“Нічийне закляття” збірної України. Команда йде на рекорд?

У шести з семи матчів відбіркового циклу на Чемпіонат світу з футболу 2022 року збірна України зіграла внічию. Схоже, наша національна команда мріє встановити своєрідний рекорд з миролюбства. Це, звичайно, іронія, але важко пояснити, чому підопічні спочатку Андрія Шевченка, а потім - Олександра Петракова з таким завзяттям прагнуть нічийного результату.

Причому в п'яти нічийних відбіркових матчах Україна обов'язково забивала першою, але в другому таймі (як правило, ближче до кінця зустрічі) неодмінно пропускала. Судячи з усього, слід констатувати не надто хорошу тенденцію: забивши в першому таймі і маючи ще кілька хороших моментів, українська команда "відкочується" назад і намагається грати на утримання рахунку, вибігаючи лише в рідкісні контратаки. Ця, м'яко кажучи, обережна тактика незмінно призводить до пропущеного голу.

До речі, усе це ми вже бачили і на Чемпіонаті Європи влітку. Тоді, забивши два голи Північній Македонії, українці ледь відбилися, закінчивши матч з рахунком 2:1. Приблизно така ж картина спостерігалася і в одній восьмій фіналу зі Швецією: швидкий гол у першому таймі, відіграш суперника, гра на нервах, при якій знадобилося ще й 30 хвилин додаткового часу.

Очевидно, що справа в психології футболістів, а не в їх майстерності: нинішнє покоління, мабуть, за рівнем не поступається тим гравцям, які у 2006 році вивели національну команду до чвертьфіналу Чемпіонату світу.

Ось і минулі дві гри відбору на ЧС-2022 залишили неоднозначні враження як у вболівальників, так і в експертів. З одного боку, Україна знову не програла (останній раз це було з Англією в Лондоні), з іншого - в черговий раз не продемонструвала нічого видатного. По суті, матч в Гельсінкі в Фінляндії знову був виграний "на жилах": спочатку чітким ударом відзначився Ярмоленко, потім Пуккі зрівняв рахунок, але дуже швидко Роман Яремчук вивів Україну вперед - 2: 1.

Зате в другому таймі майже безроздільно на полі панували представники країни Суомі, і залишається тільки порадіти, що жоден з їх ударів не досяг мети, а збірна України здобула-таки настільки важливі три очки.

А матч у Львові зі збірною Боснії і Герцеговини можна назвати класичним прикладом гри сучасної збірної України. Початок - динамічний, розкутий, як наслідок - гол уже на 15-й хвилині, який знову забив Андрій Ярмоленко (до речі, за забитими голами він уже впритул підібрався до найкращого бомбардира збірної в історії Андрія Шевченка). Після цього - ще кілька відмінних моментів, початок другого тайму, коли в контратаках можна було "ховати" балканців. А потім - усе та ж знайома і сумна картина: Україна всіма силами пішла в глуху оборону, прагнучи будь-що-будь утримати результат. Цього не вдалося: на 77-й хвилині Ахмедходжич зрівняв рахунок.

Після матчу капітан збірної Ярмоленко абсолютно справедливо прокоментував, що команда не награла на перемогу. Інші гравці поскаржилися на погану якість газону на "Арені Львів".

"Хотів би звернути велику увагу на стан поля. Хлопці, збірна грає не так часто у Львові. Потрібно щось робити з полями. Ми не можемо всі матчі проводити у Києві на «Олімпійському», де хороше поле. Чесно, жах. Ти не можеш зупинитися. Бачили, скільки разів хлопці сковзалися на рівному місці? Поле все в кочкариках", - в серцях зазначив півзахисник Тарас Степаненко.

Хай там як, збірна України опинилася напередодні найважливішого матчу в цьому році. 16 листопада вона зіграє в Боснії, і це буде остання зустріч у рамках відбору на ЧС-2022. Розклади такі: Франція, швидше за все, недосяжна для суперників: у чемпіонів світу 12 очок і дві гри попереду. В України 9 очок, у Фінляндії - 8, у Боснії - 7, але обидві останні команди, на відміну від української, також мають по дві гри в запасі. Таким чином, швидше за все, нашій збірній на "Білиному полі" доведеться або грати на перемогу (що буде дуже складно, з огляду на те, як балканські команди виступають перед своїми вболівальниками), або знову сподіватися на нічийний результат. Поразка ж у будь-якому випадку залишить Україну за бортом навіть стикових матчів за право поїхати взимку наступного року до Катару.