Напередодні Дня Героїв Небесної сотні херсонці, які були учасниками Майдану, розповіли про те, що довелося пережити. І згадали тих, хто не дожив до наших днів.
У Херсонській Центральній бібліотеці ім. Лесі Українки зібралися на захід "Стрічка геройського чину”, де згадали події Майдану. Вісім років тому ці люди перебували там, бачили смерті та кров.
Лідія Большая вирушила на Майдан. У компанії з іншими херсонцями вона ночувала у наметах, які ледь не щодня спалювати беркутівці. Люди намагалися потрапити до Верховної ради, Кабінету міністрів, однак по них відкривали стрілянину.
Чимало херсонців після Майдану вирушили воювати в АТО, де й загинули. Серед них: Руслан Сторчеус, Денис Лошкарьов, Влад Ковальов, Роман Набєгов. Особисто цих хлопців знали ветерани АТО, які також завітали до бібліотеки на годину пам'яті. Василь Паламарчук згадує херсонських героїв з сумною посмішкою.
“Вони були занадто добрими, відкритими та щирими для війни”, - вважає Василь.
На фото: Василь Паламарчук
За його словами, у житті з'явилася межа “до” та “після” через таку кількість побаченої крові та вбитих людей.
"Події страшні, тому що їх неможливо стерти з пам'яті. Однак іншого шляху не було", - наголошує ветеран Максим Негров.
На фото: Максим Негров
Люди були змушені захищати себе та близьких у такий спосіб - ціною власного життя. Пан Максим провів аналогію з битвою під Крутами 1918 року. Тоді з 300-тисячної армії УНР пішли воювати 520 студентів. Вони зазнали поразки. І одна з причин цього - відсутність єдності. За спостереженнями активіста, історія повторюється сьогодні. Події 1918 року можуть повторитися, якщо українці не об'єднаються заради спільної мети. Скінчився Майдан, та не скінчилася війна з окупантами. А кількість жертв уже давно не вимірюється сотнями.
Фото Єлізавети Каменєвої