Світового рівня у нас лише художники-постановники й оператори

— Французький священик Жан-Антуан ­Нолле розставив 200 монахів. Поєднав їх залізними дротами. А потім розрядив у цей ланцюг батарею конденсаторів. Усі монахи зреагували в одну мить. Так дізнався про надзвичайну швидкість струму, — говорить голос за кадром у короткометражному фільмі "Електромен" режисера 30-річного Микити Скоморохова.

Оператор і художник стрічки отримали дипломи на фестивалі кіно "Відкрита ніч. Дубль 20". Із 24 на 25 червня відбувся в київській галереї "Арт-причал" на набережній Дніпра, пише Gazeta.ua.

— Кого уявляєте, коли чуєте слово "електрик"? П'яного мужика, який за пляшку горілки міняє розетки у вашій квартирі. Наш електрик — це супергерой і божевільний винахідник. Під час роботи отримав надприродні можливості битися струмом. Коли ще не зрозумів усієї сили, випадково розірвав на шматки свого чорного кота, — розповідає Микита Скоморохов. — Якщо знайдеться хороший драматург, хочу зняти за цією історією повнометражний фільм. В Україні не виховали покоління добрих режисерів і сценаристів. Це й мене стосується. Якби я вмів знімати так, як американці серіали "Фарго" та "Справжні детективи", гроші були б десятою справою. Світового рівня у нас лише художники-постановники й оператори.

У номінації "Найкращий ­неігровий фільм" і спеціальний приз фестивалю "За пошук героя" отримала картина "Гострий біль".

— Стрічка про волонтерів-стоматологів, які постійно їздять на Донбас лікувати нашим бійцям зуби, — каже режисер "Гострого болю" Валерій Пузік, 30 років.

— Це короткий метр, тому взяв за героя одного з 85 лікарів, а саме Анатолія Стодолу. Фільм про його десяту ротацію в зону бойових дій. Спочатку поїхав до Карлівки, а потім до Авдіївки на Донеччині. Протягом тижня працював у мобільному стоматологічному кабінеті "ТриЗуб Дентал". Бійці, які сидять під постійними обстрілами, бояться йти до стоматолога. Тому миряться із зубним болем. Лікар жартував постійно: їм простіше сходити "в гості" у Донецьк до ворога, ніж зайти до нього в кабінет. Навколо цього й побудований сюжет.

— Я став призером першого фестивалю "Відкрита ніч". І тої ж ночі зустрів свою майбутню дружину. Перший фестиваль, як і всі наступні, проводили під відкритим небом. Та того разу йшов дощ. У мене була парасолька. Запропонував її дівчині, яка стояла поруч. І ми всю ніч дивилися кіно, — розповідає режисер 44-річний Олесь Санін.

Конкурсну програму 20-го фестивалю "Відкрита ніч" транслювали в 70 українських містах. Також у Єгипті, ОАЕ, Канаді, Німеччині, Польщі та Португалії.

"Найактивнішими зарубіжними майданчиками" визнали зал у німецькому Штутгарті та в столиці Об'єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі, за результатами фотозвітів. Серед українських перемогу здобуло місто Стрий на Львівщині. У номінації "Найромантичніший майданчик" переміг Харків. Окремий диплом за створення дружньої атмосфери отримали організатори майданчика в Сіверськодонецьку на Луганщині.

Переможець фестивалю "Відкрита ніч" не з'явилася за нагородою

50 тис. грн отримала режисерка Марія Пономарьова. Її короткометражка "Чапля" здобула гран-прі фестивалю "Відкрита ніч".

О 4:47 режисер 69-річний Михайло Іллєнко оголошує дипломантів фестивалю.

— Мені завжди шкода, коли журі й організатор відпрацювали, а переможець за нагородою не явився. Офіційно заявляю: якщо режисери не приходитимуть на церемонію нагородження, приз переходитиме на наступний рік, — каже зі сцени засновник "Відкритої ночі" Михайло Іллєнко.

— Режисерка живе в Амстердамі, — підказують йому глядачі.

Фільм "Чапля" також отримав нагороду "Кращий ігровий фільм" і диплом "За операторську роботу".

На ранковій пробіжці вперше зустрічаються хлопець і ­дівчина, за сюжетом стрічки. З першого погляду між ними народжується симпатія. Раптом один із бігунів вирішує прискоритися.

— Цікаво було показати, як люди можуть взаємодіяти. Насолоджуються цим, а потім утрачають одне одного через якусь банальність, — розповідає телефоном із ­Нідерландів Марія Пономарьова, 26 років.

10-хвилинний фільм знімали у Снопківському ­парку Львова. Фінансувала стрічку Львівська кінокомісія, що з 2015 року стимулює молодих режисерів знімати саме у Львові. Після закінчення Київського університету театру й кіно ім. Івана Карпенка-Карого Марія Пономарьова продовжила навчання в Нідерландській кіноакадемії.

Приз глядацьких симпатій "Відкритої ночі" отримала стрічка "Віддача". Режисерці Ярославні Гусар вручили 7100 грн. Призовий фонд цієї нагороди складається з внесків учасників фестивалю.