На зміну "Синім китам" прийшли "Рожеві феї", шрамування і "собачий кайф"

Закінчення навчального року Національна дитяча гаряча лінія "Ла Страда Україна" відзначила переходом на новий безкоштовний номер 116 111.

"Це загальноєвропейський гармонізований номер дитячих гарячих ліній, який є єдиним і діє в 26 країнах Європи, – каже віце-президент Громадської організації "Ла Страда-Україна" Ольга Калашник. – Завдяки Національній комісії з держрегулювання в сфері зв'язку та інформації, Українській асоціації операторів зв'язку "Телас" і операторам "Київстар" і Lifecell цей номер переадресовує дзвінок до тієї країну, де перебуває той, хто в даний момент зателефонував.

Наприклад, дитина з Іспанії приїхала до України, набирає 116 111 – і потрапить на українську гарячу лінію, тоді як в Іспанії це номер іспанської гарячої лінії. Це величезний крок вперед, адже кількість дзвінків щорічно зростає. Якщо за 2014 рік ми отримали 18,5 тисячі дзвінків, то до 2017-го – понад 45 тисяч. Національна дитяча гаряча лінія стала серйозним ресурсом для допомоги дітям і дорослим".

Гаряча лінія конфіденційна і дозволяє бачити справжні проблеми, з якими стикаються сучасні діти, "Сегодня" з'ясувала, що турбувало юних українців цього навчального року.

ВІД СМЕРТЕЛЬНИХ "КИТІВ" І "ФЕЙ" ДОПОМОЖЕ ПОСТІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ

"Мені дуже страшно. Я не знаю, що мені робити. Я скоро помру. Ви розумієте? Помру! Скоро. А мені так страшно. Але страшніше навіть те, що вже нічого не можна змінити. Якщо я відмовлюся померти, вони вб'ють мого маленького братика і маму. Мені страшно. Тепер я розумію, що не хочу помирати, не хочу шкодити собі. Але нічого не можна змінити. я так люблю свою маму і братика" (дівчинка, 16 років).

Найактуальнішою темою цього навчального року була тема смертельних квестів "Синій кит", "Розбуди мене о 4:20".

"Насправді перші дзвіночки ми отримали ще наприкінці весни 2016 року, – каже координатор дитячої лінії Альона Кривуляк. – Коли подзвонила дитина і сказала, що боїться вчинити самогубство. Тоді всі зусилля наших психологів були спрямовані на те, щоб відмовити її від суїциду. Ми ще нічого не знали про квести і не надали значення тому, що вона говорила про якусь гру "Синій кит". Але відтоді дзвінків ставало все більше. Ми стали дізнаватися детальніше, дізнавалися детальніше і діти. Після смертельного випадку в Маріуполі (в грудні 2016 року 15-річна дівчинка вистрибнула з 13-го поверху. – Авт.) було затишшя, але через місяць дзвінки на цю тематику пішли знову. Найчастіше на гарячу лінію нам дзвонили друзі дітей, які брали участь у квесті, і питали, як врятувати друга. Багато дзвінків було від батьків, які побачили у дітей такі малюнки або якісь порізи, схожі на китів; скаржилися на зміну настрою у нащадків. Рідше дзвонили самі учасники квесту: розповідали, що все починалося, тому що "всі про це говорили" і "було просто цікаво" – таку причину участі озвучили 90% тих, що дзвонили. Спочатку дитину затягують інтересом, потім беруть "на слабо", потім шантажують і залякують. Діти кажуть, що вийти з цієї групи майже не виходить: куратори знають особисту інформацію, хто батьки і домашня адреса. А деякі завдання – це, по суті, компромат: наприклад, надіслати свою "оголену" фотографію. Далі вже починається маніпуляція: якщо не виконаєш завдання, це фото завтра побачить вся школа. Дитині стає страшно. У підсумку вона втрачає своє "Я", живе тільки сьогоднішнім днем – і днем "п'ятидесятим".

Є подібні квести і для дітей до 12 років. Вони називаються "Квест Феї Вінкс", "Квест Рожеві феї". Назва "чіпляє", адже у кожної дівчинки мрія – стати красивою і доброю феєчкою. Ця гра також є на планшетах і в комп'ютерах. На перший погляд нешкідливі феєчки, так? Це своєрідний квест. Дітей переконують, що це все – великий секрет, який не можна розповідати дорослим. Починається квест з нешкідливого завдання: "Підійди до вікна, подивися вниз і опиши, що ти бачиш". А останнє завдання: "Ти повинна прокинутися вночі, коли всі сплять, обійти своє ліжко три рази, прочитати спеціальне заклинання, потім піти на кухню, включити газові конфорки, не запалюючи сірників, – щоб не обпалити свої крильця, і лягти спати, нікому про цьому не розповідаючи. А на ранок ти станеш феєчкою".

Феєчки. Небезпечна гра для наймолодших

ЩО РОБИТИ. Тут слід особливо звернути увагу батьків: заборонами проблему не вирішити. Кураторів подібних квестів стало занадто багато, і, рано чи пізно, вони увійдуть в інші соцмережі.

"За нашим законодавством будь-яка інформація з соцмереж не є доказом при розгляді в суді. У нас взагалі ніде не прописано покарання за доведення людини до суїциду за допомогою інформаційно-комунікативних технологій", – говорить юрист "Ла Страда Україна" Інна Сотниченко. "Мотив займатися кураторством – найчастіше гроші (якщо у тебе в групі більше 5000 передплатників, ти отримуєш за це гроші від соцмережі), – додає Альона Кривуляк. – Крім того, це швидкий спосіб пропіарити свій образ, нехай і "фейковий", і "пограти в Бога". В інтерв'ю самі "куратори" кажуть, що так вони "досягають рівня Бога, можуть розпоряджатися чужими життями. Можна сказати, коли і що робити людині, і повністю її контролювати".

Як же допомогти дитині, яка стала учасником квесту? Її потрібно постійно підтримувати. Тим, хто зважився подзвонити і розповісти нам, ми говоримо насамперед про силу їх духу – що вони подолали страх і зважилися попросити про допомогу. Що можна і потрібно розповідати дорослим про те, що з тобою відбувається. Як би не сприйняли батьки, твій суїцид вони точно не переживуть – це стане найбільшим горем в їх житті. Краще зараз розповісти, що сталося, і попросити захисту. Так, ти повинен бути готовий, що батьки розгніваються. Але це лише від страху, що вони могли втратити тебе! Головне, що ти живий і залишишся жити!

Батьків ми переконуємо насамперед не лаяти дитину. Відключення інтернету теж не спрацює. Завдання дорослого – максимально бути поруч з дитиною. Навіть якщо підліток став замкнутими, або, навпаки, дуже агресивним, і кричить: "Дайте мені спокій або я піду з дому" – залишати його не можна. Потрібно вчитися розмовляти, шукати підходи, загальні теми і поступово вибудовувати довірчі відносини. Обійміть, а якщо не дається – просто попросіть посидіти поруч. Наберіться терпіння: довіра вибудовується повільно. Але найкращий спосіб врятувати дитину – бути їй другом. Щоб дитина знала, що завжди є мама (тато і т. д.), яка допоможе мені з цього вибратися".

РОЗСЛАБЛЯТИСЯ ПОКИ ЩО РАНО

Наразі соцмережа "ВКонтакте", де в тому числі поширювався смертельний квест "Сині кити", заблокована. "Ми отримуємо безліч дзвінків з збуреннями дітей – чому закрили ВК і коли його знову відкриють, – кажуть фахівці "Ла Страда Україна". – Діти шукають спеціальні програми і примудряються знову туди заходити. Незважаючи на закриття, дія квестів "Сині кити" (доведення до самогубства) триває, і розслаблятися рано. Ми готуємо методичні посібники для вчителів і батьків – як говорити з дітьми, які стали учасниками смертельного квесту".

ШРАМУВАННЯ І "СОБАЧИЙ КАЙФ"

"Допоможіть, будь ласка, хоч ви. Дочці 15. У неї в класі нова мода – дівчатка займаються шрамуванням. Я побачила порізані руки дочки і сказала, що якщо вона займатиметься такою нісенітницею, то я її закрию вдома і переведу на індивідуальне навчання. На що вона відповіла, що взагалі піде з дому. Що мені робити? Вона мене просто шантажує".

Як показують результати нашої гарячої лінії, тенденція прикрашати себе шрамами популярна серед дівчаток-підлітків по всій території України, – каже координатор дитячої "гарячої лінії" "Ла Страда-Україна" Альона Кривуляк. – Найчастіше на цю тему нам дзвонять вчителі або батьки. Вони розповідають, що їх учні/діти за допомогою ріжучих предметів – скальпелів, ножів, лез і навіть ножиць – роблять на своєму тілі різні малюнки. Були дзвінки від вчителів, які з жахом повідомляли, що прямо на уроці дівчинка робила собі шрамування на руці. На зауваження вчителя дівчинка не реагувала, тому неясно було, що робити насамперед: викликати швидку, поліцію, вести її до директора?

Діти пояснюють: шрамування "крутіше", ніж тату, бо наноситься не фарбами, а кров'ю. А потім воно заростає, і можна зробити нове. Це страшно, але, на жаль, це реалії, якими живуть підлітки. Коли ми спілкуємося з підлітками і цікавимося, навіщо вони це роблять, ті кажуть, що це можливість виділитися, стати не таким, як усі. Деякі дівчатка це роблять, щоб привернути увагу хлопчиків – нібито ті дівчатка, які себе шрамують, виглядають дорослішими, а хлопчики бачать, що вона вся така смілива і доросла.

Шрами — щоб виділитися

Крім шрамування, серед дітей 9-12 років популярна тенденція "зробити собі боляче", яка прийшла до нас з 90-х. Серед способів – "собачий кайф": удушення себе за шию за допомогою шарфика, або коли інша людина на твоє прохання тисне на грудну клітку. Мета – при втраті свідомості "потрапити до астралу" або до "іншого світу". Серед дітей існує думка, що "якщо ти не пробував "собачий кайф", ти лузер". І найчастіше так говорять ті, хто сам "собачий кайф" не відчував.

Діти грають в "собачий кайф"

ЩО РОБИТИ. Всім ми говоримо, що потрібно шукати причину того, що відбувається. Для цього потрібна відверта розмова – без криків, звинувачень і ультиматумів. Ця розмова має бути тихою і максимально спокійною, тому потрібно запастися терпінням і, можливо, валеріаною. Якщо дитина каже, що йому/їй "просто подобається робити собі боляче" – це дзвіночок, що потрібно звернутися до психолога. Якщо причина в тому, що дитина бажає виділитися або сподобатися комусь, пропонуйте варіанти: купити новий одяг, зробити нову стрижку. Захоче фіолетові пасма – погоджуйтеся! Потрапити півроку, їй самій цей колір набридне, і вона перефарбується в нормальний. Надайте дитині можливість виділитися, не травмуючи себе".

НЕРВИ ВЧИТЕЛІВ І ЗВИНУВАЧЕННЯ МАМ

"Мені 9 років. У мене є найкраща подруга Наташа. Сьогодні ми з нею посварилися, тому що я отримала на контрольній з математики 11, а Наташа – 9. Тепер вона не хоче зі мною через це розмовляти. Я хотіла з нею помиритися , але вона не мириться. Як мені знову стати з нею найкращими подругами? Як пояснити, що оцінки не повинні впливати на нашу дружбу?"

"Мені 8 років. У мене в класі є хлопчик Федір, він відмінник. Я теж дуже сильно намагаюся добре вчитися, але у мене не завжди виходить. Мама каже, це тому, що я "непосидючий". А як це – "непосидючий"? Ви мені можете допомогти зробити так, щоб я став вчитися краще, ніж Федір".

Багато проблем – у взаєминах дітей один з одним і з дорослими. "Велика і часта помилка, якої припускаються батьки і вчителі, – порівняння дітей з кимось іншим, – впевнена координатор дитячої лінії Альона Кривуляк. – Хлопцям ми говоримо, що вони великі молодці, раз намагаються вирішити проблему. Тим, хто хоче вчитися краще , пояснюємо, що школа – своєрідна робота, а оцінки – зарплата. Збільшилася і кількість дзвінків з приводу буллінгу (насильства) в школі. Діти скаржаться, що у вчителів здають нерви, вони можуть навіть вдарити дитину головою об дошку! Конфлікти трапляються частіше з учителями старшого віку, тут йдеться про емоційне вигорання. І тенденція ця збільшується, оскільки молодь у вчителі не рветься".

Спосіб "накричати" проблеми

"ДОПОМОЖІТЬ! МЕНЕ ШАНТАЖУЮТЬ"

"У мене дуже велика проблема, прошу, допоможіть, мене шантажують! У мене неблагополучна родина. Мої батьки постійно п'ють, грошей немає. Було так, що я три дні пила воду, тому що їсти було просто нічого.

Щоб хоч якось вижити, я пішла до нічного клубу нашого містечка і стала стриптизеркою. Директор спочатку не хотів мене брати, тому що я неповнолітня. Але я дуже просила, оскільки знала – стриптизерки отримують тут найбільшу зарплату. А мені потрібно було всю родину годувати. Директор погодився, але взяв з мене слово, що я нікому не скажу, що мені всього 16. Я стала працювати і отримувати гроші. Потім директор запропонував мені ще більші гроші, якщо я надаватиму інтимні послуги чоловікам. Я погодилася і тепер уже півроку живу в цьому кошмарі. Нещодавно у мене з'явився хлопець, я хочу кинути цю роботу, але директор шантажує: каже, що все розповість, чим я займалася".

"Часто діти з неблагополучних родин думають, що все, що з ними відбувається, – це нормально. І це найстрашніше, – каже Альона Кривуляк. – Адже вони не знали кращого життя. В даному випадку підлітка налякали, і вона продовжувала працювати. Тому насамперед нам потрібно було її заспокоїти і переконати, що, якщо вона вирішила це кинути, їй ніхто не може вказувати і змусити. А директор сам не розповість: це підсудна справа, і в його інтересах все замовчувати. Також ми переконували її заявити до правоохоронних органів, адже на її місці незабаром може опинитися інша дівчинка".

"Робота неповнолітньої дитини повинна бути легкою, на неповний робочий день, на неї має бути дозвіл батьків, і вже точно робота повинна відповідати віку, – коментує юрист "Ла Страда Україна" Інна Сотниченко. – Директор клубу міг влаштувати її мити посуд і прибирати, але не танцювати стриптиз і не надавати інтим. На цьому етапі директор заплатив штраф, що у нього не було дозволу батьків дівчинки. Справа зависла через відсутність доказів сексуального насильства".