Теробороні України естонський досвід може стати у нагоді

На Херсонщині завершуються десятиденні навчання бригади територіальної оборони. Але чи багато з нас знають, що це за формування, які функції воно виконує? Впевнена, що ні. Хоча у Вікіпедії вже з’явилася стаття, в якій дається визначення цієї військової структури. В ній зазначено, що бригади територіальної оборони – це резервний компонент Збройних сил України.

Підрозділи комплектуються резервістами та військовозобов'язаними.В Україні сформовано 25 бригад територіальної оборони. Одна з них – у Херсонській області.Особовий склад проходить навчання з тактичної, вогневої, інженерної, медичної та спецпідготовки наполігонах під час військових зборів.

Українським досвідом для розбудови власних збройних сил вже скористалася Польща, яка від 2015 року відновила власні Війська територіальної оборони.Є подібні структури в арміях країн Балтії, історія яких заслуговує на детальне вивчення та використання їх досвіду в системі української територіальної оборони.

Група українських журналістів, якапобувала в Естонії з навчально-ознайомчим візитому рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру таЕстонського центрусхідного партнерства, мала можливість відвідати центральний офіс Союзу оборони Естонії (Кайтселійт) тапоспілкуватися з майором НеемеБрусомю.Він керує відділом зв’язків з громадськістю. Майор у 2014 році був на Донбасі в якості спостерігача ОБСЄ, тож до українських журналістів був особливо привітний. Він розповів багато цікавого.

На фото Майор Брус. Фото Ксенії Келеберди.

Кайтселійт — це добровольчі воєнізовані формування, які разом зі Збройними силами входить до складу Сил оборони Естонії.Історія Кайтселійту почалася сто років тому. Саме тоді були створені загони самооборони на чолі із заможними селянами, власниками магазинів і невеликих підприємств. Вони змогли зупинити більшовистську навалу, і до 1939 року Естонія була незалежною республікою. У середині 1920-х років Кайтселійт отримав законодавче оформлення. Спочатку їх загони були озброєні стрілецькою зброєю, яка зберігалася в клубах і штабах цього військового товариства, але допускалося і створення резервних складів — схованок на випадок військових дій. З другої половини 1930-х років на озброєнні Кайтселійту вже було декілька танків і гармат. В члени Кайтселійтуприймали всіх громадян Естонії, які досягли 18-років, вони мали проходити військове навчання, брати участь у військово-патріотичних і спортивних заходах, розігрували можливі сценарії участі в бойових діях, якщо доведеться оборонятися від СРСР. Але в 1939 році Естонія не змогла захистити суверенітет, і стала частиною радянської імперії. Всі інституції Естонської республіки знищили. Але вони залишилися у пам’яті людей. І коли наприкінці ХХ сторіччя Прибалтика знову стала вільною, всі ці організації, створені ще за часів першої республіки, стали відроджуватися.

В 1992 роціКайтселійтуповернули стрілецькі клуби та тири зі зброєю й набоями. Керівництво Кайтселійту отримало військові звання Естонії і права офіцерів регулярної армії. Діяльність Кайтселійту фінансується із сум, передбачених на державну оборону. Серед зброї, якою користуються члени цієї воєнної організації, є навіть «Джавеліни». Про «Джавеліни» члени української делегації спитали кілька разів. І щоразу отримували ствердну відповідь.

Сьогодні загальначисельність Союзу оборони Естонії, разом з жіночими та дитячими організаціями, досягла майже 20 000 осіб.Для маленької країни, в  Естонії живе 1 мільйон 400 тисяч людей, це значна цифра.Тобто, всі ці люди добре навчені, і знають, що і як робити у випадку нападу. В основному складі організації чоловіки, які пройшли регулярну армію та вийшли у запас. Вони у вихідні дні та на зборах вивчають нову зброю та підтримують спортивну форму. У жіночих організаціях, як правило, займаються польовою медициною та кухнею. У дитячих структурах, які теж діляться на хлопчакові та дівчачі, теж притримується гендерний  розподілролей. Втім, якщо жінка вирішує, що ій цікавіша воєнна справа, то вона може цим займатися. Кайтселійт регулярно бере участь у загальновійськових та міжнародних навчаннях, проводить власні навчання і спецпідготовку кадрів в різних напрямках.

В дитячих осередках Кайтселійту перебувають в основному естонські діти, але в останні роки роблятькроки для залучення і російських дітей, що живуть в Естонії. Для них участь у цих організаціях є ще однією можливістю вивчити естонську мову і глибше «увійти» в державу, крім того, для підлітків це означає і такі речі, як походи, табори, спортивні заходи, вивчення домогосподарства та сімейних цінностей (це для дівчаток). А ще зараз плануютькурси ватажків дитячих кайтселійтівських формувань для української діаспори Естонії.

Цей досвід Естонії, де кількість і якість резервістів майже зрівнялася з основним складом діючої армії країни, просто безцінний для нашої територіальної оборони. Система, де вояків виховують з дитинства, налаштовують їх на патріотизм та захист батьківшини, для України, яка поруч має сусіда-агресора, мала б бути втіленою у життя. До речі, як сказав бравий майор Брус, багато естонських інструкторів працюють в Україні. Тож маємо надію, що через кілька років у структурі нашої територіальної оборони теж з’являться дитячі і жіночі організації.