Приречені розвивати туризм

Щоліта населення села Григорівки, центру Присиваської об’єднаної територіальної громади (ОТГ), збільшується у кілька разів.

Біля розташованого за селом озера можна помітити автівки не тільки з херсонськими номерами, а й з різних регіонів України. На автобусах та мікроавтобусах приїздять компанії та організовані групи туристів.

Не дивина там під час сезону — і будинки на колесах. Приїздять не тільки українці, а й мешканці країн колишнього СРСР, бувають і гості з Европи.

Чому багато людей їздять туди, куди, м’яко кажучи, не дуже просто дістатися? Григорівка розташована за 160 кілометрів від обласного центру Херсона, за двадцять — від районного — Чаплинки. І ці двадцять кілометрів доводиться долати по дорозі, стан якої вже дуже давно залишає бажати кращого.

Але люди погоджуються на таку непросту подорож, як і на майже спартанські умови перебування, бо з інфраструктурою там теж — проблеми. Але є у Григорівці (за околицею, якщо їхати у бік сусіднього села Приозерне) те, що, на думку багатьох людей, варто певних випробувань. Це — озеро з солоною водою, а також грязі, які мають цілющі властивості. Озеро у народі називають Лимурійське або “українське Мертве море”.

Місцеві мешканці розповідають, що виникло воно у 1969 році. Тоді радянський військовий літак зазнав аварії, впав, від удару утворилась вирва, і на поверхню пробилися дуже солоні підземні джерела, яких у цих місцях чимало, бо поруч — солоне озеро Сиваш.

Вода Лимурійського озера настільки солона (концентрація солі сягає 35%), що в ній можна плавати, навіть не маючи спеціальних навичок: сіль триматиме людину на поверхні. Завдяки високій концентрації солі, а також надзвичайно багатому хімічному складу (бета-каротин, йодобромні сполуки...) вода в озері має лікувальні властивості. Як і тутешні грязі.

 Тому не дивно, що саме на туристичну складову, як на одну з пріоритетних точок росту, роблять ставку у Присиваській ОТГ.

Соціально-економічна ситуація в цій громаді, розташованій у Чаплинському районі Херсонщини, — дуже непроста. Тут немає великих підприємств. Найбільшими роботодавцями є установи бюджетної сфери: Григорівська сільська рада і заклади освіти. Найрозвиненіша галузь економіки — сільське господарство (зрошувальне землеробство та дрібнотоварне тваринництво), де на сезонних роботах працює переважна більшість працездатних мешканців: на території ОТГ живуть близько 4500 людей, з яких 22,24% - пенсіонери, а 20,49% – діти і молодь у віці до 18 років. Тобто, співвідношення працездатних і непрацездатних мешканців — майже один до одного. Під час міжсезоння рівень безробіття сягає 73 відсотків.

Голова Присиваської ОТГ Сергій Кліщевський не приховує, що утворення об’єднаної громади насамперед розглядається тут як можливість скористатися реформами і витягти з вкрай поганої ситуації села, які наважилися на об’єднання: Григорівку, Павлівку, Нововолодимирівку, Строганівку та Іванівку.

За словами Сергія Кліщевського, ОТГ буде найбільш активно розвивати два напрямки: туризм і альтернативну енергетику. Щодо останньої, на території громади вже працюють вітроелектростанції.

У планах — продовження співробітництва з компаніями, які працюють у цій галузі.

Щодо розвитку туризму плани у Присиваської ОТГ — наполеонівські. Та й відступати нікуди.

За словами голови громади, торік потік людей, що бажали прийняти лікувальні процедури на Лимурійському озері, був таким, що село ледь справилося:

Як розповіла Таміла Зозулінська, спеціаліст з питань розвитку території та інвестицій Присиваської ОТГ, зараз також активно йде пошук партнерів для реалізації кількох дуже амбітних інвестиційних проектів:

Дійсно, поки ще розвиток громадського харчування тут залишає бажати кращого.

Також, за словами Таміли Зозулінської, у планах — упорядкування і оснащення відпочинковою та малою архітектурою парку у селі Павлівці, організація зелених зон у трьох інших населених пунктах громади, а також відновлення ставків у Григорівці. Крім того, у центрі громади для ефективного обслуговування туристів відкриють спеціальний інформаційний центр.

Керівництво ОТГ сподівається, що розвиток туристичної інфраструктури стане значним стимулом для розвитку громади у цілому. Програма-максимум — повна реорганізація системи прийому туристів, які зараз відвідують лікувальне озеро у “дикий” спосіб.

Насамперед це — залучення спеціалістів з відновлювальної медицини, бо будь-які лікувальні процедури мають проводитися під наглядом фахівців.

Також доведеться мінімізувати певні ризики. Присиваська ОТГ розташована в прикордонній зоні із анексованим Росією Кримом, а також є небезпека забруднення навколишнього середовище речовинами, які викидає завод з виробництва двоокису титану, розташований з іншого боку озера Сиваш – у Криму.

Крім того, на території ОТГ немає повноцінного полігону для твердих побутових відходів. Відсутні місця для безпечного їх захоронення. Зараз йдуть роботи, пов’язані із легалізацією сміттєзвалища в Іванівці. Поки що немає планів щодо запровадження системи сортування відходів. Немає газової та каналізаційної мереж.

Тобто, проблем — більш, ніж достатньо. Але місцева влада налаштована на їх вирішення.

Голова громади Сергій Кліщевський сподівається, що підприємці, які будуть працювати у туристичній сфері, стануть одними з пріоритетних роботодавців і платників податків у громаді. Вона у свою чергу завдяки перевагам, які надає децентралізація, отримає стабільне джерело надходжень грошей у бюджет і стане повністю фінансово спроможною.

Голова ОТГ зазначив, що у місцевої влади є розуміння того, що цілющі озеро і грязі хоча й головний чинник туристичної привабливості Присиваської ОТГ, але не можуть бути єдиним, що можна запропонувати людям:

Сергій Кліщевський зазначив, що на користь туристичній привабливості піде і реалізація ще одного напрямку розвитку громади — альтернативної енергетики. Бо ті ж самі вітряки роблять місцевий краєвид більш колоритним.

Зараз у Присиваській ОТГ вже активно йде підготовка до цьогорічного сезону. Власники садиб ремонтують і розширюють їх. Комунальники приводять у хоча б відносно нормальний стан дороги. Усі роблять, хто що може. Бо ситуація у Присиваській ОТГ така, що “вікно” можливостей — не дуже велике. Тому громада просто приречена міцно чіплятися за усе, що сприяє розвитку, у тому числі — і за туристичну галузь.