В колекції Zenko Foundation, який сприяє промоції українського сучасного мистецтва, налічується понад 200 творів вітчизняних сучасних художників.
Gazeta.ua вибирає найбільш цікавих сучасних українських художників, які вже давно відомі не тільки у нас в країні, а й на міжнародному рівні. Втім, список вже знаних за кордоном митців з України можна постійно продовжувати.
Назар Білик
Назар Білик – знаний в Україні скульптор і художник. На його рахунку – участь у десятках знаних міжнародних виставок, таких, наприклад, як BudapestArt Fair, Miami International Art Fair, Art Chicago. За словами митця, зробити виставку за кордоном йому пропонують набагато частіше, ніж в Україні. Роботи Назара можна побачити, зокрема, на Пейзажній алеї в Києві. Там знаходиться створена ним скульптура "Дощ" висотою 187 сантиметрів, над якою він працював близько трьох місяців. Це одна із найвідоміших скульптур Білика.
"Очі цієї людини розплющені і дивляться в небо. Зверху, повторюючи риси обличчя знаходиться прозора крапля. "Крапля представляє його діалог із собою та іншими, а також з усім світом. Це відповідь, яку він отримує" – розповідає про свою скульптуру автор.
Назар є автором пам'ятника Івану Мазепі у Полтаві та скульптурі "Убієнним синам України" в урочищі Сандармох, Росія. Багато творів скульптора знаходяться у приватних колекціях в Україні та за її межами.
Сам Назар Білик стверджує, що під час роботи над скульптурами не зациклюється на традиції. "Часто традиційність пов'язана з реалістичним зображенням людини, але це далеко не так. Звичайно людині, перш за все, цікава людина. Це і є найголовніша тема. Біль, смерть, соціальні пристрою - художнику цікаво те, що пов'язано з людиною і суспільством. Немає традиційних тим, як немає і традиційної мови. Є принцип контексту, від якого все залежить", - говорить художник.
Роман Мінін
Маючи такий успіх на міжнародному рівні, Мінін сподівається, що про нього говоритимуть як про художника Донбасу на його рідній землі. За останні кілька років на його картини вкотре звернули увагу, бо тема Донбасу стала частіше звучати в суспільстві. Створюючи новий архетип шахтаря, художник прагне відійти від того сприйняття Донбасу, який склався в країні за останні роки. Мінін прагне позбавити цей образ "совкового" нашарування. "Хочу очистити "шахтарську" тематику від комуністичної пропаганди і створити свою казку", - каже художник.
За словами художника, виробленням власного стилю він цілеспрямовано займається із 2007 року. "Зараз мій стиль – це вітражі. Тут головне сильно не напрягатися. Просто треба бути впевненим у собі і розуміти, що подобається не іншим, а саме тобі", - пояснює Мінін.
Степан Рябченко
Одесит Степан Рябченко з дитинства був оточений мистецтвом: його батько і дід також були знаними художниками. Зараз Рябченко створює те, що він сам називає "комп'ютерним живописом": зображує світи віртуальної реальності.
Кожен рік виставки Степана Рябченко збирають понад 30 тисяч відвідувачів у багатьох країнах. Його роботи показували у Братиславі, Відні, Вільнюсі, Лондоні, Чикаго та багатьох інших містах світу, а на українських аукціонах стартова ціна на його картини починається від 3-5 тисяч доларів.
Роботи художника реалізовуються в принтах, скульптурах. Крім того, у Рябченко є цілий список створених ним інсталяцій і об'єктів архітектури. Широко відомою стала його скульптура "Гуляющее облако", початковий варіант якої він створив в 2013 році. З тих пір цей образ регулярно з'являвся в його роботах.
"Що стосується картин, то ми показуємо як більш старі, так і нові роботи Степана Рябченко. Наприклад, цього літа на Kyiv Art Week ми вперше показали серію робіт, яку художник присвятив вітрам. У них автор намагається показати, як вітер може виглядати в віртуальному світі. Ми живемо в світі, який весь час глобалізується і оцифровується. Рябченко показує, що в цифровому світі можуть бути представлено сили природи", - розповідає співзасновник Zenko Foundation і Zenko Gallery Адріан Афтаназів.
Скульптура Степана Рябченко "Гуляющее облако"
У своїх роботах Рябченко поєднує віртуальне і реальне, розмиває кордони між картиною і цифровим зображенням. Критики кажуть: художник дет в ногу зі світовим процесом оцифровування і доповнення дійсності, але при цьому видно його тяга до традиції.
Цієї осені Рябченко представив Україну в Будапешті на одній з найбільших арт-ярмарків Східної Європи - Art Market Budapest. На виставці художник показав свій проект "Роза Вітрів".
Олександр Ройтбурт
Творчість цього художника охоплює чи не усі види сучасного мистецтва: він пише картини, створює інсталяції, графіку та знімає відео. Проте більшість українців знає його саме як художника, доробок якого є цілим явищем "української хвилі постмодернізму".
Ройтбурт народився в Одесі 1961 року. Співзасновник асоціації "Нове мистецтво", голова Правління Центру сучасного мистецтва Сороса (Одеса)Ю директор Галереї Гельмана у Києві – далеко не повний список посад, які він займав у різний час. Ройтбурт попрацювати арт-директором, приміряв на себе роль куратора численних виставок українських колег-художників. Зараз, за словами Олександра, він більше концентрується на власній творчості, аніж на популяризації колег-митців. Втім, сучасне мистецтво він активно розвиває ще з кінця 80х років.
Роботи Ройтбурта є у приватних колекціях, виставлялися у київському Національному художньому музеї та в "ПінчукАртЦентрі", Карась Галереї, у нью-йоркському МОМА, а також у шести великих музеях Одеси, Дарема, Любляни та інших міст світу. Кілька років тому його картину "Прощай, Караваджо" було придбано на аукціоні Phillips за рекордны для України на той час 97 500 доларів.
Ройтбурт також є одним і найвідоміших вітчизняних блогерів. Його акаунт входить до найбільш популярних в українському сегменті Фейсбуку. Художник брав активну участь у Революції гідності і регулярно висловлює свою думку з приводу подій в країні. Під впливом Революції художник написав кілька картин, які він присвятив трагічним подіям.
"Український народ зрозумів, що стоїть перед критичним вибором: або ми в перспективі стаємо частиною цивілізованого світу, або потрапляємо в компанію політичних маргіналів на чолі з Росією, таких як центральноазіатські диктатури, Північна Корея, лукашенківська Білорусь, одіозні близькосхідні і латиноамериканські режими і терористи різноманітних забарвлень", - говорить Ройтбурт.