Незважаючи на те, що всі розрахунки в Україні повинні проводитися в національній валюті, багатьом українцям досить часто доводиться використовувати долари і євро. Зарубіжні поїздки, велика покупка (наприклад, нерухомості), прагнення захистити гроші від інфляції – без використання іноземної валюти тут не обійтися.
Однак іноземна валюта в Україні – гість, а не господар. І, відповідно, має менше прав. Зокрема, це стосується ситуацій, коли до нас в руки потрапила іноземна купюра, скажімо так, не дуже нова або з якоюсь вадою. Якби йшлося про гривневу купюру, питання вирішувалося б просто. Обмінювати зіпсовані гривневі купюри на нормальні повинен кожен банк. Але ось стосовно іноземної валюти – тут зіпсований "папірець" часто прирівнюється до "викинутих грошей". Найменше плямочка, напис, розірваний край – і здати таку купюру до банку, до пункту обміну валют або куди-небудь ще стає найбільшою проблемою.
Правила поводження з недосконалими іноземними купюрами Нацбанк встановив ще 2002 року. У його постанові №502 від 12.12.2002, зокрема, сказано, що банки і фінансові установи, які проводять валютні операції, повинні приймати банкноти з "незначними ознаками зношеності".
Що значить "незначні" – також визначено в цій постанові, в додатку №2 (див. таблицю нижче).
Банкноти з серйозними ушкодженнями і значними ознаками зношеності банки можуть прийняти тільки за процедурою інкасо. Це банківська послуга, яка передбачає, що банк бере на себе роль посередника з передачі фінансових або комерційних документів. У випадку з старими банкнотами передбачається, що банк бере на себе функцію передати пошкоджені банкноти до країни походження, де вони будуть обмінені на цілі, а потім утилізовані. Зрозуміло, що затівати такий обмін вигідно тільки заради великої кількості банкнот. Тому послугу інкасо щодо іноземних купюр надають далеко не всі українські банки і не у всіх відділеннях. До того ж ця послуга – платна.
Нижче в таблиці наведені характеристики, які допоможуть визначити характер пошкодження банкноти і зрозуміти, де її можна здати або поміняти.
Банкноти іноземної валюти, які приймаються уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку, пунктами обміну іноземної валюти (постанова НБУ №502 від 12.12.2002) |
Банкноти іноземної валюти, які приймаються на інкасо (постанова НБУ №174 від 01.06.2011) |
Банкноти зберегли ознаки платіжності: найменування банку-імітента, серію і номер, номінал цифрами і словами, основні зображення лицьового та зворотного боку, елементи захисту (водяний знак, магнітні мітки, захисні стрічку і волокна, мікро- і макротексти, голограму. |
Банкноти мають значні пошкодження та/або значні ознаки зношеності, і/або є сумніви щодо їх платіжності Банкноти, що не зберегли деяких ознак платіжності (є зміни в портреті, немає захисної стрічки, є написи, які заважають визначенню ознак платіжності банкнот
|
Є потертості і загальне забруднення (включаючи забруднення, які призводять до локальної люмінесцентності паперу в ультрафіолетових променях) |
Банкноти з забрудненнями, які призводять до загальної люмінесцентності паперу в ультрафіолетових променях
|
Є невеликі жирні плями, написи, відбитки штампів (за винятком штампів, які свідчать про те, що банкнота не є платіжною), якщо зазначені забруднення перекривають одну з ознак платіжності не більше ніж на 20%. |
Залиті повністю або в значній мірі фарбою, чорнилом, жиром
Банкноти зі зміненим початковим кольором паперу та/або зображень |
Надірвані і заклеєні будь-яким способом банкноти, якщо кожен з надривів не перевищує ¼ частини ширини банкноти та місце склеювання не заважає визначити ознаки платіжності. |
Розірвані (розрізані) на частини і склеєні
|
Банкноти з проколами і отворами діаметром до 0,5 мм. |
Обгорілі, пропалені, трухляві (пошкоджені внаслідок тривалої дії вологи, різних рідин, хімікатів або з ознаками гниття)
|
|
Мають явні недоліки друку
|
|
Банкноти, вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком – емітентом (за згодою банку-кореспондента іноземної держави на обмін цих банкнот) |
Інкасо банкнот проводять, зокрема, "Ощадбанк", "Укрексімбанк", деякі інші.
Але, наприклад, "Укрексімбанк" приймає старі купюри тільки в одному відділенні – в центральному відділенні головного банку. Його комісія становить 20% від суми банкнот, прийнятих на інкасо, плюс ПДВ. Але мінімальна сума платежу від клієнта повинна становити 500 грн. А це значить, що тут візьмуть на інкасо мінімум 100 доларів або євро. Обміняти зіпсовану "десятку" або "двадцятку" не вийде.
До речі, далеко не завжди навіть залишилися 70-75% від обмінного курсу людина отримає на руки відразу після здачі старої купюри. Наприклад, "Ощадбанк" попереджає: "Виплата клієнтам відшкодування за відправлені на інкасо банкноти здійснюється після отримання коштів від банку-кореспондента". А оскільки зіпсовані банкноти банки возять на повернення нечасто, повернення грошей можна чекати не один місяць.
Послуга інкасо є і у "ПриватБанку". Однак банкноти він не приймає взагалі – інкасо проводиться тільки щодо фінансових та комерційних документів (векселів, чеків, відвантажувальних документів за зовнішньоекономічним контрактом тощо).
Одним словом, якщо вам доводиться звернутися до послуги інкасо, варто поцікавитися по інтернету або по телефону, які банки і які їх відділення можуть прийняти у вас банкноту, щоб не витрачати даремно час на безрезультатне ходіння відділеннями.
Треба визнати, що проблеми з повністю зіпсованими банкнотами трапляються рідко. Адже значні пошкодження кидаються в очі відразу, а значить, можна просто відмовитися брати таку банкноту у кого б то не було. Незначні пошкодження помітити набагато важче, але саме такі, злегка зіпсовані банкноти трапляються частіше і доставляють клопоти своїм власникам.
У постанові НБУ №502, звісно, написано, що купюри з незначними ушкодженнями банки повинні приймати, як і всі інші. Але на практиці навіть невелика пляма може стати підставою для відмови банку приймати купюру. І навіть якщо вивчити всі ознаки "незначних пошкоджень" напам'ять, переконати касира в своїй правоті буває дуже важко. Ну правда, ви повністю можете бути впевнені, що ваше пляма закриває саме 20%, а не 22% якої-небудь "ознаки платіжності" купюри? Як ви доведете касиру, що місце склеювання не заважає йому визначити, правильний тут водяний знак або підроблений?
Чи можна змусити банки приймати слабо пошкоджені купюри? Як повинен діяти людина, якщо у неї відмовляються приймати банкноту без очевидних причин?
Ми звернулися до НБУ з проханням роз'яснити, яким повинен бути алгоритм дій людини в такій ситуації. І отримали таку офіційну відповідь:
"Банки, фінансові установи самостійно приймають рішення щодо здійснення операцій з обміну зношених банкнот іноземних валют. Національний банк не збирає окремих відомостей про банки, які здійснюють подібні операції.
Відповідальною особою під час визначення ступеня зношеності банкнот іноземної валюти є працівник каси уповноваженого банку або уповноваженої фінансової установи, який безпосередньо здійснює валютно-обмінну операцію.
Водночас банки не несуть відповідальності перед клієнтами в разі відмови іноземного банку в обміні значно пошкоджених банкнот".
Іншими словами, з відповіді випливає, що касир завжди правий. І навіть якщо у вашій банкноти надрив краю становить 1/10, а не 1/4 її ширини, касир має право визнати її непридатною до обміну.
В такому випадку шлях один: шукати можливість інкасо. Але якщо не отримаєте ніякого відшкодування за цю банкноту – не ображайтеся: банк, який взяв у вас банкноту на обмін, не несе відповідальності перед клієнтами.
Як відомо, якщо якась проблема не може бути вирішена на державному рівні, її вирішать підприємливі бізнесмени. І ситуація з зіпсованими банкнотами – не виняток.
Сьогодні в інтернеті і газетах безкоштовних оголошень можна часто зустріти пропозицію таких послуг:
"Обміняю старі, потерті купюри. У будь-якому стані. Розглянемо безнадійні варіанти. Швидко, безпечно. Комісія – 10%".
"Інкасо – швидко, вигідно, зручно. Зробимо обмін купюр, які були в пожежі, забруднилися, "втратили" куточки, з масляними плямами або слідами фарби, проколоті, потерті, з малюнками, з написами і штампами, які постраждали від хімічних реактивів. Розмір комісії залежить від ступеня пошкодження банкноти. Важлива умова: має зберегтися понад 80% поверхні банкноти".
Ось це примітка про 80% підказує, що таке неофіційне "інкасо" проводиться щодо банкнот, які, за визначенням НБУ, не втратили ознак платіжного засобу і, в принципі, повинні прийматися банками за звичайним обмінним курсом. Але оскільки не приймаються – люди раді отримати хоч 80-90%, хоч 50%.
Що робитимуть валютні підприємці з пошкодженими банкнотами? Опитані нами експерти припустили два варіанти. Перший – вивезуть слабо пошкоджені купюри за кордон, до однієї з країн, де точніше виконуються вимоги щодо прийому таких купюр. Другий – обміняють отримані купюри в валютному терміналі. Теж за звичайним курсом, отримавши, таким чином, прибуток в розмірі комісійних.