Олексій Кириллов — херсонський голос київської оперети

Четвертий день «Мельпомени Таврії» херсонським театралам запам'ятається як надзвичайно яскравий, святковий, видовищний. На великій театральній сцені панував Київський Національний академічний театр оперети з концертною програмою «Вечір мюзиклу».

Це було дуже красиво, стильно, вишукано. Жодних декорацій - лише гра світла. Шикарні костюми, невимовна легкість виконання складних партій, оригінальна хореографія. Ці голоси просто зачаровують - і довгі оплески після кожного номеру: «Привид опери», «Кабаре», «Бурлеск», «Хело, Доллі!», «Ромео и Джульетта»... Фрагментам з «Нотр-Дам де Парі» теж дісталося багато овацій. А ще прислухайтеся: оксамитовий голос, який лунав з вуст молодого священика Клода Фролло нам не чужий.

Знайомтесь: соліст Київського Національного академічного театру оперети Олексій Кириллов. А може, ви з ним вже знайомі, бо він - херсонець і приїздив на «Мельпомену» три роки тому з мюзіклом театру оперети «За двома зайцями».

Олексій Кирилов.

Олексію, Ви Херсон не забуваєте?

А я тут не один херсонець, є ще хлопець з хору Микола Чорний, ми разом з ним вчилися в училищі культури. Потім перейшов з училища культури в музичне учлище (там був хоровий диригент - а перевівся на факультет вокальний). Перший викладач по акторській майстерності у мене був Олег Степанович Натяжний, вокал викладали Наталя Віталіївна Лелеко, Харис Ганєєвич Ширинський - народні артисти України, тож з Херсоном в мене багато чого повязано. До речі, свого часу, коли я був трошки молодший, ми з хлопцями розвивали в херсоні хіп-хоп культуру - це інше, але все ж таки. Ми перші засновники реп-гурту «Легіон», «Роллікс», який досі існує. Але потім я почав цікавитися класичною музикою. В Херсоні закінчив школу мистецтв «Ювента» - 7 років в ній провчився і дуже дякую її директору Фірузі Анатоліївні - я не знаю, що б було, якщо б вона не помітила мене і не вирішила прийняти під своє крило.

Навчання в Києві - це був закономірний крок?

Кожна людина, ще з утроби матері, шукає сввй шлях, намагається реалізувати себе, в першу чергу як людину, розвивати свій духовний світ. Коли я почав цікавитися мистецтвом, хотів розвитку. І на той час я вважав, що Київ - це грана консерваторія, гарна база, гарні викладачі - тому я поїхав спробувати свої сили там.

Отак одразу і поступив?

Так.

А отримати роботу в театрі оперетти...

Це велике щастя, це дуже велике щастя. Кожен раз, коли ти виходиш на сцену - ти вопробовуєш себе як актора, як митця, як вокаліста. Я вже на 3-му курсі почав працювати в театрі: в 2010-му я прийшов служити в театр оперети, а в 2012-му закінчив консерваторію.

Якими були перші ролі?

Як у всіх молодих акторів - це казки. Мій дебют - роль Трубадура в дитячій казці «Бременські музиканти».

Круто! Це ж головна роль!

Так, Магомаєв її співав - це був еталон, тому хотілося виконати цю партію якнайкраще.

Про яки ролі мріяли і чи отримали їх?

Знаєте, отримав. Зараз в мене багато ролей - загалом, романтичні, але багато цікавого. «Звуки музики» - я там Рольфа граю, хлопчика 17-річного, який потім стає фашистом, я граю Мотла Камзола («Скрипаль на даху»), молодого князя Коте («Ханума»). Нещодавно у нас була постановка «Сімейка Адамсів» з литовським режисером - я там Лукаса Байнеки граю, коханого Венздей (у нас її звуть Середа). Загалом, дуже багато цікавих ролей. Але є роль, яку я виконую з великою насолодою - Гриць в «Марусі Чурай». До речі, режисер-постановник цієї вистави - головний режисер музично-драматичного театру ім. М. Куліша Сергій Павлюк. Мені дуже подобається ця роль. В драматичному напрямку - це одна з перших ролей. Колись грав у конверваторії, але там був музично-драматичний матеріал - «Засватана - не вінчана» по п'єсі Карпенко-Каромого «Лиха іскра поле спалить...», я там грав роль Данила, бандита і коханого, якого потім вбивають. Але в театрі оперети це була перша роль такого плану, такого насичення, такого драматизму. Дуже сильна вистава.

Ще залишилося про що мріяти?

Якщо людина вважає, що вона досягла чогось, то вона перестає займатися саморозвитком. А я не хочу зупинятися, мені дуже цікаво працювати над новими ролями, з новими режисерами - це мене надихає, надає крила. І я думаю, що все ще попереду.

До Херсону встигаєте час від часу приїжджати?

Взагалі, часу дуже мало. Зараз я приїхав за три роки в перший раз. Але я дуже радий, що є така можливість приїхати до свого рідного міста і заспівати для своїх друзів, родичів і для всіх херсонців.

${gallery:088aca973ad0a053caa0d41409d5ab77}

Херсонські глядачі, як завжди, вітали театр оперети щиро і палко. Після програми - гарячі та червоні від оплесків долоні та бажання не розплескати те чарівне враження.