Рух вгору і назустріч - New Level Ray Prize 2020

У Херсоні 28 жовтня відбулося  вручення приватної (підкреслюю: приватної!) мистецької премії New Level Ray Prize 2020. 

Подавали заявку на участь 44 абсолютно різних херсонських автори, з них обрали 10 фіналістів. З їх роботами яких можна познайомитися до 28 листопада в новому арт-просторі «Freedom» (у приміщенні міської друкарні), а імена переможців були названі на відкритті.

Засновник премії New Level Ray Prize 2020 Михайло Рай, власниця нового арт-простору «Freedom», де експонується виставка, Тетяна Мойсеєнко та адміністраторка премії Олена Афанасьєва.

Ідея премії належить херсонському фотохудожнику і морському офіцеру Михайлу Батраку, який більше відомий у творчій спільноті як Михайло Рай. До речі, з творчістю Михайла встиг познайомитися мало не весь світ, він має десятки нагород міжнародних виставок, публікації в іноземній пресі, а у березні 2018-го оцінити його філігранні фотоманіпуляції могли і херсонці на персональній виставці «Нагваль». У лютому цього року Михайло вирішив підтримати митців-земляків і оголосив конкурс з призовим фондом 1000 у.о. власних коштів.

Взяти участь і позмагатися за першість і гроші міг будь-хто: і відомі особистості, і початківці, і навіть ті, хто ще не ідентифікував себе як творчу одиницю, а тільки мріяв  «вийти в люди». Метою було не просто дати талановитій людині гроші, а й підштовхнути її до розвитку, до усвідомлення своєї перспективи, дати можливість вийти на новий рівень.

«Кіна не буде!» - одразу попередили відомого херсонського кіномитця Олександра Юдіна. «Якби включили кіно, то Саша напевно отримав би приз», - вважає Михайло Рай. Але кіно у творчості фіналіста премії New Level Ray Prize 2020 все одно присутнє — в якості набору реквізиту для кіно у стилі стимпанк.

Допомогти в адмініструванні творцю-меценату взявся «Тотем», а саме Олена та Макс Афанасьєви. Вони разом довго обговорювали нюанси, намагалися зустрітися з найбільш цікавими претендентами, планували виставку ще влітку. А тут плани порушила пандемія...

Але краще пізніше, ніж ніколи. Врешті-решт, десятка фіналістів була Михайлом обрана, дуже вчасно відкрився «Freedom» - і премію New Level Ray Prize 2020 вручили.

Адміністраторка премії New Level Ray Prize 2020 Олена Афанасьєва зізнається, що вибір фіналістів і переможців цілком ліг на плечі Михайла Рая («Нам було цікаво, як Міша з цього всього виплутається. Сам»). А для неї відкриттям премії стали «снігові» кулі Надії Петровської (Сороки).

Цей херсонський креатив представлений на виставці живописом, графікою, картинами на тканині, коміксами, скульптурами, сніговими кулями, світлинами... Серед фіналістів - Олександр Юдін (реквізит для кіно в стилі стимпанк), Маріанна Тариш (її графіку вважають проривом, і вона дуже логічно поєднується з муралами, тож художниця, яка зробила собі ім’я стріт-артом, себе не зраджує), загадковий Павло Левахін (його скульптури створені з залишків автомастики і покриті фарбою для авто - отаке хобі має автомайстер), добре відомий Олександр Жуковський (художник, що малює на різних тканинах хлоркою або олією, мріє попрацювати з дітьми), Євгенія Іващук (після довгої паузи художниця повернулася до живопису), Володимир Рейнхарт (його комікси концентрують багато інформації і в якийсь момент в очах глядача навіть перетворюються на орнамент) та Надія Петровська (її снігові кулі гідні окремої розповіді).

Одне з відкриттів премії New Level Ray Prize 2020 – Надія Петровська (Сорока) та її «снігові» кулі, які насправді які завгодно, тільки не снігові. Бо замість снігу — то попіл, то іржа, то ще якісь дивні «замінники» сніжинок. Контраст святкової форми та неочікуваного змісту притягує до її куль, як магніт. Більше того, херсонській мисткині доводиться боротися за свої авторські права, бо її роботи намагаються безсоромно копіювати.

А от і переможці: другу премію розділили художники Олександр Танасюк і Костянтин Терещенко, а першу виборов фотограф Михайло Кльокта.

Олександр Танасюк отримує другу премію і зізнається: «Якби я був маленьким, я б точно хотів стати художником». Щасливий!

Олександр Танасюк зачепив не тільки своєю творчістю - він має «вагон ідей», і всі вони детально розписані. Особливо ініціатору премії припала до душі ідея виставки з картинами великого формату.

Михайло Рай і художник Костянтин Терещенко (володар другої премії). «Мені дуже подобається, коли люди йдуть назустріч один одному, - каже Костянтин Терещенко, - взаємобмін, участь, підтримка, відкритість, готовність до спільної дії. Це здорово, коли створюються  в'язки, які можуть виступити готовим фундаментом для багатьох проектів».

Адміністраторка премії Олена Афанасьєва нарікала, що проектного мислення в наших художників майже немає. Переважна більшість планувала купити ще більше фарб і намалювати ще більше картин. А от Костянтин Терещенко не тільки запропонував проект - створити розмальовки як поле для спільної діяльності для художників і нехудожників, - а й встиг реалізувати його. На часі проекти наступні - розмальовки для дітей, доступні принти з фото...

Два Михайли, два фотографи - ініціатор премії New Level Ray Prize 2020 Михайло Рай та її переможець Михайло Кльокта.

Михайло Кльокта фотографує світло, а така людина не може не шукати світло в середині себе. Його проект - пори року, які відповідають своєму часу доби, такий собі рік за 24 години. Правда, фотограф зненацька «забуксував», намагаючись відтворити літо, але ідею виставки не полишає.

Загалом, серед переможців автори, які чітко бачать і чітко розуміють, чого вони хочуть. Для Михайла Рая було дуже важливо нагородити премією тих, хто зможе розпорядитися грошима, тих, хто чітко уявляє і розуміє, що він хоче отримати. Та й взагалі, поспілкуватися з ініціатором премії New Level Ray Prize 2020 було варто.

Фотохудожник та ініціатор премії New Level Ray Prize 2020 Михайло Рай

- Михайле, ви часом, перетворившись на мецената, не полишили власну творчість?

- Ні, але свої роботи я не роблю «пачками» - вони «народжуються» раз на місяць, раз на 2 місяці. Раніше я посилав на виставки 1-2 роботи, а зараз хочу зробити особливий величезний проект - масштабну сучасну нестандартну виставку, яку можна буде розглядати в рамках не просто класичної фотографії, а значно ширше, у рамках візуального мистецтва загалом.

- Робота з цією премією принесла у ваше життя якість відкриття, несподіванки, яскраві враження?

- Несподіванкою є те, що існує в Херсоні багато людей, які близькі мені за філософією, за світосприйняттям, є багато художників, з якими цікаво  спілкуватися. Відкриттям було те, що я сам навчився чомусь у процесі. Спочатку  навіть сам не розумів, навіщо це роблю, а коли зробив перший крок, коли стали проявлятися другий, третій, четвертий кроки - це було цікаво та дуже захоплююче. В принципі, кожен крок був подивом, несподіванкою, відкриттям.

- Щось змінилося у вашому житті з моменту оголошення премії?

- Можу точно сказати, що моє життя, моя творчість помінялися кардинально — так само, як життя і творчість людей, з якими спілкуюся. Мета досягнута, і багато людей вийшли дійсно на новий рівень. До того ж я хотів навчитися чогось, чого у мене не було, бо моя творчість ніяк не спирається на якісь інституції. Завдяки цьому проекту багато речей стали мені зрозумілими, відкритими, я багато чому навчився.

- І чому?

- Якщо брати візуальний контекст, який я робив, технічно і концептуально він не змінився і не зміниться. Він не пов'язаний з тим, що роблять інші. Змінилося те, як я став подавати свою творчість, змінилось те, як я бачу фінальні речі, змінилася мета, для якої я все це роблю. По суті, я вийшов на новий рівень. Є такий вислів, що неможливо вирішити проблему на тому рівні мислення, на якому вона була створена. Той факт, що я став ініціатором цього конкурсу, дозволив піднятися мені на  сходинку вище і подивитися на весь цей процес зверху. Завдяки цьому з'являється якась об'ємність і нові ідеї, нові варіанти вирішення проблеми, хоча насправді проблеми немає - є просто творчість як окремий вид діяльності. І з'явився новий погляд буквально зверху - третій вимір — не на саму ідею фотографії, а на ідею того, як це реалізувати, як з цього зробити проект, який буде не тільки суб'єктивним відображенням мого внутрішнього світу, а й буде чимось дуже корисний іншим.

- Вибір переможця - це погляд на творчість очима фотографа?

- Ні. Справа не в тому, що Михайло фотограф, і я можу сприймати його мистецтво, його творчу мову більш об'єктивно. Справа в тому, що філософськи він дуже близький мені. Я бачу в його творчості ті речі, які сам свого часу шукав. Для мене творчість - це шлях, який допомагав мені рости (не як фотографу, а як особистості). Михайло теж шукає світло, шукає його джерело. Свого часу він навчався в духовній семінарії, але розчарувався і пішов. І я впевнений, що творчість йому допоможе. До того ж ідея премії побудована навколо того, що людина повинна вийти на новий рівень, і Михайло на цей рівень вийшов - це відзначають багато людей. Його творчість дуже  змінилася з моменту нашої першої зустрічі.

«Стіна» Михайла Кльокти

- Загалом, визначитися з переможцем було складно?

- Для мене це було нелегко, я звик оцінювати тільки свою творчість, отримувати задовільний результат від того, що сам роблю. А тут треба було навчитися дивитися ширше, відходити від своїх уподобань, якихось рамок і критеріїв, які використовую для своєї творчості, вивчати інші напрямки, інші види творчості, звикати, що вона має бути різною. Кожен митець унікальний, особливо коли мова йде про досвідчених професіоналів. Деякі речі для мене були дуже незрозумілими, тож премія для мене зіграла дуже важливу роль: я навчився приймати іншу творчість.

А ще Михайло Рай обіцяє, що премія New Level Ray Prize матиме продовження. Тож готуйтесь, панове професіонали й початківці!