Табурет біля океану та співаючий доброволець: 5 найвідоміших фільмів Леоніда Кантера

На Чернігівщині знайшли мертвим українського режисера та співзасновника мистецького хутора "Обирок" Леоніда Кантера.

 Gazeta.ua пропонує згадати його 5 найвідоміших фільмів.

"Міф"

Документальна стрічка про соліста Паризької опери ­Василя Сліпака. Він загинув 29 червня ­2016-го близько 6:00 від кулі снайпера. В селищі Луганське Бахмутського району на Донеччині співак воював у складі Добровольчого корпусу "Правий сектор". Улюбленою партією співака була арія Мефістофеля з "Фауста". Через неї й вибрав позивний "Міф". Уперше артист поїхав на фронт у травні 2014-го. Служив кулеметником у Пісках поблизу Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку. Періодично їздив до Франції. Повертався на Донбас із гуманітарною допомогою. Матеріали для картини допомагав збирати старший брат Василя Сліпака Орест. У документальній стрічці використали анімаційні вставки українського карикатуриста Юрія Журавля. Зобразив героя в образі хлопчика Джельсоміно з казки Джанні Родарі. Він мав сильний голос і допоміг вигнати з країни короля-брехуна. Титри наприкінці фільму "Міф" супроводжує народна пісня "Край лісу на полянці" у виконанні хлопчиків зі львівської хорової капели "Дударик". У цьому колективі Василь Сліпак починав займатися співом.

"Добровольці Божої чоти"

Документальний фільм "Добровольці Божої чоти" Леоніда Кантера та Івана Яснія, відзнятий на волонтерських засадах. Розповідає про бойові дії на сході України. Робота над фільмом почалася зі зйомок Добровольчого корпусу, але коли режисер потрапив в аеропорт, зрозумів, що там усі добровольці. Леонід Кантер знімав у аеропорту, а Іван Ясній у Пісках. Кожен з режисерів знімав по-різному: Кантер знімав у стилі "стрім-екстрім", а Ясній робив неоперативну професійну зйомку якісною апаратурою. Найважчим під час роботи для Леоніда Кантера було "не вимкнути камеру в критичні моменти, а продовжувати знімати". Фільм починається з кадрів похорону бійця, потому глядач бачить збори, підготовку і зрештою - бої. Оператор вилазить на дозорну вишку, знімає впритул стрільбу з гранатомета. Поранення та смерть - також у режимі реального часу. Глядач потрапляє в саме серце Донецького аеропорту, на той час - напівзруйнованого. Приймаються рішення, матом пояснюється диспозиція.

"Із табуретом через Гімалаї"

Кінотрилогія складається з короткометражних фільмів "Царственний Кінь", "Тибет Нелегал" та "The stool". Шестеро хлопців і дві дівчини подорожували до Монголії, Китаю, Тибету, Непалу, Індії, Шрі-Ланки. За собою тягали табурет. У Пекіні один із учасників, Аскольд, пішов із проекту. Натомість у Китаї до українців приєдналася американка Стефані. Вона пройшла з групою до Тибету. Але до Києва не приїхала. Похід обійшовся у 43 тис. доларів. Більша частина грошей була Леоніда. Для цього продав свою машину. Табурет, що фігурує в назві трилогії, возили з країни в країну. Леонід Кантер якось загубив табурет у Тибеті. Його хотіли вкрасти тамтешні жінки, але він видер його.

"Війна за свій рахунок"

Леонід та дванадцять його побратимів записались добровольцями до Нацгвардії. Використав маленьку камеру, яку можна на голову почепити, і на автомат. Так почав знімати фільм. Від самого початку хотів зняти фільм про хлопців, разом з якими прийшов до лав Нацгвардії. Ніяких генералів-командирів, ніякої політики. Лише проста солдатська правда і ті істини, які пішли боронити. Знімати було складно. Автомат заважав. Але хлопці дуже підтримували Леоніда, розуміючи, наскільки важливою може стати ця хроніка. В якийсь момент до них перебрався комбат зі штабом. Час від часу він потрапляв у кадр, де поставав в далеко не кращому світлі. Тож він почав виживати режисера з батальйону. Тричі, нібито на підозрою у шпигунстві у Леоніда відбирали зброю і відправляли "на профілактичні бесіди" в Ізюм. Але у Кантера ставало все більше прихильників, в тому числі серед керівництва АТО і врешті він повертався на блок-пост. Тоді командири вирішили обшукати його речі, знайти і знищити матеріал. Але друзі сховали диск і передали його до Києва. Зібрані кошти з показів фільму були спрямовані бійцям в зоні АТО.

"Людина з табуретом"

Фільм, який режисер Леонід Кантер так і не встиг побачити на великому екрані. Над ним працював перед смертю. Останній маршрут – до самого краю землі - мису Горн. Взявши відеокамеру, мандрівники-артисти вирушили в путь. Вони проїдуть автостопом Канаду, Сполучені Штати, Мексику, Панаму, Болівію, Колумбію, Еквадор, Бразилію, Аргентину, Чилі... Вони побачать, як люди намагаються дістатися щастя – у церквах, медитаціях, карнавалах, піснях, ворожінні, пияцтві та наркотиках. Вони будуть голодувати, важко працювати, спати, де доведеться, митись під дощем і все заради своєї химерної мрії – досягнути з табуретом краю землі. Поєднання сцен людських святкувань і реального важкого життя мандрівників породжує ефект химерності і швидкоплинності людських радощів. Фільм обіцяють показали вже у серпні цього року.