навіть міжнародний, провести можна, а турнір ні – роздягалень має бути стільки ж, скільки команд, які беруть участь у турнірі”.
Своєю чергою, український тренер з санного спорту, учасник ОІ-1994 у бобслеї Олексій Жуков із гіркотою розповідає, що трасу для тренувань спортсмени готують у буквальному розумінні…голими руками!
“За кордоном усі траси штучного намороження, а тут ми дочекалися морозів та снігу, і хлопці виліпили її вручну. У буквальному значенні своїми руками допомагали робітникам готувати трасу. Ця так звана "траса" - зовсім не рівень спортсменів збірної", - нарікає Жуков.
Фахівці з біатлону стверджують, що траси та стрільбища, які країні дісталися ще у вигляді радянської спадщини, сьогодні просто зникли, а замість них зводяться елітні котеджі.
“Скажімо, у Підгородньому на Тернопільщині взагалі розпродали землю на території траси – і там тепер будівництво котеджів. Можна між будинками зробити трасу, але стрільбище зробити вже неможливо. У Києві траси теж немає через схожу причину”, - каже віцепрезидент федерації біатлону Василь Карленко.
І в цій надсумній ситуації міністерські чиновники знаходять у собі сміливість прогнозувати, що Україна здатна поборотися за право прийняти Олімпіаду! Принаймні той самий Вадим Гутцайт стверджує, що президент Володимир Зеленський поставив завдання "забезпечити" в Україні проведення зимових ігор у 2030 році.
P.S. Так зараз виглядає тренувальний трамплін для фристайлу на спортивній базі "Спартак" у Миколаєві. Ще років десять тому тут тренувався Олександр Абраменко – майбутній золотий та срібний призер олімпіад. Коментарі, що називається, зайві.
Фото Аліси Бєлкіної (видання “Трибуна”)
