Сила нескорених

Саме під таким гаслом — «Сила нескорених» — українці вперше відзначили 14 жовтня 2014 року День захисника України.

І це свято не лише бійців, а й волонтерів та волонтерок, які допомогли нашій армії стати міцною.

Згадаємо, як події того року розвивалися на Херсонщині.

У лютому 2014 року на території Автономної республіки Крим почали з'являтися “зелені чоловічки” - люди у військовій формі та військова техніка без розпізнавальних знаків. 

У Херсоні натовпи невідомих людей з російськими прапорами збиралися групами та намагалися підняти трикольорові прапори над будівлями міської та обласної адміністрацій. Із п'ятниці 28 лютого волонтери почали цілодобово чергувати в адміністративних будівлях, охороняти їх від можливого захоплення. 

Відома правозахисниця (і - медик за першою освітою) Наталя Бімбірайте (на фото - перша праворуч) була однією з організаторів створення цілодобової медичної служби в будівлі ХОДА.  

У суботу 1 березня 16 військових вантажівок, вщерть забитих солдатами, захопили український військовий аеродром в Криму. А новопризначений Голова Ради міністрів АРК Сергій Аксьонов заявив, що сили Російської Федерації залучені до охорони важливих об'єктів на території автономії. 

Тисячі херсонців вийшли на площу Свободи, щоб захистити місто від окупації. 

Херсон, площа перед облдержадміністрацією, 1 березня 2014 року.

У понеділок 4 березня на кордоні з Кримом у селі Чонгар з’явилося близько 200 невідомих осіб з автоматами та кулеметами, по вулицях їздили три БТРи. Але невдовзі розгнівані мешканці села їх прогнали. Невідомі озброєні люди з’явилися також і в Каланчацькому районі.

Увечері на дорогах з Херсонщини в напрямку Криму встановили потужні блокпости. Магістралі перегородили бетонними блоками та мішками з піском. 

Вантажівками перекрили злітно-посадкову смугу Херсонського аеропорту, щоб не міг приземлитися ворожий військовий літак з десантом.

Загальної мобілізації в країні не було оголошено, проте під стінами Херсонського військкомату стояли черги. Сюди йшли офіцери і рядові, запасники і білобілетники, і навіть ті, хто роками "косив" від армії. Тисячі херсонців приходили повідомити свої фактичні адреси та залишити номери мобільних телефонів: "Повістки поки випишуть і надішлють - це довго" ...

Станом на 4 березня було мобілізовано 400 осіб.

Залишалася невідомою доля українських військових частин, що дислокувалися на півострові. Журналістів, які намагалися проїхати туди з материкової частини країни, озброєні військові без розпізнавальних знаків зупиняли, відбирали камери, фотоапарати й силою повертали назад. Що відбувається з нашими військовими в Криму, намагалися довідатися й київські автомайданівці. Але щойно перетнули межу з Херсонською областю і – зникли. Лише згодом друзі та рідні дізналися - хлопців тримали у полоні. Тим часом з різних джерел доходила інформація, що військові частини заблоковані окупантами й у бійців закінчується провіант.

Тоді херсонська громадська діячка, викладач кафедри держуправління ХНТУ Лариса Оленковська запропонувала поїхати в Крим жіночою місією на власних автівках і підтримати заблоковані військові частини. Зібралася група відчайдушних: Лариса Оленковська, Наталя Бімбірайте, Анжела Литвиненко, Галина Уманець, Наталя Козаренко, Ольга Авер'янова, Ольга Подгайська, Тетяна Чайка, до них приєдналися також Юрій Пекелис й Михайло Пшеничко.

Напередодні поїздки цей невеликий загін підприємниць, журналісток і громадських активісток звернувся до земляків із проханням зібрати посилки для наших солдатів: печиво, тушкованку, консерви, цигарки, крупи, шоколад... Херсонці відгукнулись і принесли всього стільки, що передачі не вмістилися в багажниках - довелося розміщувати в салонах.

Вирушили на світанку 8 березня. Продукти змогли доставити нашим військовим частинам, які дислокувалися в Бахчисараї, Севастополі й Феодосії. Проїхали кримськими дорогами понад 900 км і всюди бачили безліч російської військової техніки та озброєних чужинців.

Феодосія, 8 березня 2014 року. Зліва направо Лариса Оленковська, Наталя Бімбірайте, Галина Уманець. 

Поверталися додому вночі під проливним дощем. А на в’їзді в Херсонську область побачили, як наші військові, мокрі до нитки, облаштовують серед степу наметове містечко для охорони межі з Кримом. Виявилося, що хлопці ще й голодні, бо їм не привезли їжі, навіть хліба й води. Віддали залишки продуктів і тоді ж вирішили: треба організувати нашій армії допомогу.

Про те, як волонтери допомагали відродитися й зміцніти армії в той надскладний для України час, документалісти зняли фільм «Південний кордон»:

У 2015 році Наталю Бімбірайте нагороджено медаллю «За жертовність та любов до України», у 2016-му - медаллю «За гідність та патріотизм», у 2017 - відзнака Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції".

Сьогодні Лариса Оленковська, Наталя Бімбірайте та Анжела Литвиненко - кандидатки в депутати Херсонської міської ради від Політичної Партії «ГОЛОС». Пані Наталя йде в списку партії першим номером.