Сумна доля німецької спадщини на Херсонщині

Архітектурні пам’ятки, руїни колись потужних підприємств, заповідник Асканія-Нова, величні і занедбані будинки та маєтки, а також безліч таємничих історій, навмисно прихованих чи просто забутих фактів і подій – усе це залишки старого німецького світу на території Херсонщини. Світу успішного, відомого, унікального, проте, на жаль, втраченого назавжди. Хоча б частково відтворити ті часи спробувала Тетяна Назаренко. 

Минуло вже більше 200 років, як на наших землях з’явилися ці дивні для слов’ян «інші» люди. Зі своєю незрозумілою для місцевого населення мовою, релігією, культурою та традиціями. Заселяти землі Північного Причорномор’я їх запросила імператриця Катерина ІІ. На жаль, сьогодні про них нагадують переважно руїни величних споруд, які могли б і досі залишатися окрасою нашого краю, працювати на розвиток економіки, промисловості, сільського господарства, туризму. Проте їх спіткала сумна доля, так само як і власників цих об’єктів, німців, для яких наша земля стала рідною.

(Першу частину про німців Херсонщини читайте тут)

Голова Херсонського міського центру німецької культури Лариса Дворнікова розповідає:

«Це дуже працьовитий народ, котрий постійно розвивав край. Край, що став для них другою Батьківщиною, - говорить Лариса Дворнікова. - Взяти, наприклад, родину Фальц-Фейнів. Софія Богданівна Фальц-Фейн заснувала ціле селище Хорли. Придбала в Одесі консервний завод з емблемою у вигляді золотої рибки на велосипеді. Консерви, які тут вироблялися, дуже цінувалися в Російській імперії. Також вона заснувала порт Хорли, завдяки якому з’явилася можливість постачати продукцію до європейських країн протягом всього року. Софія Богданівна розпочала будівництво залізниці до порту, звела у Хорлах лікарню, школу. Сюди вона провела й телеграф. Також тут був устричний завод. На жаль, життя Софії Фальц-Фейн завершилося трагічно з приходом до влади більшовиків. За однією з версій, її розстріляли, за іншою - закололи багнетами. На той час жінці було 84 роки».

Порт Хорли Софії Богданівни Фальц-Фейн

Парадокс у тому, що Софія Фальц-Фейн підтримувала революцію. Вона розуміла: у державі потрібно щось змінювати. Жінка не збиралася від’їжджати, вважала, що нічого поганого цій владі не завдала, навпаки, зробила значний внесок у розвиток Херсонської губернії. Так само як інші члени родини та взагалі, представники цієї нації. 

Власне, на початку 20 століття і розпочалися жорсткі переслідування німців. Як розповіла керівник молодіжної організації Херсонського міського центру німецької культури, гід Юлія Богдан, уже в 1905 році їм було заборонено говорити рідною мовою та збиратися більше трьох. За ці «провини» конфісковували майно, ув’язнювали, відправляли на заслання:

«У 1917 році той самий Фрідріх Фальц-Фейн, який створив Асканію-Нову, приїхав до Москви, - розповідає Юлія Богдан, - Побачивши на пероні вагон зі своїми заарештованими співвітчизниками, яких везли до Сибіру, він просто не міг не підійти і не заговорити з ними німецькою. За це його арештовують та саджають до Бутирки. Але там він почав розповідати про Асканію-Нову, читати лекції, адже він був ще й ученим, писав наукові статті. Наглядачі стали впускати до нього в’язнів із сусідніх камер, потім почала приходити професура з університетів, аби послухати Фальц-Фейна. Завдяки зусиллям світової наукової спільноти його випустили. Тоді ж Фрідріх зрозумів, що в цій країні йому робити вже нічого. Він прямо з Москви від’їжджає до Німеччини».

 Асканія-Нова. Пам’ятник Фрідріху Фальц-Фейну

Емігрувати довелося і ще одному відомому представнику сім’ї - Олександру, який збудував серед степу величезний і дуже гарний маєток з «райським садом». Там викопали три величезні ставки, в них запустили воду та заселили усіма можливими рідкісними видами риб: «Тоді жартували, говорили, що у Фрідріха маленька Африка в степу, а в Олександра в степу є всі види риб, окрім акул, китів та дельфінів», - говорить Юлія Богдан. 

Руїни маєтку Олександра Фальц-Фейна

Сьогодні від маєтку залишилися руїни, як і від багатьох інших унікальних об’єктів. Така ж сумна доля у відомого колись пивзаводу Лаєра, який  збудували наприкінці 19 століття поблизу Дніпра, у районі нинішнього Парку Слави. 

«На той час там було встановлено німецьке обладнання, пиво варили німці. Окрім нього, виготовляли також безалкогольну продукцію: крюшони, ситро. Розливали напої у пляшки унікальної форми. Перед революцією Лаєр встиг вдало продати пивзавод та виїхати з країни», - продовжує розповідь голова Херсонського центру німецької культури Лариса Дворнікова. 

Пивзавод Лаєра

З часом підприємство занепало та перестало функціонувати. Залишки величної будівлі можна побачити лише здалеку. До них не мають доступу ні історики, ні краєзнавці, ні представники німецької громади, оскільки вони розташовані на приватній території одного з херсонських підприємств: «Ми кілька разів намагалися туди пройти, аби хоча б сфотографувати руїни, що залишилися, але нас не пустили. Навіть коли написали офіційний запит, все одно керівництво знаходило причини для відмови. Тож довелося знімати залишки споруди з відстані, так би мовити, з-за паркану», - говорить Лариса Миколаївна.

Невдовзі після заснування Херсона розпочалося будівництво і лютеранської кірхи. На жаль, вона не збереглася до наших часів. Є лише фото та історія її будівництва і функціонування. Як розповіла керівник молодіжної організації Херсонського міського центру німецької культури, гід Юлія Богдан, кірху будували не лише німці. Свого часу в світі католицький рух розділився на католицизм і лютеранство: 

«Лютеранам в Європі було дуже погано. Їх виганяли звідусіль, піддавали економічним та політичним переслідуванням. Вони «розліталися» по всьому світу. У різні часи виїжджали до Америки, Австралії, Північної Африки. Звичайно ж, діставалися вони й до нас. Першими, хто сюди приїхав, були голландці-менноніти, німці з’явилися дещо пізніше. На чужині всі лютерани намагались триматися разом. Але якщо глянути на прізвища тих, хто закладав каміння та давав гроші на будівництво кірхи, то більша частина з них, відсотків 60, – були саме німці. У кожній німецькій колонії спочатку зводилася саме кірха. При ній починала працювати школа. Учителів запрошували з Німеччини. У школі вивчали німецьку мову, німецьку літературу, історію німецької держави  та обов’язково російську мову, літературу, історію. Дуже цікавий приклад роботи кірхи в Асканії Нова: служби в храмі, що був збудований Фальц-Фейнами, по черзі проводили лютерани, католики та православні. Прогресивне ставлення як на той час».

Лютеранська кірха в Херсоні

Херсонська кірха пережила всі буремні часи першої половини 20-го століття. А на початку 50-х років її просто знищила радянська влада: «Споруду не могли підірвати з першого разу, кілька разів закладали вибухівку, розповідає голова Херсонського центру німецької культури Лариса Дворнікова. - Після війни знищувалося все, що пов’язане з німцями, можливо, тому ліквідували і кірху. На той час вона вже не використовувалася за призначенням, у споруді обладнали конюшні та склади. Кірха розташовувалася на Лютеранській вулиці. Поряд розміщувався будиночок пастора, школа при ньому. Увесь великий квартал був лютеранським».

Ще одна болюча для багатьох херсонців втрата, але вже кінця 20 століття, - знаменитий вітрильник «Товариш», любов усіх херсонців. Це також німецьке судно, збудоване у 1933 році в Гамбурзі. В 1990-х роках Україна  втратила вітрильник. Зараз він використовується як музей на своїй батьківщині, паралельно проходить його реконструкція для здійснення подальших круїзів. Судну повернули його першу назву – Gorch Fock.

 Вітрильник «Товариш» продано до Німеччини

Це далеко не повний перелік об’єктів німецької спадщини на Херсонщині, які були нещадно зруйновані, розграбовані, стерті з лиця землі. Та й сьогодні вони являють цінність хіба що для представників німецької нації. Зараз Німеччина активно підтримує своїх співвітчизників в Україні, відновлюються традиції, мова, культура. Можливо, колись будуть реставровані хоча б деякі визначні німецькі об’єкти.