Цьогорічні місцеві вибори проводилися по-новому. Особливістю було те, що виборці мали голосувати і за партію, і за конкретного кандидата від цієї партії на своєму окрузі.
Тому партіям було важливо, по-перше, здобути прихильність виборців за політичну силу, а окремо кожен кандидат ще й боровся за симпатії електорату.
Виборець мав можливість обрати не лише політичну силу, а й саме того її представника, якого бажав бачити у раді. Він, однак, повинен набрати щонайменше 25% від виборчої квоти, щоб просунутися вище за списком. Якщо висуванець набирає менше – мандати розподіляє партія. Таким чином, у раду потрапили кандидати, які не здобули підтримки виборців, але були вище у виборчих списках.
Так, наприклад, у міську раду Полтави зайшов кандидат, за якого проголосувало всього 42 виборці, натомість його соратник по партії, який набрав у 10 разів більше голосів, не пройшов, бо був нижче в списку.
Та чи не найбільший парадокс стався в Козельщинській селищній раді, де депутаткою від партії «Слуга народу» стала Алла Жорняк, за яку проголосував... всього один виборець! Оскільки за партію проголосувало понад 11%, а ця кандидатка була третьою в списку, вона отримала мандат.
При цьому, кандидат від тієї ж партії Сергій Головко, за якого проголосувало понад 20% від виборчої квоти, до ради не пройшов.