Ламати – не будувати: де будуть навчати українських слідчих?

У демократичній країні основна мета всіх владних інститутів - захист та забезпечення прав людини. Тому сьогодні професія правника стає дедалі більш потрібною та популярною.

Але й вимоги до юристів стають вибагливішими. Бо і слідчий, і прокурор, і захисник завжди перебувають у полі зору ЗМІ, громадськості, контролюючих державних органів та навіть міжнародних експертів. Тож держава має сприяти розвитку наявних та формувати нові достойні правничі школи з викладацькими колективами, що виховуватимуть професіоналів. 

Усе це стало передумовою того, що 5 липня 2016 року за наказом Міністерства освіти і науки України було створено робочу групу для розроблення «Концепції розвитку юридичної освіти в Україні» (далі – Концепції). До прикладу, одним із пунктів реформатори правничої освіти пропонують наступне: перерозподілити державні замовлення правничих фахових спеціальностей, «відібравши» підготовку в так званих відомчих вишів (МВС, податкової системи тощо), передавши їх приватним та державним вишам. Отже, як сподіваються автори ідеї, для абітурієнтів, що вступатимуть до невідомчих вишів, буде забезпечено більш рівний доступ до правничої освіти (через відсутність спеціальної перевірки, військово-лікарської комісії тощо). Інші пункти реформи: наскрізна магістратура, скасування заочної форми навчання, єдиний фаховий іспит. 

Після оприлюднення Проєкту концепції, вона викликала суперечки широкого загалу, сформувавши прибічників та противників реформи.

Частина експертів правової спільноти називає таку реформу утопічною та попереджає про можливі негативні наслідки для юридичної освіти. Інші – впевнені в беззаперечному покращенні якості підготовки правників та, як наслідок, підвищенні законності в усіх владних інститутах. Щоб переконатися, чи справді Концепція розвитку юридичної освіти є кроком до оптимізації правничої освіти в Україні, а також зрозуміти, чому ця реформа стала такою «емоційною» для вишів, які готують правників,  розглянемо головні «за» та «проти» цієї Концепції.

Так, одним з аргументів необхідності реформування юридичної освіти є наступне твердження: підготовка правника у закладах специфічного навчання (наприклад, системи МВС) у сучасному демократичному суспільстві недопустима. Адже нібито вона не забезпечує здобуття необхідних компетентностей та практичних навичок, не сприяє формуванню психологічної незалежності майбутніх правників та психологічних особливостей майбутнього фахового спеціаліста через обмеження та казармовий режим.

Однак, з іншого боку, як показує досвід, навчання майбутніх слідчих, дізнавачів,  порівнюючи з цивільними закладами вищої освіти, є значно дієвішим у спеціалізованих вишах МВС, бо саме в цих вишах практична складова є важливою умовою формування слідчого та дізнавача. Щобільше, здобувачі так званих «відомчих вишів МВС» з перших днів навчання залучаються до заходів правоохоронного спрямування, а це сприяє формуванню   компетентного фахівця.

Крім того, відомчі заклади МВС – це правничі школи з великим науковим надбанням, якісним професорсько-викладацьким складом, які підпорядковуються державним органам та здійснюють свою наукову та викладацьку діяльність не на власний розсуд, а відповідно до всіх вимог міжнародних та національних стандартів освіти. До того ж важливим у формуванні компетентного правника в системі МВС є достойна матеріально-технічна база, а це: полігони, зали судових засідань, тири, бібліотеки тощо. До практичних занять залучаються діючі судді, адвокати, поліцейські, прокурори, представники громадських організацій, які опікуються захистом прав та свобод людини. 

Ще однією причиною для реформування юридичної освіти прихильники Концепції називають позитивний досвід закордонних країн у підготовці правників, у тому числі і для слідчих підрозділів. Зокрема, у США навчання слідчих проводять не спеціалізовані поліцейські заклади освіти, а цивільні виші.

Так, дійсно, у США та більшості закордонних країн поліцейські академії не готують слідчих для досудових підрозділів, але причина цьому - не низька якість навчання в поліцейській академії, а той факт, що органи слідства є окремим органом (відомством), він і здійснює досудове розслідування.

Провідні вітчизняні вчені зробили висновок, що поліцейська система Сполучених Штатів - одна з найменш централізованих у світі, а її організація є складною, оскільки в США нараховуються близько 40 000 поліцейських формувань, чітке ієрархічне підпорядкування між якими практично відсутнє. У США немає єдиної структури слідства, а особливе місце в системі слідчих органів США посідає Федеральне бюро розслідувань (ФБР) – провідний орган федерального уряду, наділений повноваженнями досудового розслідування (входить у систему Міністерства юстиції США і підпорядкований генеральному прокурору США). Крім того, на федеральному рівні діє близько 40 органів слідства. Коло обов’язків і характер діяльності їх визначені федеральними законами і відомчими актами. Безпосередньо проводити розслідування в США уповноважені поліція (посідає провідне місце, здійснюючи розслідування більшості злочинів), слідчі та урядові комісії, коронери, атторнетура, журі присяжних засідателів і судейські чиновники.

Також до децентралізованих поліцейських систем можна віднести ті, що діють у Великобританії та Німеччині.

Отже, як бачимо, не слід легковажно проводити юридичну реформу, зважаючи тільки на закордонний досвід, адже ті країни мають відмінні від нашої правову систему, державний устрій та систему правоохоронних органів.

При вивченні нормативних документів з юридичної реформи  спантеличує той факт, що на початку створення проєкту Робоча група з розроблення Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника визначила: правничими професіями є суддя, адвокат, прокурор та нотаріус. Тобто, таку важливу правничу професію, як слідчий, навіть не врахували під час обговорення Концепції. 

Також неприємним моментом стало те, що склад Робочої групи з розроблення Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти нараховував близько 35 осіб (представники Мінюсту, МОНу, приватних та цивільних вишів країни, що готують правників), і з них – жодного речника з вишів МВС, жодного представника з Національної поліції України. Тому виникає запитання: «Чи є об’єктивною дана реформа чи це просто лобіювання чиїхось інтересів?».

Вважаю, що до такого важливого питання, як реформування системи юридичної освіти, нам уже сьогодні необхідно залучати громадянське суспільство, експертів, представників ЗМІ, діючих правників. Інакше завтра наші громадяни будуть «пожинати плоди» нашвидкуруч прийнятої реформи, а винними, як завжди, будуть слідчі, прокурори, захисники та судді.

Головне фото: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ