Справа Гандзюк. Слово надається прокурору

Заступник генерального прокурора генерал Віктор Трепак, який п'ять місяців тому став куратором розслідування резонансного вбивства Катерини Гандзюк, дав докладне інтерв'ю про деталі затримання в Болгарії одного з головних підозрюваних в організації злочину Олексія Левіна та розповів про перебіг розслідування.

Екстрадиції й арешту Левіна чекали всі, хто ось уже півтора року вимагає від української влади розкриття цього страхітливого злочину. Але є той, чиє очікування вмістило в себе весь світ. Знайомий тег у постах Віктора Гандзюка #невиходитьжитибезкаті — про неможливість вийти за межі горя і боротьби. У певний момент я перестала слати йому меседжі про необхідність рухатися далі. І фільми, щоб він хоч на години дві міг переміститися у вигаданий світ і набрав повітря. Мабуть, є почуття, які не дозволяють навіть дихати.

Катю батькові вже не повернути. Але коли на звороті горя вершиться справедливий суд, світ зміцнює свої людські засади. Забиває необхідні палі, щоб утриматися перед хаосом і жорстокістю. Дає надію на продовження життя. Страхує тих, хто вже потрапив у зону ризику й ось-ось стане зайвим у чужій спотвореній картині світу.

Як удалося команді прокурорів на чолі з Віктором Трепаком зрушити з місця махину лицемірства і продажності в самих надрах кримінальної політичної та "правової" системи України? Чи заговорить Левін, щоб відчинити двері в незмінно сите й задоволене життя глави Херсонської обласної ради Владислава Мангера, висвітивши в ній найчорніші кутки? І головне — чи є в держави воля на якісне продовження розслідування та справедливий суд? Як у справі Катерини Гандзюк, так і в більш ніж 50 випадках нападів на громадських активістів по всій країні, де таким страшним чином зміцнюються злочинні феодальні клани.

Про це та багато іншого читайте в інтерв'ю із заступником генерального прокурора України Віктором Трепаком, яке він дав у день екстрадиції Левіна.

— Вікторе Миколайовичу, скажіть, будь ласка, скільки часу минуло з моменту, коли ваша група почала працювати, до моменту остаточного рішення суду про екстрадицію Левіна?

—Минуло п'ять місяців: у жовтні 2019 року мене було призначено на посаду заступника генпрокурора і наділено повноваженнями з організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням СБУ, а в березні 2020-го Олексій Левін був доставлений в Україну.

Хочу зазначити, що результату в таких складних справах можна досягти лише тоді, коли ти живеш справою, коли вона стає професійним пріоритетом, коли в неї вкладається максимум зусиль. Своїх підлеглих я зорієнтував саме на такий підхід. Хоча давалося це непросто, оскільки проводити розслідування доводилося під час переатестації прокурорів ГПУ, коли вони складали тести і проходили співбесіди, не знаючи, залишаться працювати чи будуть звільнені з прокуратури. Тому я ціную їхнє ставлення до розслідування, а також вдячний їм за те, що вони змогли зробити і продовжують робити.

— Які основні висновки про "виконану роботу" вашими попередниками ви зробили, занурюючись у "справу Гандзюк"? Чому команда ГПУ при Луценку стільки років покривала Мангера? Наскільки критичною, на вашу думку, була роль МВС на початковому етапі розслідування, коли Левіну дозволили виїхати за кордон?

— Для загального розуміння: "справа Гандзюк" насправді складається з кількох кримінальних проваджень — основного, предметом якого є власне напад на Катерину Гандзюк, та кількох інших пов'язаних із ним проваджень. Кожне з цих проваджень здійснює окрема група слідчих і прокурорів.

Ця справа була першою, за яку я взявся після свого призначення, зробивши дві речі: ознайомившись із матеріалами проваджень і особисто поспілкувавшись зі слідчими та прокурорами, які займалися цим розслідуванням.

Вивчення матеріалів справи показало, що спочатку розслідування проводилося досить результативно: були встановлені виконавці та безпосередній організатор злочину, їх було засуджено. Викриті замовники й організатори, їм повідомлено про підозру. Слідчі та прокурори зверталися до суду з клопотаннями про арешт цих осіб, усунення з посад. Але потім усе якось зупинилося. Таке враження, що відбулося зовнішнє втручання в розслідування або свідоме його гальмування. Впадало в око фрагментування розслідування: замість того, щоб взаємопов'язані епізоди процесуально зводити в одну цілісну картину, їх виокремлювали і юридично "відгороджували" один від одного. А це, безперечно, позначалося на ефективності та повноті розслідування і вело до неправильної кваліфікації дій винних осіб або ж навіть до уникнення декотрими з них відповідальності. Зокрема, здивувала пасивна позиція слідства щодо одного з ключових фігурантів, чия роль із активного співучасника злочину переросла у другорядну причетність до злочину — його приховування.

Під час вивчення матеріалів проваджень з'ясувалося, що попередня група слідчих і прокурорів сформувала хибну юридичну конструкцію щодо строків досудового розслідування (для розслідування залишалося сімнадцять днів), а це, фактично, унеможливлювало завершення повноцінного розслідування.

Висновок був один: щоб розслідуванню "дати друге дихання", його потрібно активізувати, проводити послідовно й наступально, розширити напрями роботи і серйозно взятися за відпрацювання кількох версій. А для цього потрібно було змінити стратегію розслідування і людей, які його проводили. Я прийняв рішення про формування абсолютно нового складу групи прокурорів в основному кримінальному провадженні, а також про введення до інших груп нових прокурорів. Крім того, я особисто увійшов до складу цих груп як один із процесуальних керівників. І звернувся до керівництва СБУ з пропозицією змінити слідчих.

Стосовно ролі МВС та поліції — зазначу, що в прокурорів до них дуже багато запитань. І робота на цьому напрямі ведеться. Деталей повідомити не можу через таємницю слідства. Але треба сказати, що саме вони встановили виконавців нападу на Катерину.

— Поліція спочатку заарештувала невинного. І якби не журналісти Мар'яна П'єцух та Денис Казанський, то Новіков цілком міг сісти за чужий злочин.

— Ситуація з Новіковим створює проблеми слідству досі. Адже прокурори ГПУ рахували строки розслідування саме з моменту оголошення йому підозри, що є нонсенсом як із логічної, так і з юридичної точки зору.

На даному етапі першочергове завдання прокурорів — завершити слідство і відповісти, хто замовив напад на Катерину Гандзюк. Розслідуванням незаконного притягнення Новікова до кримінальної відповідальності займається ДБР.

Принагідно хочу зазначити, що журналісти і громадські активісти зіграли особливу роль у розслідуванні нападу на Катерину Гандзюк. Саме їхня активна позиція тоді змусила політичне керівництво держави перейнятися цим злочином, а правоохоронні органи — рухатися у напрямі його розкриття.

— А хто насправді знайшов Левіна — болгари, Інтерпол чи наші спецслужби?

— Відповім так: сучасні технології і наступна добре продумана спецоперація.

Достеменно як сам факт перебування Левіна у Болгарії, так і точне його місцезнаходження в цій країні встановили ми. Мабуть, так розпорядилася доля, що на певному етапі це розслідування довелося очолити мені. Стали в пригоді досвід багатолітньої оперативної роботи, знання психології кримінального середовища, — довелося на певний час знову стати оперативним працівником, але вже з повноваженнями прокурора. Щоб мінімізувати будь-які ризики, ми навіть змінили тактику розслідування: всі слідчі дії (у тому числі негласні) в певний період здійснювали виключно прокурори.

З допомогою наших міжнародних колег ми змогли отримати доступ до інтернет-мессенджерів. І, хоча співрозмовники дотримувалися суворої конспірації, нам вдалося вирахувати точне місце переховування Левіна за кордоном.

З нашою інформацією, а також із планом проведення спецоперації із затримання Левіна ми спільно з працівниками СБУ вже й приїхали до Болгарії, де наші болгарські колеги забезпечили процедурні моменти і ресурси місцевих правоохоронних органів.

Про цю спецоперацію та деталі її проведення в Україні знали чотири особи — я, генпрокурор Руслан Рябошапка, голова СБУ Іван Баканов. Перед виїздом до Болгарії про неї був поінформований президент Володимир Зеленський.

Треба сказати, що інформацію про ймовірне перебування Левіна на території Болгарії правоохоронні органи України мали у своєму розпорядженні й раніше. Більше того — для його розшуку до Болгарії свого часу виїжджала відповідна група. Але такий захід результатів не дав, оскільки інформацію про виїзд тієї групи було злито Левіну і його оточенню.

— Можете розповісти, як відбувалося затримування Левіна? Наші правоохоронці брали участь? Ви особисто зустрічалися з Левіним у Болгарії?

— Без деталей. Як я вже казав, безпосередньо затримували Левіна працівники правоохоронних органів Болгарії. Організаторами спецоперації були ми — Офіс генпрокурора. Розробка плану, підготовчі дії, сама операція із затримання — всі ці процеси відбувалися в тісній взаємодії правоохоронців двох країн. Що, зрештою, забезпечило позитивний результат.

Моя перша зустріч із Левіним відбулася зразу після його затримання. Глянувши на мене, він чітко мене ідентифікував. Він сказав: "Ви — генерал Віктор Трепак. Я знав, що рано чи пізно ми зустрінемося". Отже, він відчував, що ми йдемо по сліду, знав, хто організовує його розшук. Безперечно, він робив усе, аби цієї зустрічі не було. Зі свого боку, ми, навпаки, робили все можливе для її прискорення.

Хочу сказати, що в цьому своєрідному двобої Левін виявився дуже серйозним суперником — з відповідним досвідом, поінформованістю, знанням форм і методів оперативно-розшукової діяльності. В умовах міжнародного розшуку йому вдалося організувати своє життя спільно з дружиною в іншій країні, зберігати комунікацію з потрібними зв'язками, створити серйозну систему захисту і протидії виявленню його місця перебування та можливому затриманню.

Знайти й затримати Левіна було далеко не простою справою.

— Чому екстрадицію злочинця — питання очевидної справедливості — довелося вирішувати на рівні президента України та прем'єра Болгарії? Це правда, що Левіна не дуже хотіли випускати, оскільки він проходить не тільки у справі Гандзюк, а й в інших резонансних справах, розкриття яких не хочуть певні сили в Україні та за кордоном?

— Питання екстрадиції має чимало процедурних і юридичних складових, а в багатьох випадках — ще й політичних. Ми доклали багато зусиль, щоб екстрадиція Левіна відбулася максимально швидко. Для цього мені довелося спеціально виїжджати до Болгарії, бути на постійному контакті з компетентними органами цієї держави.

Оскільки глава держави надає великого значення розслідуванню "справи Гандзюк", то після затримання Левіна президент запропонував нам свою допомогу у вирішенні питань екстрадиції Левіна. Така допомога була потрібна, оскільки ми знали, що особи, які не зацікавлені у поверненні Левіна до України, намагаються блокувати його екстрадицію, зокрема через політичні механізми. Нам доводилося постійно організовувати нейтралізацію протидії екстрадиції Левіна. Тому ми дуже вдячні болгарським колегам, які почули від керівництва України про важливість максимально швидкого вирішення цього питання.

А воно насправді вирішилося максимально швидко. Бо, як свідчить досвід, питання такого роду вирішуються значно довше, а то й затягуються на багато років. Або ж у видачі запитуваних осіб зовсім відмовляють. До прикладу, питання екстрадиції колишнього заступника міністра палива та енергетики України Ігоря Кирюшина вирішувалося компетентними органами дружньої нам Грузії три роки. Майже рік компетентними органами Німеччини розглядалося питання екстрадиції колишнього голови правління ПрАТ "ХК "Енергомережа" Дмитра Крючкова. У Молдові запит ГПУ на видачу колишнього судді Миколи Чауса розглядається з березня 2017 року. Питання ж повернення Левіна нам вдалося вирішити менш ніж за два місяці.

— Ви змогли розібратися в тому, які сили блокували екстрадицію? Слідство з'ясувало, як пов'язані Мангер і бізнесмен співзасновник компанії "Чумак" Карл Стурен? Чи знає прокуратура, що Мангер літає у Швецію до Стурена по покровительство та гроші?

— У слідства є розуміння щодо джерел та механізмів протидії слідчим і прокурорам, які ведуть справу. Не буду називати конкретних суб'єктів — наразі ведеться відповідна робота. Взагалі вважаю, що найкращий спосіб інформування суспільства стосовно досудового розслідування — це відповідне процесуальне рішення чи дія (повідомлення про підозру, затримання підозрюваного, обрання йому запобіжного заходу, спрямування обвинувального акту до суду тощо).

А щодо зв'язку з Карлом Стуреном … Наприкінці минулого року на мене вийшли певні люди і сказали, що начебто Карл Стурен може посприяти знайти Левіна. Оскільки на той час для слідства важливою була будь-яка інформація, що проливала світло на місцезнаходження розшукуваного підозрюваного, я погодився обговорити це питання. Після цього мені було сказано, що Карл Стурен пришле до мене свого представника. Така зустріч відбулася за участі керівництва ГСУ СБУ та керівництва відповідного департаменту Офісу генпрокурора. Але метою цього представника, судячи з усього, було не надання важливої для слідства інформації, а намагання приватно зі мною про щось домовитись. Однак у нього це не вийшло — про якісь позапроцесуальні домовленості не могло бути й мови. Саме цікаве, що цим представником Карла Стурена виявився…один із адвокатів, однак не Левіна, а іншого підозрюваного у замовленні та організації нападу на Катерину.

— Ви особисто впродовж розслідування відчуваєте тиск? Вам пропонували гроші або якісь інші послуги в обмін на саботування розслідування?

— Коли ми бралися за цю резонансну справу, добре розуміли усі аспекти її розслідування, включаючи ті, про які ви кажете. Адже це не перша моя справа подібного ґатунку. Коли я працював у СБУ, мені довелося брати участь у затриманні генерала Пукача, судді Зварича, так званих діамантових прокурорів… Спроби вийти на мене через третіх осіб, погрози, намагання домовитись — все це я давно пройшов.

Безумовно, працювати було надскладно — катастрофічно не вистачало часу, а інколи вже й не було сил. Бо крім цієї справи є маса інших справ та службових питань, які потребували свого вирішення. До того ж, як я вже казав, усе це робилося в умовах реформування прокуратури — її кардинального кадрового очищення. Без якого рухатися далі прокуратура просто не може. Запроваджена з ініціативи Руслана Рябошапки кадрова атестація не лише дозволяє якісно підвищити професійний рівень прокурорів, але й розриває зв'язки прокурорів з політиками та різними ділками, що формувалися десятиліттями. За останні півроку з діяльності генпрокуратури зникли звичні для багатьох схеми "вирішення питань". Закладалися нові принципи роботи та її оцінки. Усе це давало підстави здоровим силам у прокуратурі повірити в кардинальні зміни і почало позитивно позначатися на її діяльності. Одним з прикладів цього є досягнутий прогрес у розслідуванні "справи Гандзюк". Але для незворотності цих змін потрібні незворотнимі воля і час.

— Чому Мангер досі не в СІЗО? Понад те, він навіть не усунений із посади й досі перебуває в статусі голови Херсонської обласної ради. Його майно не заарештоване. Що чи хто вас стримує?

— Особисто мене та групу прокурорів до сьогодні, як бачите, не зміг стримати ніхто. Однак такі рішення ухвалює суд за відповідними клопотаннями слідчих та прокурорів.

На момент отримання нашою командою справи стосовно підозрюваних Мангера та Левіна (а це — окреме провадження), її розслідування було зупинене, зокрема у зв'язку з розшуком Левіна. У нас не було юридичної можливості просити суд про відсторонення голови Херсонської обласної ради від посади та зміну йому запобіжного заходу. Однак екстрадиція Левіна розв'язує прокурорам руки і вони вивчають питання щодо наявності підстав для повторного звернення до суду.

Як на мене, для забезпечення об'єктивності, фігурант мав би бути відсторонений від посади голови Херсонської обласної ради на час такого розслідування. Але останнє слово за судом.

— Екстрадиція Левіна відчинить двері СІЗО для Мангера? Ви можете схематично викласти повну версію слідства з ролями та діями всіх учасників цього злочину?

— Повернення Левіна в Україну та його показання можуть багато чого змінити у "справі Гандзюк". Він є ключовим фігурантом провадження, у якому Мангер проходить як підозрюваний.

Не є секретом, що один з його адвокатів зустрічався з Левіним, коли той уже перебував у розшуку. Повідомлялося також про намагання певних адвокатів зустрітися з Левіним у Болгарії під час його перебування в тюрмі міста Бургас.

Я не здивуюсь, якщо стане відомо, що адвокатів Левіна буде фінансувати хтось з підозрюваних у цій справі. Зрозуміло, з яким інтересом. Надати правдиві покази вигідно насамперед самому Левіну. Офіс генпрокурора разом з СБУ готовий гарантувати йому безпеку та врахувати співпрацю зі слідством.

А що стосується більш детальної інформації щодо цієї справи, то її можна буде оприлюднити вже після завершення досудового розслідування, адже зараз паралельно ведеться робота щодо встановлення слідчим шляхом обставин створення та діяльності злочинної організації, яка вчиняла тяжкі та особливо тяжкі насильницькі дії на території Херсонської області. Особа, яка обґрунтовано підозрюється нами в керівництві такою організацію, свого часу уклала угоду зі слідством про визнання винуватості в заздалегідь не обіцяному приховуванні нападу на Катерину Гандзюк, а в обмін обіцяла надати в суді правдиві викривальні покази щодо замовників та організаторів нападу на неї. Однак в подальшому своєї процесуальної обіцянки не виконала. Це дає підстави прокурорам для відповідного юридичного реагування.

— Йдеться про угоду зі слідством Павловського?

— Саме так. Це умова угоди, яка була укладена з ним прокурором ГПУ за часів Юрія Луценка.

— Чи підтверджено участь Мангера в замовленні та організації інших злочинів, на які вказувала Гандзюк (вирубка лісу, напад на журналіста Сергія Нікітенка, проплачені мітинги, зв'язок із боксерськими клубами, які посилали тітушок на Майдан, тощо)?

— З метою перевірки тверджень близьких загиблої Катерини Гандзюк, громадських активістів та журналістів про те, що основним мотивом нападу на неї була її протидія незаконній вирубці лісів Херсонщини, у листопаді минулого року прокурорами розпочато кримінальне провадження за фактами незаконної порубки та збуту лісу на території Херсонської області, а також створення відповідної злочинної організації. Слідчі дії ще тривають.

У рамках розслідування нападу на Сергія Нікітенка досліджується кілька нових версій. Слідство активно співпрацює з ним як з потерпілим і основним очевидцем, який може вказати на особи кривдників.

— Чи є у слідства докази того, що Мангер розплачувався за замовлення (виділення землі групі Торбіна в Лазурному, переоформлення санаторію на Левіна вже після оголошення його в розшук), використовуючи службове становище?

— Передача санаторію в оренду Левіну, встановлення фактичного власника цього комплексу, питання можливого рейдерства, можливі службові зловживання — усе це є предметом дослідження слідчих і прокурорів. Слідство з цих питань просувається. Незважаючи на складність та обсяги, крок за кроком ми наближаємося до істини.

— На якому етапі перебуває розробка підозр стосовно колишнього голови Херсонської ОДА Гордєєва та його заступника Рищука?

— Зміна керівництва обласних прокуратур дала свої результати. Прокуратура Херсонської області 21 лютого цього року надіслала до суду обвинувальний акт щодо колишнього заступника голови Херсонської облдержадміністрації — він підозрюється у завданні тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів.

Слідство також почало перевіряти факти правопорушень, на які вказувала Катерина Гандзюк.

Я вже згадував про початок досудового розслідування щодо порушень у лісовій сфері. Крім цього, Офісом генпрокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях економічного характеру, які розслідуються слідчими СБУ за фактами розкрадання державних коштів підприємств, безпосередньо підпорядкованих керівництву Херсонської облради та облдержадміністрації. Так, у листопаді минулого року прокурорами повідомлено про підозру виконувачу обов'язків керівника Комунальної установи з капітального будівництва та експлуатації Херсонської обласної ради за фактами зловживань під час реконструкції аеропорту "Херсон" (попередня сума збитків 10 мільйонів гривень) та директору Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської облдержадміністрації під час капітального будівництва одного з шляхопроводів у місті Херсоні (попередня сума збитків п'ять мільйонів гривень).

— Я маю на увазі й роль цих людей у злочині проти Гандзюк. Вони знали?

— Наразі розслідування щодо усіх ключових фігурантів ще не завершено. Основні зусилля спрямовано на встановлення замовників та організаторів. В Україну екстрадований Олексій Левін. Це — дуже важливий крок у тому напрямку, у якому йде слідство. Прізвища усіх причетних до злочину осіб прокурори зможуть оголосити лише після завершення розслідування. Наразі про підозру вказаним особам не повідомлялося.

— Чи буде пред'явлено підозру ексголові обласної Херсонської поліції Мерікову, який допоміг Левіну втекти з країни?

— Можу лише сказати, що відповідне кримінальне провадження перебуває у ДБР.

— На якій стадії перебуває розслідування про участь правоохоронців і прокурорів в ОЗУ Павловського? Чи готуються підозри? Хто бенефіціари цього угруповання, адже очевидно, що він виконував чиїсь накази, а не діяв виключно у власних інтересах?

— Інформація про причетність працівників правоохоронних органів до діяльності злочинної організації, яка діяла на території Херсонської області, перевіряється у процесуальний спосіб. Потрібен час, оскільки епізодів злочинної діяльності цієї організації дуже багато. За останні три місяці повідомлено про підозру 13 особам. Робота триває — прокурори налаштовані рішуче.

— Коли обвинувальний акт щодо Мангера направлять до суду? Як ви оцінюєте шанси посадити Мангера до в'язниці? І яким узагалі бачите адекватне завершення розслідування справи вбивства Гандзюк?

— Прокурори обмежені процесуальними строками. Якщо не виникне надзвичайних обставин, то справа щодо замовників та організаторів нападу має розглядатися цього року в суді.

— Чи можна вважати справу про вбивство Катерини Гандзюк маркером критичної ситуації не тільки в Херсонській області, а й в інших регіонах України, які опинилися під пресом місцевих, по суті, феодальних еліт, що зрослися з ОЗУ? А також вироком для всієї правоохоронної системи країни, яка оголила свою слабкість і корупційність? Чи є в нас шанс змінити цю ситуацію?

— Справа про напад на Катерину Гандзюк є особливою у багатьох аспектах — суспільному, політичному, правовому, та й, зрештою, у чисто людському. Ця справа — не про звичайний зухвалий злочин. Вона — про один із проявів надзвичайно небезпечної тенденції, яка полягала у злочинній розправі над громадськими активістами. У 2017–2018 роках в Україні відбулася ціла серія нападів на активістів. Особливо це стосувалося південних і східних регіонів, — згадайте Одесу, Миколаїв, Харків, Херсон…Метою було залякати активістів і придушити громадський патріотичний та антикорупційний рух. Цьому сприяла відсутність належної реакції держави на такі злочини. Кожен такий злочин має розслідуватися у контексті загальнодержавної та регіональної ситуації, у контексті зрощення корумпованих чиновників з криміналітетом.

Розслідування "справи Гандзюк" показує, що Херсонщина — це область, де діє потужний клан, який панує у регіоні і якого реально бояться. Його мета — отримання наживи з використанням владних можливостей. Під цим кланом знаходяться правоохоронні органи. Усі ключові економічні, політичні та інші питання вирішуються головними дійовими особами цього клану, частина яких фігурує у цьому кримінальному провадженні. Клан має серйозні міжнародні зв'язки, зокрема в Європі. Можу сказати, що Левін знайшов сховище у Болгарії зовсім не випадково.

Представники херсонського клану мають бізнес-інтереси на окупованій Росією території, зокрема в Криму. У контексті нинішньої ситуації на цю обставину не можна не звертати уваги. Адже Херсонська область, яка межує з окупованим Кримом, є стратегічно важливою для російських спецслужб. Вони зацікавлені у посиленні своїх позицій у цьому регіоні, збільшенні впливу через агентуру, проведення різного роду спецоперацій, корумпування представників влади, використання кримінальних структур, придушення патріотичних рухів.

І що далі ми просуваємося у розслідуванні цього злочину, то критичнішою виявляється ситуація, що склалася у Херсонській області. Її виправлення цілком можливе, у тому числі шляхом ефективного використання засобів і можливостей кримінального провадження. Я вже говорив, що стратегія нашого розслідування полягає у тому, що воно не може зводитися до нападу на Гандзюк як одиничного та окремого злочину. Це посягання треба розглядати у загальному контексті всієї злочинної діяльності клану.

— Але проблема клановості не вичерпується Херсонською областю. Наскільки активно, на вашу думку, розслідуються злочини, пов'язані зі злочинними кланами в інших регіонах? Повторюся: понад 50 нападів за останні кілька років — це вирок системі.

— Так, ця проблема притаманна й іншим регіонам, серед яких Одеса, Харків, Закарпаття… Певні напрацювання по окремих регіонах є. Але тут потрібен комплексний підхід, щоб, по-перше, з одного управлінського центру всебічно осягнути цю проблему, по-друге, процесуально звести ті взаємопов'язані розслідування, які здійснюються різними правоохоронними органами. По Херсонщині ми пішли шляхом взаємопов'язування різних епізодів діяльності однієї злочинної організації. По інших регіонах може бути застосований інший підхід — використання з цією метою напрацювань усіх правоохоронних структур (СБУ, МВС, НАБУ, ДБР) у справах, які вони ведуть стосовно різних осіб і різних злочинів.

Якщо проблеми клановості кардинально не розв'язати зараз, то уже в найближчому майбутньому вона може істотно загостритися. Особливо з урахуванням здійснення децентралізації, яка посилює місцеву владу, а отже, призведе й до посилення існуючих кланів. Тому цю проблему слід розглядати в контексті національної безпеки і державного суверенітету.

— Наскільки глибоко ви вже встигли зануритись у розслідування вбивства Павла Шеремета, куратором якого ви теж є? На якій стадії перебуває розслідування, і чи є важливі висновки, які ви можете озвучити вже зараз?

— Ця справа була передана мені буквально нещодавно — після звільнення першого заступника генпрокурора Віталія Каська, у віданні якого була організація процесуального керівництва за її розслідуванням. Восени минулого року генпрокурор Руслан Рябошапка визначив, що за "справу Шеремета" відповідає Касько, а за "справу Гандзюк" — я.

Тому у мене просто фізично не було часу, щоб по-справжньому увійти в суть цієї справи і зробити якісь однозначні висновки, тим більше публічно їх озвучувати.

— Чи знаєте ви про загибель Івана Вакуленка, який отримав повістку на допит у справі Шеремета восени 2019 року? Люди, котрі були присутні під час огляду місця події, розповідають, що зброя стояла притулена до стіни, а гільза була викинута. Що, безперечно, потребувало зусиль після пострілу. Передсмертної записки при цьому не було. Однак поліція поспішно закрила справу, а смерть потерпілого визнали самогубством. Чи будете ви її переглядати?

— Як мені доповідали, ці обставини перевіряються слідством.

— У вас є професійний намір залишитися на посаді й довести ці справи до суду? Думаєте, у вас буде можливість зробити це після призначення нового генерального прокурора?

—Для мене завершити "справу Катерини Гандзюк" важливо з морального та професійного погляду, тим більше що є чітке бачення, як досягнути кінцевого результату. Готовий докласти усіх зусиль, щоб винні особи понесли покарання.

P.S. В понеділок 23 березня судом буде розглядатися клопотання прокуратури про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, де оголошено підозри Мангеру та Левіну. Це те провадження, у якому залишилось 17 днів досудового розслідування. Відповідно до вимог КПК у суді повинні бути оба підозрювані.