Прогулянка містом — у музеї

Художній музей ім. О.Шовкуненка запрошує на прогулянку — звісно, художню.

Це виставка живопису з колекції музею, яка так і називається: «Прогулянка містом». 10 листопада тут провели відкриту екскурсію новою експозицією - «гуляли» коридором другого поверху і навіть зазирнули до великої зали, на виставку живопису українських художників «Дихання української природи». І завдяки екскурсоводу вдалося подивитися на картини, написані в радянські часи, зовсім по-новому.

Тож куди нас запрошує музей? О, це справжня подорож: тут тобі і повоєнний Париж, і яскрава Венеція, і Москва, і Ялта, і затишні прибалтійські вулички, які так полюбляли писати радянські художники, і казковий Кавказ; тут і реальні, і якісь невизначені місцини; тут і східні мечеті, і православні храми, і американські хмарочоси, і стольний Київ-град з масштабним будівництвом епохи розвинутого соціалізму.

І зібрали - найкращі, найцікавіші, різні за колоритом та стилістикою роботи художників колишнього Радянського Союзу: українських (у тому числі херсонських — Анатолій Платонов, Єгор Толкунов), латвійських, грузинських, російських, башкирських - як наголосила пані Альбіна, башкирська школа живопису хоч і входила до складу радянської, але мала свій колорит, а її засновник Олександр Тюлькін, картина якого «Мечеть Ахмет-Яссаві» не тільки додала експозиції східного колориту, а є найстаршою на цій виставці (1920). А найсвіжіша робота написана в 2013-му — це «Бібліотека “Замок світла”» Карліса Добрайса. Але основна маса картин — це 1960-80-ті роки. Епоха соцреалізму.

А чи можуть твори того періоду бути цікавим сьогодні? Бо не секрет, що мистецтво взагалі, а індустріальний пейзаж зокрема були тогочасним інструментом пропаганди: ми будуємо, ми розвиваємося, ми процвітаємо назло загниваючому капіталізму! Принаймні, на картинах показували саме так.

Трошечки інформації про картину, про час написання, про художника. Трошечки вражень, якими ділилися екскурсанти. Порівнювали людей на картинах, звертали увагу на задній план, на манеру написання, на кольори, ділилися своїми асоціаціями, часом несподіваними (і треба ж було у робітнику якоїсь фабрики ельфа побачити!). І виявляється, що за соцреалізмом часом сховано щось більше. Десь - бачимо вплив французьких художників. Десь — такий авангард, що взагалі можна помилитися з часом написання. Трошечки інформації про картину — і вже художник стає пророком, який передрік знакові історичні події. Десь — за романтичними «блакитними далями» проглядають майбутні екологічні проблеми. Десь — багато порожнечі, світ без людей, і це теж характеристика тогочасного настрою. Десь — тихий бунт, коли на полотно виходить якщо не заборонене, то щось не схвалене, як то храмові споруди. Десь — просто антирадянщина, яка асоціюється з сатирою Булгакова. І от за «махровим соцреалізмом» мерехтить імпресіонізм, експресіонізм або кубізм, навіть епоху Ренесансу та голландців згадали. Отаке! Але і про міські пейзажі як такі не забували.

Хтось, мандруючи цими такими різними вуличками, безумовно, ностальгуватиме за старими часами, за втраченою молодістю. А хтось спробує зрозуміти, що намагалися сказати глядачеві художники, скуті рамками одного-єдиного «правильного» творчого методу.

${gallery:19cad74420cc58bf01214b6fc33e57a8}