Принизили за три гривні

Минулої суботи, 2 вересня, під вечір, годині о 17-й ми з дитиною вирішили поїхати на прогулянку в парк.

Дочекалися  маршрутки, зайшли в салон. Я мама  дитини-інваліда.  І в громадському транспорті Херсона часто  помічаю  невдоволені погляди водіїв у наш бік. Але чоловік за кермом автобуса маршруту № 9 перевершив їх усіх. Як тільки я показала йому посвідчення дитини, він кивнув головою, ніби даючи згоду на проїзд, але потім перепитав, що то за документ, почав вимагати пояснень і вирвав  посвідчення з моїх рук. Я, не вступаючи в конфлікт, сказала, що в документі чітко вказана підстава для пільги. А саме, згідно із  Законом України «Про  основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ( стаття 38-1):  «Інваліди  I та II групи, діти-інваліди та особи , які супроводжують інвалідів I групи або дітей- інвалідів (не більше однієї особи) мають право на безкоштовний проїзд у пасажирському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення”. До речі, в цій самій статті йдеться і про те , що «Порядок транспортного обслуговування інвалідів та дітей-інвалідів на пільгових умовах здійснюють усі підприємства транспорту, незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

Проте водію маршруту № 9 наше  законодавство не здалося вагомим аргументом. Тож він, одягнувши окуляри, почав на всю маршрутку зачитувати те, що написано в посвідченні. Зайве пояснювати, що ми з дитиною пережили в цей час. А водій вочевидь свідомо продовжував наші страждання. Зрештою офіційний документ з печаткою (посвідчення інвалідності) він голосно  назвав «бумажкою» і показав свій “контраргумент” -  надрукований на звичайному аркуші перелік пільгових категорій пасажирів, де ані печатки, ані бодай чийогось підпису не виявилось. До того ж, його перелік був дуже стислим у порівняні зі списками, представленими на інших міських автобусних напрямках. Напевно, у водіїв на маршруті №9 (а, може, і в їхнього керівництва також?) свій особливий погляд на пільги і людей, які за Законом мають право ними користуватися.

Виходить, що Закон начебто й один, а от трактувати його різні водії намагаються по-різному. Чому так? Це питання хотілося б задати начальнику управління транспортом Херсона. На жаль, назвати прізвище водія не можу: моє прохання представитися водій проігнорував. Очевидно, що ситуація, в яку мені довелось потрапити, не  поодинока. Тож до начальника управління транспортом Херсона у мене одне болюче питання: допоки в нашому місті мами дітей-інвалідів, яким і без того нелегко, будуть терпіти приниження від водіїв і випрошувати те, що   гарантує держава?