— Щоб легалізуватися в Німеччині, можна одружитися з місцевою. Пол із самого початку робить усе для цього. Судячи з його поведінки, в Камеруні це відбувається прямо: ти — одна, я — один, давай щось думати. Африканець перелякав таким чином багато моїх знайомих, — розповідає про головного героя свого фільму німецький режисер 42-річний Якоб Пройсс.
Стрічка "Пол приходить із-за моря: щоденник зустрічі" отримала головний приз Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини "Докудейс".
Відбувся у Києві 14-й рік поспіль. Показали 94 фільми з 47 країн.
— Моя картина про масову міграцію та як європейці реагують на неї. Спочатку знімав про камерунців. Вони три роки добиралися до узбережжя Середземного моря. Перетнули пустелю Сахара. У марокканському лісі поставили наметовий табір. Чекали зручної нагоди, аби надувними човнами дістатися Європи.
Не знав, що головним героєм стане 30-річний Пол.
Вирішив робити фільм про нього, коли той уже добрався в Іспанію. Це була велика несподіванка для мене. Я побачив у новинах сюжет про групу африканців, виловлених у морі рятувальниками. На екрані впізнав обличчя Пола.
На надувному човні їх було з 50 чоловік. Втратили здоровий глузд у важких умовах. Пливли більш як дві доби. Їх мучила спрага, пили власну сечу. Пол переїхав у Німеччину. Живе в моїх батьків. Депортувати назад не можуть. Бо не має документів — юридичних доказів, що він із Камеруну.
Працює при будинку для старих. Отримує мало. Щодня прокидається о 6:00. Удома залишилася хвора мати. Колись не мав грошей на ліки для батька, і той помер у нього на руках. Сподіваюся, за 150 років на історію емігранта Пола дивитимуться, як на якусь фантастику. В Німеччині до 1977-го дружина не могла працювати без дозволу чоловіка. Якщо зараз про це сказати комусь молодому, він не повірить.
Cпеціальну відзнаку в конкурсі "Права" отримав фільм "Повернення" шведського режисера Захаві Санжаві, 48 років.
Розповідає про 20-тисячний табір біженців в іракському Курдистані.
Втікали від терористів ІДІЛ. Ісламісти відрізали голови курдам, ставили їх на тіла та фотографували. Найкрасивіших жінок продавали. Зі світлими очима коштували найдорожче — $300. Одну з головних героїнь перепродували 25 разів.
— Казала, померти було б краще після такого. Вона не повернулася до батьків. Не виходила з намету, не їла. Та люди не вважають це соромом. Багато чоловіків приймають своїх дружин назад. Але самим жінкам важко повернутися в суспільство. Вони замкнуті, багато з них здійснили самогубство, — розповідає Захаві Санжаві. Має курдське походження. Режисурі навчався в Москві.
Головну нагороду української програми фестивалю отримав фільм "Укриття" 26-річної Анастасії Максимчук. Розповідає про волонтерів-зоозахисників, які ведуть боротьбу проти жорстокості мисливців на собак.
Усі переможці "Докудейс" одержали по $1 тис. — 27 тис. грн