У Союзі її вважали своєю. Вона неодноразово гастролювала в Україні. У 1970-х роках давала концерти в Одесі, Донецьку, Києві. У Львові навіть виконала дві пісні українською мовою. Її голос зачаровує своєю щирістю.

Полька із голландсько-німецьким корінням

У жилах Анни Герман  польської крові… не було. Предки за материнською лінією — переселенці з Голландії, які у ХVII столітті потрапили в Росію. У  громадянську війну сім’ї довелося тікати від переслідувань у Середню Азію. Там, в узбецькому містечку Ургенчі, мати Анни познайомилася з майбутнім чоловіком — німцем, бухгалтером борошномельного заводу. Анна народилася 14 лютого 1936 року.

Свого батька – Євгена Германа – вона не пам’ятала. Дівчинці було два роки, коли його обвинуватили у шпигунстві й заарештували. Реабілітували через кілька десятиліть — посмертно. Анна навчалася у шостому класі радянської школи, коли її мати одружилася з офіцером польської армії, і сім’я виїхала до Польщі. Вітчима, за іронією долі, звали Герман.

Розуміння російської мови і літератури передалося Анні від матері й бабусі. Своїми улюбленими персонажами вона називала Анну Кареніну і Тетяну Ларіну. Захоплювалася живописом. Детально вивчала творчість Васнецова, Рембрандта, Шагала, Пікассо. Добре малювала. Та від професії художника її відмовила мати, вважаючи, що це заняття великих заробітків не обіцяє. Зрештою, майбутня співачка обрала геологічний факультет Вроцлавського університету. Пізніше Анна напише у щоденнику: “Я вдячна, що мені випала нагода зазирнути у величезну книгу, що зветься наукою про Землю. Це дозволило зрозуміти багато проблем, що стосуються життя на Землі тепер і в минулому. Ані музика, ані живопис не збагатили б так мого світогляду”.

Уперше публічно Анну вмовила заспівати її студентська подруга — на своєму весіллі. Дебютувала з “Аве Марія”. Згодом інша подруга таємно записала дві пісні Анни для прослуховування на естрадний конкурс у Вроцлаві. Коли ж голова журі почув Герман “наживо”, сказав: “Я безоплатно побував на першокласному концерті!”. З того все і почалося.

Після перемоги у 1964 році на музичному конкурсі у Сопоті з піснею “Танцюючі Евридіки” Анна Герман уклала трирічний контракт  з італійською студією грамзапису, що включав участь у різних фестивалях. Побувала в Англії, США, Радянському Союзі, Франції, Чехословаччині, Італії.

«Я не відчувала болю, холоду та труднощів»

Пізно вночі 27 серпня 1967 року співачка Анна Герман поверталася до Мілана з італійського містечка Віареджо, де давала концерт. Водій мчав зі швидкістю 160 кілометрів на годину. Спортивний фіат врізався у бетонне огородження. Анну через лобове скло викинуло на 20 метрів. “Вранці нашу автівку помітив водій вантажівки, — згадувала співачка. — Вона була розбита вщент. Викликали поліцію. Нас привезли до лікарні. Я майже не відчувала болю, холоду сирої землі в канаві, труднощів транспортування”.

Протягом одного дня мати Анни та її наречений, інженер Збишек Тихольський, одержали візи й паспорти на виїзд до Італії. «Видати негайно, стан безнадійний» — було в офіційному наказі. У Герман були переломи хребта, обох ніг, лівої руки та струс мозку. 12 днів вона не виходила з коми. Після серії складних операцій довгі місяці лежала у гіпсовому корсеті.

Збишек вчив Анну заново ходити

Збишек не відходив ані на крок. Коли жінці стало краще, привіз до себе додому. Приходили лікарі й займалися з нею лікувальною гімнастикою. Як тільки Анна вперше змогла встати, то попросила Збишека принести їй відро й ганчірку, щоб вимити підлогу. Закінчивши, сказала: “Бачиш, милий, як мало треба людині для щастя!”. 1970 року вона знову вийшла на сцену. На першому концерті глядачі стоячи  аплодували їй 40 хвилин!

Якось Збишек прийшов додому й сказав: “Знаєш, Аню, я маю повідомити тобі одну новину. Я одружуюся”. В очах співачки застиг жах… “Із тобою”, — промовив чоловік. Вони побралися на гірському курорті Закопане.

Щоб сховати сльози — одягала темні окуляри

Навесні 1972 року Анна знову починає гастролі. Їде до Москви, записує пісню Анни Пахмутової та Миколи Добронравова «Надежда». Пісні «Эхо любви», «Когда цвели сады», «Гори, гори, моя звезда» у її виконанні стають шлягерами. Записані на «Мелодії», її платівки розходяться мільйонними тиражами. Квитки на її концерт у Кремлівському палаці на шість тисяч місць розходяться миттєво.

Анна Герман завжди взувала туфлі на шпильках. Глядачі й не підозрювали, який біль (наслідки злощасної автокатастрофи) терпіла під час виступу. Після кожного концерту ледь трималася на ногах. Щоб сховати сльози, іноді виступала у темних окулярах. Сама шила собі концертні сукні. Ніколи не вдягала приталених — вони нагадували їй гіпс. Любила носити в’язані речі з відкритим горлом.

“Анна Герман — це співачка моєї молодості, — розповів “ВЗ” народний артист України Іво Бобул. — Мала ніжний, мелодійний, цікавий голос та… нелегку долю. Анна Герман — це історія. У пам’яті багатьох  залишилася яскравою зіркою”.

Сина називала «горобчиком»

Анна мріяла про дитину. 39-річна співачка важко переносила вагітність. Нарешті у 1975 році народила сина — Збишека-молодшого. Присвячувала йому весь свій час. Називала «горобчиком», писала для нього пісні та казки, шила костюми. Не хотіла най­мати прислугу. Бувало, до глибокої ночі поралася на кухні. “Це був найщасливіший період у нашому житті, — згадував Збишек Тихольський. — Хлопчик ріс, тішив нас. Аня була здорова. Я любив, коли вона влаштовувала домашні концерти”.

Герман обожнювала приймати гостей. Щоб не заважати дитині спати, вони зі Збишеком влаштували у підвалі будинку музичну вітальню. Зробили там камін, поставили крісла, диван, перетягнули піаніно. “Аня була хорошою господинею, — пригадував чоловік. — Її фірмова страва — плов із овочами. Любила східну кухню, до їжі додавала часник, багато приправ, цибулю, зелень. А які чудові пироги пекла! Усе в нас було прекрасно. І ми сподівалися, що так буде завжди”.

У 1979 році лікарі виявили у співачки рак. За півроку до смерті вона попросила Збишека принести Біблію німецькою мовою, що дісталася їй від бабусі. Два тижні читала її, не встаючи з ліжка, а потім покликала чоловіка й сказала: “Збишеку, мені був знак. Маю охреститися”.

У травні 1982 року вона прийняла хрещення в адвентистів сьомого дня — це було віровизнання її бабусі. Казала: якщо одужає, то ніколи не вийде на сцену, а буде співати у храмі, для Бога. Написала музику до псалмів Давида, гімну любові й молитви «Отче наш». Їй зробили кілька складних операцій, але врятувати не змогли.

Після смерті коханої не міг слухати її пісень

Після смерті дружини Збишек Тихольський не одружувався. Не міг слухати пісень Анни, забрав з очей портрети коханої. Жив із сином у двоповерховому будинку у центрі Варшави, їздив на старій “Ауді”. Отримував невелику пенсію, кажуть, сильно бідував. Звукозаписувальні фірми, які розповсюджують пісні Анни Герман, не платили йому гонорарів. Син батькові майже не допомагав. Збишек-молодший закінчив факультет бібліографії й документознавства Історичного інституту. Мав гарний голос, але ніколи не співав на людях. Нині живе замкнуто.

А тим часом…

У 2013 році на екрани вийшов серіал “Анна Герман”. Це  стрічка російського виробництва, яку знімав польський режисер Вольдемар Кжистек. Цікавими моментами у серіалі є висвітлення вбивства батька співачки  Євгена Германа енкаведистами, а також вмовляння генсека Брежнєва, щоб співачка залишилася у СРСР (після її виступу у “Лужниках”). Заманювали Анну Герман повним “пакетом” — квартирою, машиною, дачею. Відмовила. Відповіла, що є полькою. Попросила лише побачити могилу батька. Могили не було. Залишилася лише стіна будинку НКВС, поблизу якої батька співачки розстріляли…

Анна Герман у датах

14 лютого 1936 року — Анна Герман народилася у місті Ургенч Узбецької РСР. Батька Євгена Германа, бухгалтера німецького походження, у роки репресій звинуватили у шпигунстві й розстріляли.

У 1946 році Ірма Герман виходить заміж за польського офіцера Германа Бернера. З донькою переїжджає до Польщі.

У 1955-1961 роках Анна Герман навчається на геологічному факультеті Вроцлавського університету. Водночас співає на естраді.

У 1964 році одержує перше місце за пісню «Зацвіту трояндою» на Міжнародному фестивалі пісні у польському місті Сопот. Гастролює містами Радянського Союзу.

У 1967 році — гастролює у США й Канаді. Стає першою співачкою із соцкраїн, яка є учасницею фестивалю в італійському Сан-Ремо. Співає з Доменіко Модуньо, Адріано Челентано, Конні Френсіс.

У 1970 році  повертається на сцену після автокатастрофи, записує платівку «Людська доля», яка стає «золотим диском».

23 березня 1972 року одружується зі Збишеком Тихольським.

У 1980 році востаннє приїжджає до Москви й дає концерти у палаці спорту «Лужники».

25 серпня 1982 року померла у Варшаві. Похована на варшавському євангелістському кладовищі. На її чорному надгробку вигравірувані скрипковий ключ і ноти.

Джерело: Високий замок online