Світ вибирає "зелену" енергетику, а Україна декларує "цілі"

Екологічні катаклізми, зростання попиту на енергію, зменшення запасів ресурсів у світі, війни за володіння ними роблять відновлювані джерела енергії (ВДЕ) безальтернативними.

Стрімкий розвиток цих технологій, розширення сфери їх використання у світі підтверджує невідворотність процесу трансформації енергетичного сектору.

Світ вибирає ВДЕ, які поступово витісняють традиційні види палива, формуючи нову енергетичну парадигму.

Найперша і найочевидніша причина таких змін — обмежена кількість ресурсів традиційної енергетики. Доступні викопні енергетичні ресурси значною мірою вичерпані, а розробка нових родовищ призводить до ще більших екологічних проблем, ніж використання старих. У будь-якому випадку ці ресурси на планеті зовсім скоро будуть повністю вичерпані.

 

ДЖЕРЕЛО: BP STATISTICAL REVIEW OF WORLD ENERGY JUNE 2016

Важливо знайти їм альтернативу, зберігши людські ресурси. Отже, другим важливим аргументом на користь відновлюваної енергетики є її більша екологічна безпека. Екологічні наслідки використання традиційних ресурсів показали руйнівні сили зміни клімату.

Яскравим підтвердженням реальності кліматичних змін для України у 2017 році стали квітневі снігопади на Дніпропетровщині та Харківщині, а також потопи на Чернігівщині, Київщині, Закарпатті та на Волині у травні-червні, які завдали регіонам значних збитків.

За розрахунками експертів, економічні втрати від кліматичних змін лише у США за останні два роки перевищили 200 млрд дол.

Джерело: Nationalgeographic

Крім загроз "мирного атому" і планетарних кліматичних змін, Україні загрожують техногенні катастрофи через зношене і застаріле обладнання об'єктів традиційної енергетики. Для прикладу, найновіша ТЕС в Україні була побудована понад 30 років тому, а терміни експлуатації блоків АЕС в основному перевищують допустимі норми.

Тривалі терміни експлуатації знижують ефективність і безпеку старих електростанцій.

З іншого боку, залежність від імпорту традиційних енергоносіїв створює додаткові загрози для стабільності роботи енергосистеми. За даними Eurostat, у 2015 році імпорт становив 54% валового енергоспоживання ЄС. В Україні цей показник за аналогічний період становив 51,6% при низькій диверсифікації постачальників (більшість ресурсів імпортується з РФ).

Таким чином, третім важливим аргументом на користь "зеленої" енергетики є можливість забезпечення енергетичної незалежності країни, громад і приватних господарств.

Відновлювані джерела енергії забезпечують більшу доступність ресурсів, можливість їх локального використання у важкодоступних місцевостях, уникнення втрат у мережах.

ВДЕ не містять паливної складової. Це знімає значне фінансове навантаження із собівартості електроенергії, нівелює залежність генерації від запасів чи способів постачання енергетичних ресурсів, унеможливлює будь-які маніпуляції з цінами на них. Цих основних факторів більш ніж достатньо, щоб зробити правильний вибір.

Українські темпи розвитку альтернативних технологій суттєво відрізняються від європейських. У ЄС впродовж останнього десятиліття спостерігався щорічний приріст обсягів виробництва "зеленої" енергетики орієнтовно на 5,5%.

При цьому з 2005 року до 2015 року його обсяги зросли на 71%, а частка ВДЕ у загальному обсязі виробництва первинної енергії з усіх джерел у 2015 році становила 26,7%.

В Україні на ВДЕ припадало лише 1,21% виробництва електроенергії у 2015 році та 1,25% — у 2016 році. Зростання частки протягом останніх років відбувалося повільними темпами.

Джерело: ДП "Енергоринок"

Ми відстаємо не лише від європейських та світових показників, але і від своїх, встановлених Національним планом дій з відновлюваної енергетики — 11% ВДЕ до 2020 року — та визначених Енергетичною стратегію України — 25% до 2035 року.

Відстаємо, бо неможливо одночасно субсидувати традиційну енергетику та декларувати розвиток сектору ВДЕ. Якщо Україна обирає "зелений" вектор розвитку галузі, необхідно відмовлятися від підтримки затратної та неекологічної традиційної енергетики.

Потрібно виконувати чіткий графік виведення з експлуатації старих потужностей та їх заміни новими з урахуванням особливостей енергосистеми України.

Можливість досягнення запланованих показників залежить від стабільності умов для ведення бізнесу та послідовності державної політики в рамках виконання зобов'язань перед європейським співтовариствам щодо збільшення частки ВДЕ в енергобалансі країни та слідування цілям із зменшення шкідливих викидів відповідно до Паризької кліматичної угоди.

Будь-які "форс-мажори" — зменшення "зелених" тарифів, завищення вартості приєднання до мереж, збільшення терміну отримання "зеленого" тарифу внаслідок введення обов'язковості проведення відкритих обговорень при їх встановленні, зміна механізму стимулювання ВДЕ чи відсутність кворуму на засіданнях регулятора — відлякують потенційних інвесторів та стримують розвиток "зеленої" енергетики в Україні.

Отже, досягнення Україною взятих на себе зобов'язань у цій важливій галузі цілком реальне за наявності доброї волі урядових та законотворчих структур, а також свідомості всього суспільства. З іншого боку, це повна утопія при відсутності названих факторів.