Сім випадків, коли примхи погоди змінювали хід світової історії

Історія не знає жодних "якби".

Але часом складно утриматися від спокуси уявити собі інший хід подій. Наприклад, як склалася б історія Європи і взагалі західної цивілізації, якби монголи просунулися далі Угорщини в 1241 році?

Змогла б розквітнути Британська імперія, якби в 1588 році шторм не розкидав кораблі іспанського флоту короля Філіпа II перед вирішальною битвою?

Що було б з Російською імперією, якби вторгнення Наполеона в 1812 році не співпало в часі з лютою зимою?

НВ обрало 7 найяскравіших прикладів втручання погоди в світову історію.

Щит із дощів

Той факт, що непереможна монгольська орда припинила свою переможну ходу світом у 1242 році на території сучасної Угорщини, розцінюється багатьма істориками як диво, яке врятувало західну цивілізацію.

Монголи перекроїли всю Азію, забезпечили століття рабства східним слов'янами, їхній вплив на розвиток цивілізації загалом важко переоцінити. Але Західна Європа вціліла.

Тепер вчені знають, чому так вийшло.

Навесні 1241 року монгольська орда напала на Угорщину. Все йшло за звичним сценарієм. Монголи перемагали, від їхніх рук загинув понад мільйон угорців. Але потім вторгнення зупинилося. На початку 1242 року монголи припинили рух на захід, а потім взагалі розвернулися та попрямували на схід.

Більше вони ніколи не поверталися до Європи.

Їх зупинили похолодання та дощі, впевнені дослідники. Група американських і швейцарських учених проаналізувала клімат Європи того періоду за допомогою дендронології (аналізу річних кілець дерев). З'ясувалося, що 1241-1242 рр. у Європі почалося різке похолодання, яке супроводжувалося рясними дощами.

Монгольська армія складалася переважно з кінноти. Через зміни погоди різко скоротилася кількість пасовищ, коней стало нічим годувати. Дороги стали непридатні до руху, ускладнивши просування коней, а також кінних обозів з облоговою зброєю, яку монголи використовували для захоплення міст.

Ідеальний шторм

Погода ще раз перешкодила татарам захопити світ. Цього разу не на Заході, а на Сході.

1274 року онук Чингісхана, правитель на ім'я Хубілай, зібрав гігантський флот і, посадивши на нього 37-тисячну армію, вирушив на завоювання японських островів.

Спочатку Хубілаю таланило, він захопив кілька островів, розбив загони, що їх обороняли. Проте завоюванню не судилося відбутися. Почався тайфун, і флот Хубілая був знищений.

Монгольський правитель не облишив думки про завоювання Японії. У наступні сім років він побудував ще могутніший флот і 1281 року посадив на нього 100-тисячну армію. Але історія повторилася з жахливою точністю – раптово налетів тайфун і потопив монгольський флот, знищивши надії Хубілая на повне панування в регіоні.

Японці охрестили рятівні тайфуни словом "камікадзе" (у перекладі з японської – божественний вітер), яке використовувалося також за часів Другої Світової.

Своєчасний ураган

1588 року іспанський король Філіп II, великий інквізитор, борець з мусульманами і євреями, гонитель маврів, вирішив завоювати Англію, якою правила Єлизавета I.

Іспанський король хотів одружитися з Єлизаветою, але та відмовила його домаганням. І навіть підтримала революцію в Нідерландах, які вирвалися з-під гніту Філіпа II.

Католики могли б назавжди покінчити з протестантами, а заразом і повністю змінити європейську історію. Найімовірніше, Британія не відбулася б як імперія, а от роль Іспанії в становленні західної цивілізації могла б бути зовсім іншою.

Проте погода вирішила вберегти Англію. Страшний ураган, який на Британських островах назвали "протестантським вітром", знищив велику частину флоту з 130 іспанських кораблів. Залишки армади були знищені морськими силами англійців.

Для Філіпа II подія стала значним ударом. Йому так і не вдалося побудувати другий великий флот, тому панування на морі відтоді належало англійцям.

Туман для повстанців

Хід війни за незалежність Америки міг би змінитися докорінно, якби не вкрай патріотичний туман, що опустився рано-вранці 27 серпня 1776 року на Нью-Йорк.

Погода діяла немов за прямою вказівкою командувача повстанцями Джорджа Вашингтона. Його справи йшли не дуже добре. Йому було непереливки під тиском британської армії, що перевершувала повстанців за кількістю солдатів і якістю військової екіпіровки. До того ж сам Вашингтон був далеко не настільки досвідченим командиром, як британський генерал Вільям Хоу.

Британська армія за допомогою зрадників пройшла незахищеним проходом у тил американців на Лонг-Айленді.

Британці зайняли вельми вигідну позицію, і наступний день міг стати останнім для армії Вашингтона. Командувач повстанців дав наказ відступати на світанку. Для цього треба було переправитись через річку Іст-рівер.

Відступ відбувався в повній тиші під покровом густого туману на відстані декількох сотень метрів від позицій британців. Вашингтон ішов одним з останніх, і якби туман розсіявся хоча б трішки раніше, командувача цілком могли б полонити.

Це змінило б хід війни. Але, на щастя для американців, цього не сталося. Вашингтон уцілів, як і його армія. І пізніше виграв війну, яка подарувала Америці незалежність від Британської імперії.

Голодна революція

Якби не примхи погоди, популярний у питущої радянської інтелігенції тост "За взяття Бастилії" так і не народився б.

До 1789 році економічна ситуація у Франції вже сприяла народним хвилюванням. Франція надавала масштабну економічну підтримку американцям, які воювали за свою незалежність проти англійців. Ця підтримка здійснювалася в чомусь за рахунок добробуту власних громадян.

А ще й погода почала підводити королівську владу. Спочатку виверження вулкана в Ісландії призвело до масивного викиду в атмосферу попелу, який став перешкодою для сонячного світла і причиною похолодання.

Потім кілька місяців лютих гроз, злив і градів знищили залишки скромного врожаю, який вдалося виростити за цих непростих умов французьким селянам.

Ціни на продукти харчування злетіли до небес, люди опинилися на межі виживання і, як часто буває в таких ситуаціях, вийшли на вулиці. Так почалася Велика французька революція.

Холодний захист

Прислів'я "Не слід вдиратися до Росії взимку" вельми популярне у дипломатів. Його використовують, коли хочуть підкреслити заздалегідь низькі шанси на успіх якоїсь дії.

Привід для афоризму подарував світові Наполеон Бонапарт.

Його вторгнення в Росію 1812 року було недалекоглядним вже хоча б тому, що йому, напевно, була відома історія про вторгнення шведського короля Карла XII в Росію 1709 року.

Проте Наполеон ризикнув і залишився на території Росії в зимовий період. Добре, що після того, як фельдмаршал Кутузов здав йому Москву, полководцю було де зупинитися.

У результаті зима підкосила прекрасну французьку армію. Холод, голод і успішні партизанські дії росіян призвели до того, що Наполеон пішов геть.

Із 600 тис. французів, що ввійшли в Росію, додому повернулося менше 100 тис.

Вдалий день

Погода зумовила долю одного японського міста і врятувала мешканців іншого вранці 8 серпня 1945 року.

Минуло менше двох діб з моменту ядерного бомбардування Хіросіми, й літаки ВПС США вже піднялися в повітря для завдання удару в другу ціль – японське місто Кокура.

Атомна бомба перебувала на борту бомбардувальника B-29. Однак літак-розвідник, що летів перед ним, повідомив по рації, що небо над Кокурою затягнуте хмарами.

Американське командування вимагало, щоб удар був завданий виключно в безхмарну погоду. Тому було вирішено атакувати замість Кокури "запасну" ціль. Нею було місто Нагасакі.

У японців відтоді є популярна приказка "Пощастило, як мешканцям Кокури", яка означає раптову удачу.

До речі, деякі історики вважають, що Кокуру врятувала не погода, а клуби диму від сталеливарного заводу, що палав у сусідньому містечку Явата, яке американська авіація розбомбила днем раніше. Однак прямих доказів цієї теорії поки що немає.