Марія Павелко: Ікона має спонукати до радості
Вже майже місяць виставка сучасної ікони «Небо на землі» експонується в художньому музеї та вражає відвідувачів.
Люди споглядають, дивуються, уважно читають інформацію про кожну ікону, дякують за можливість долучитися до сучасного мистецтва іконопису — а інколи не погоджуються із запропонованою майстернею трактовкою і відстоюють якісь свої погляди. Різні точки зору — це завжди цікаво.
Але давайте почуємо голос тих, хто створив це диво. Тим більше, що кураторка виставки Марія Павелко завжди радо спілкується і з задоволенням розповідає про іконопис як такий; про те, що ікону вважають не тільки святинею, але і мистецтвом, бо вона є першоджерелом, колискою багатьох видів мистецтва; про творчість їхньої сімейної іконописної майстерні, яку вже 15 років очолює православний священик отець Сергій Павелко.
До речі, з 2012 року, коли херсонці вперше познайомилися з майстернею «Небо на землі» (виставка також експонувалась у художньому музеї), сталися деякі зміни: вони переїхали з Миколаєва до Києва — так склалося. «Іноді від тебе нічого не залежить, і тебе як соломинку течія несе, -вважає матінка Марія. - Отак Господь за руку взяв, привів, поставив — значить, там ми маємо зараз бути. Може, це ще не кінцева зупинка, може, точка відліку якась...»
- Якось змінився за ці роки підхід до ікони? Чи відкрили для себе нові школи, нові образи?
- Підхід і філософія не змінилися — може, ми змінилися, і від того змінилися наші ікони. Зазвичай технологія традиційна: дошка, тканина, наклеєна на дошку і заґрунтована крейдяним ґрунтом, який називається левкас (такий специфічний іконописний термін), потім яєчна темпера — це натуральні пігменти, мінерали, які зв’язує жовток курячого яйця. Всі фарби мають природнє походження і виготовляються нашими майстрами власноруч.
Ікона Богородиці «Замилування» - ровесниця майстерні, створена за усіма старовинними технологіями, навіть образи виглядають дещо темнішими, як на давніх іконах
І щось нове постійно шукаємо. У нас з'явилися ікони в новій для нас техніці, і взагалі новій для іконопису — техніка гаряча емаль. Вона дає можливість вийти за рамки звичного сприйняття.
Херувим з нерукотворним образом Ісуса Христа (яєчна темпера, гаряча емаль)
Гаряча емаль — це техніка незвичайна для ікон, але вона доводить, як жодна з інших, що від тебе нічого не залежить. Що таке гаряча емаль: порошкоподібне скло наноситься на металеві пластини і запікається під температурою — 900-950°С. І коли кладеш у піч, починаєш рахувати хвилини, секунди — то ніколи не знаєш, що звідти витягнеш, яким воно буде. І це вже залежить не тільки від майстерності, не тільки від нас. Ікони, створені вогнем, виглядають дуже цікаво, дуже незвично. Іноді ми використовуємо загальноприйняту іконографію, іноді розробляємо свою концепцію. Таких ікон на виставці небагато, ми відібрали декілька, щоб показати, яким може бути її поєднання з яєчною темперою, традиційною технікою.
Спасіння світу
- Ікона «Спасіння світу» у вигляді хреста — це теж гаряча емаль?
- Ця ікона виходить за рамки загальноприйнятих понять. Але в ній закладено зміст: розп'яття, яке очищує, кров господня. Дивіться: на золотому тлі хрест - серце Христа, руки, ноги і чоло. Краплі крові падають на землю і освячують її. За святим переказом, на Голгофі був похований Адам — першолюдина, яка створила першородний гріх. Часто в традиційних іконописних ізводах зображують череп Адама під розп’яттям. Кров господня очищує першородний гріх, очищує землю, освячує її — тому що першородний гріх спотворив навіть землю, бо природа, задумана і створена Богом, змінилася після падіння людства. В небі теж витає кров Господня, бо коли звершується літургія, освячується вино, воно перетворюється на кров Христову, туди додається за традицією гаряча вода - і тепла кров господня випаровується і насичує небо і повітря. Зверху Пресвята Трійця - в першочаси це Вічність, вона поза часом і, за святим переказом, коли ще не було створено світ, Пресвята Трійця радилась сама в собі, в трьох особах, про те, що буде створено світ, що буде створено людину, що людина створить гріх і доведе це другій особі Пресвятої Трійці воплотитися (слово стало плоттю) і викупити цей гріх, очистити людство від цього гріха. Це початок і кінець. Христос сказав: «Я є альфа і омега, я є початок і я є кінець всього». Чому на золотому тлі? Золото — той матеріал, який символізує в іконописі світло Боже, його благодать, світло, яке не пече, не засліплює, а зігріває і світить всім нам.
- До речі, як люди сприймають цю ікону?
- Чудово. Спочатку дивуються, питають, що це означає. Але коли починаєш пояснювати — все стає зрозуміло (ми ввели таку практику: виставки ікон оснащувати не просто підписами з назвою і вказанням техніки, а й невеличким коментарем, що означає той чи інший сюжет. Бо всі знають, що таке ікона, але далеко не всі знають навіть про відомі іконографічні зразки). І дуже багато людей дякують за ці коротенькі повідомлення про те, що кожен образ означає.
- Надзвичайно цікаво. Тут вбачаються прямі паралелі з сучасним мистецтвом, яке, по своїй суті, є маніфестаційним. Ваша ікона — це теж частина сучасного мистецтва?
- Взагалі-то у всі часи мистецтво було маніфестом. І живопис, і іконопис завжди йшли попереду, випереджали якісь події, сприйняття. Не завжди сучасники це одразу сприймали і розуміли, але потім, через покоління, це усвідомлення приходило. Тому мистецтво має шокувати, виводити зі звичного буденного простору, і стимулювати цей потік мислення. Цей стан розхитування завжди запускає процес мислення. І тоді людина починає думати, народжуються якісь ідеї, щось вона відкриває в оточуючих, в собі — це і є задача мистецтва, і особливо мистецтва сакрального.
- Ви кажете, що мистецтво завжди випереджає час, але є думка, що раніше мистецтво було дуже простим і зрозумілим, бо всі художники фактично ілюстрували одну-єдину книгу — Біблію, яку всі знали.
- Навпаки — не всі її знали. Іконопис називали Біблією для неписьменних. Ікона слугувала дидактичним матеріалом для неписьменних. Неписьменних навчали в церкві духовні отці, їм про це розказував і живопис, і іконопис — про Біблію, про Євангеліє, про догмати святих отців (дуже є багато алегоричних сюжетів, які ілюструють вчення церкви). Тому дидактична функція теж важлива — крім молитовної, споглядальної, сакральної, спілкування.
Дванадцятичасна ікона «Символ віри». Молитва «Символ віри» містить всі основні догмати Православної Церкви, і на кожній частині цієї ікони наглядно зображений кожен з них
- Ви розглядаєте ваші ікони як сучасне сакральне мистецтво?
- Так, ікона має бути сучасною, бо це засіб спілкування. Ікона має говорити з людиною, щоб у людини народилася відповідна розмова до Бога, щоб цей діалог відбувся. Але вона має говорити мовою, зрозумілою для людини. Щось відтворювати, повторювати — це прекрасно, але має бути переосмислення, людина має розуміти ікону. Ми змінюємося — має змінюватися і іконопис. Зміни - це свідчення, що цей вид мистецтва не мертвий (як, наприклад, мертва мова латина), не забутий; що він живий — він розвивається, змінюється разом зі зміною світосприйняття, світовідчуття, естетичних вподобань кожної епохи. Тому ікона має змінюватися теж — і вона житиме.
Благовіщення
- А про що розповідає центральна ікона виставки - Чудеса Ісуса Христа?
- Ця велика робота дуже довго народжувалася. Величезний лик Христа заглядає в душу, величезні очі дивляться на тебе з будь-якої точки, і ти їх бачиш звідусіль. Лик зображений не повністю, а немов би він через невеличке віконечко заглядає і дивиться на нас. Мені дуже подобається фраза, що ікона — це вікно в той вищий світ, якого ми прагнемо А рамою цього вікна є зображення сюжетів його чудес, які описані в Євангелії. І ці 36 чудес ми проілюстрували, і крізь призму цих чудес ми дивимось на нього.
Чудеса Ісуса Христа
Я завжди кажу, що чудеса трапляються з нами на кожному кроці — тільки треба відчути їх і постійну присутність Бога поруч з нами. Це і є маніфест цієї роботи: постійні чудеса на кожному кроці і постійний його батьківський лагідний погляд, про який ми завжди маємо пам'ятати. Можна змінити світ на краще, бо ти постійно пам'ятаєш про присутність Бога.
Касперівська ікона Пресвятої Богородиці (на колонні зліва)
Касперівська ікона Божої Матері — це святиня нашого півдня України, наша захисниця, наш символ. Вона була дуже шанована в Херсонській, Одеській, Миколаївській областях, курсувала між нашими південними містами, а зараз перебуває в Одесі. Дуже багато зцілень люди отримали по вірі. Хотілося саме в Херсон привезти цю роботу, яка відповідає духу нашого півдня, вона мені здається дуже українською — така вона тепла, південна, блакитне небо, золото сонця і золоті пшеничні колоски — думаю, глядачі її оцінять.
Різдво Христове
- До речі, якось мистецтвознавці мені розповіли про різницю між російськими та українськими іконами, і головне, що на українських іконах святі не суворі, а добрі.
- Це дуже спірне питання. Я взагалі вважаю, що попри патріотизм, попри любов до батьківщини не можна зневажати досвід поколінь інших народів, інших країн. Ікона — це надбання людства, це не те, що нас розмежовує — це те, що нас об'єднує. Не можна узагальнювати, російська ікона, як і українська — дуже різна. Все залежить від місцевості, від епохи, від школи, від дуже багатьох причин. Різні умови, різні чинники диктують засоби художньої виразності. Щось нас надихало і в російській іконі, і в українській — це невичерпний колодязь ідей, натхнення і любові. Ікона — це як молитва. Молитву серцем ніхто не бачить, крім тебе і Бога. А ікона — це молитва, яка стала видимою для всіх.
- Вас надихають ікони різних епох, різних країн?
- Звичайно. Все залежить від обставин — від середовища, в яке тпотрапляєш, щось ти побачив нове, щось прочитав, починаєш далі вивчати, приходять ідеї, які тобі зараз конче потрібно реалізувати. Але взагалі наш основний принцип: ікона не має бути тьмяною, іконопис має бути на високому рівні — естетичному, художньому, тому що ікона це і мистецтво, це першомистецтво, це виток. Ікона має викликати радість. Ікона — це мрія про рай, а мрія завжди барвиста, вона має підносити тебе, а не притискати ще нижче до. Ікона має нас підняти. Ікона має народжувати молитву і молитва має бути легкою, щирою.
Храмова ікона Божої Матері «Скоропослушниця»
- Ваші ікони знаходять свою оселю і в якихось приватних зібраннях, і в церквах є?
- Так, звісно. У нас тут прем’єра, тому що наші храмові ікони на цій виставці вперше презентуються на людях. Це їхній дебют. Вони були у нас в майстерні, ми біля них молилился, служили, але на широкий загал ми виносимо їх вперше. Це дуже хвилюючий момент, хоча, здавалося б, за такий великий період виставкової діяльності годі хвилюватися.
- Минулого разу ви привозили ікони на каменях, зараз бачу теж дуже незвичайні твори...
Так, є незвичайне оформлення — ікони під прозорим кабашоном гірського кришталю. Кабашон — це засіб обробки каменю без граней, гладенька поверхня, як застигла крапелька. Це був спосіб оздоблення ювелірних виробів. Якось у Пскові в музеї отець Сергій побачив оклад Євангельський, де зображення було теж під кабашоном. Йому це дуже сподобалось і він вирішив це застосувати саме в іконописі, коли кабашон постає в ролі невеличкої лінзи, він трошки виркривлює зображення, як збільшуване скло, і під каменем зображення стає іншим, не таким, як ти його створив, як задумав, виглядає дуже цікаво. Така техніка нам дуже подобається. Мініатюри дуже гарно виглядають у цьому рішенні.
Ікона «Богородиця Оранта» під кабашоном
Загалом, виставка вийшла дуже різнопланова: є знайомі сюжети, знайома іконографія - є нова і незвична, є і давно забута - є і суперсучасна, тож кожен побачить щось своє і знайде щось цікаве для себе.
${gallery:d7248eb0b32779a007742fdf5a9a619d}
P.S. Виставка «Небо на землі» експонуватиметься в Херсонському художньому музеї до 16 лютого.
