За велінням долі, Канадський сфінкс Ісіда та Донський сфінкс Ебігейл стали жити в одній оселі. Одна жорстка та норовлива, інша – спокійна і вразлива. Про те, як ці дві протилежності примирилися під одним дахом – у статті Тетяни Назаренко.
У котів непрості характери. Відомий американський письменник Стівен Кінг називає їх гангстерами тваринного світу, а велелюбний італієць Джакомо Казанова бачив у кішці «жінку з вічно мінливою чутливою душею». Обидва вислови дуже точно характеризують наших героїнь – двох кішок-сфінксів Ісіду та Ебігейл.
Сфінкси у багатьох викликають відразу, оскільки чимось нагадують демонів з фільмів жахів та старовинних гравюр. Але варто доторкнутися до теплої, оксамитової шкірки та поглянути в глибокі, сповнені інтелекту очі – в цих кішок мимоволі закохуєшся. Принаймні, так характеризує свої відчуття Марія, у якої живуть Канадський та Донський сфінкси Ебі та Ісіда.
Марія зі своїми улюбленицями. Фото Тетяни Назаренко
Обидві породи виведені природним шляхом. Канадський сфінкс у 1966 році в канадському Онтаріо. Серед дитинчат “нормальної” домашньої кішки народилося лисе кошеня. Коли котик виріс, то дав потомство -звичайних і безшерстих. Пізніше, аби зберегти генетичні особливості породи, “канадців” схрещували і зі сфінксами, і з девон-рексами, які, хоча мають шерсть, проте зовні дуже схожі на сфінксів. До того ж від девон-рексів вже у першому поколінні народжувалися лисі дитинчата.
У Донського сфінкса сумна історія. У 1986 році жителька Ростова-на Дону побачила, як на вулиці діти знущаються з кошеняти. Вона його відібрала та принесла додому. З’ясувалося, це кішка. Ймовірно, через пережитий стрес на окремих ділянках її шкіри повністю випала шерсть. Пізніше вона народила повністю лисих дитинчат від дворового короткошерстого кота.
Марія з Ебігейл - кішкою породи Донський сфінкс
Кішки схожі зовні, але кардинально різняться характерами. Обидві безшерсті, теплолюбиві, проте їх треба берегти від прямих сонячних променів, які можуть обпекти ніжну шкірку. Так само згубний вплив на них має і холод.
Під одним дахом вони живуть віднедавна. Канадський сфінкс Ісіда тут вже два роки, а от Ебі лише близько місяця. Їх хазяйка Марія говорить, що кицю їй віддала подруга і кума, адже до домашньої улюблениці виявляли занадто багато уваги діти. А Ебі за своєю природою інтровертка. Вона стала замикатися у собі, ховатися. До нового помешкання також не могла звикнути якийсь час. Марія розповідає, що вона навіть плакала, з її очей котилися сльози, як у людини. А кішка-господиня спершу відмовлялася визнавати нову сусідку:
Та вже за кілька днів, завдяки Маріїній турботі і ласці, «дівчата» майже подружилися, хоча кожна з них і досі зберігає свій особистий простір. Вони не їстимуть з однієї мисочки, або доїдати одна за одною. Тримаються переважно на відстані, за винятком часу ігор та сну.
Поки що Ебігейл та Ісіда тримаються на відстані одна від одної
Та водночас обидві не цураються пестощів, коли є настрій:
«Вони дуже люблять цілуватися, - розповідає Марія. - Тільки приходиш додому, стрибають на руки і торкаються носиком до носика. Але разом з тим, в характерах обох присутні і жорсткі риси. Наприклад, коли зроблять шкоду, сидять і дивляться з-під лоба, не підходять, а якщо ще й посвариш, накричиш – довго ображаються. Хочеш пожаліти – одвертаються і йдуть, нервують, не бажають, щоб їх торкалися. А зроблять шкоду - ще й ображаються! Пробачити можуть лише в обмін на щось смачненьке. Харчуються переважно спеціальним збалансованим кормом. Суп вони їсти не будуть. Лише іноді можуть поласувати дорогою і якісною ковбаскою, вареним м’ясом або сметанкою».
Обидві киці полюбляють упіймати в клуні мишку та принести її хазяйці прямо в постіль, похизуватися. Нерідко скидають з туалетного столика Маріїні прикраси та косметику, стягують всі килимки з підлоги, поки нікого немає вдома, а посеред ночі можуть раптово розпочати бійку за місце під ковдрою.
Проте шкодять вони не часто, адже добре розуміють, що можна робити, а чого не варто. Наприклад, ніколи не застрибують на кухонний стіл. Можуть посидіти на стільчику поруч, понюхати, але не більше. Дуже диференційовано підходять до спілкування з гостями господині:
«Ебігейл, у якої спокійніший характер, ще може піти на руки, потертися, хоча й не довго. А от канадський сфінкс Ісіда до чужих на руки взагалі не піде. Вона ходитиме навколо, буде обнюхувати, але зберігати дистанцію. Така от норовлива дівчинка».
Кішка породи Канадський сфінкс - Ісіда
Про своєрідний норов Ісіди свідчить ще один факт. У Марії, окрім кішок, є ще й німецький вівчар Лорд. Так от, канадка ні за що не бажає пускати його до будинку. Вона кидається на нього, шипить та шкрябає. Дійшло до того, що пес став боятися кішки:
«Вона стоїть на порозі і навіть не відступає, коли пес намагається зайти. Її не хвилює, що це величезний пес. А Лорд так дивиться на неї, наче перед ним щось незрозуміле, а не кішка. Котів-то він бачив, звик, що вони повинні мати шерсть, а ця - лиса. Тим часом Ісіда, користуючись моментом, починає захищати свою територію: стає на задні лапи і з розмаху б’є його кігтями по морді. Лорд зі скавчанням тікає», - сміється Марія.
Їх туалет має бути завжди чистим, вони постійно «вилизують» себе, вмиваються. Щотижня приймають ванні процедури з використанням спеціального шампуню.
До купання у кожної кішки є свої вимоги. Донський сфінкс Ебі, хоча й неохоче, та все ж дозволяє себе мити під душем. Вона вже звикла, що після того, як хазяйка обрізає їй кігтики, обов’язково буде купання. Марія каже, що головне нічого не переплутати в цьому «ритуалі», а інакше вона і викупати себе не дасть, і буде пручатися та шкрябатися під час обрізання кігтів. А от норовлива Ісіда не любить митися взагалі:
«Вона заходить до ванної кімнати, стає лапками на ванну, заглядає, але у воду – нізащо. Її вдається викупати рідко, «в чотири руки» і то, бажано з обрізаними кігтями. Зазвичай обтираємо її вологими серветками або мокрим рушником», - розповідає Марія.
Навіть спокійна і виважена Ебігейл не може відмовитися від ігор і перегонів зі своєю новою подругою, особливо вночі:
«Я лягаю спати, а в них починається нічне життя. Вони бігають навздогін кімнатами, стрибають через ліжко, через мене, по підвіконнях», - говорить Марія. Вгамовуються домашні улюблениці лише о пізній порі:
Марія радіє з того. Для неї це є найкращим свідченням, що Ебі та Ісіда якщо не подружилися, то хоча б почали звикати одна до одної. Їх вже можна залишати самих удома, не боячись, що посваряться.
Ісіда (ліворуч) та Ебігейл (праворуч) чекають на Марію
Вони мирно очікують господиню з роботи, лежачи на своїх м’яких підстилках на затінених та уквітчаних підвіконнях, аби потім весело зустріти та привітати її, торкнувшись «носиком до носика».