“Катували під час окупації Херсона через те, що дружина військового”. Бореться за свого чоловіка, якого утримують у РФ

Микола Пухліков, лейтенант 36-ї окремої бригади морської піхоти, захищав Маріуполь і майже чотири роки перебуває в російському полоні. Його дружина Людмилі доводилось жити в окупованому тоді Херсоні та проходити тортури через те, що вона дружина українського військового. Нині жінка бореться за звільнення чоловіка й бере участь в акціях.

Про це повідомляє “Точка Сходу”.

Людмила згадує, що початок повномасштабного вторгнення з молодшим сином вона зустріла в Херсонській лікарні – у Ярика був ковід. А Микола приїхав до них напередодні, в ніч на 23 лютого, щоб просто побачитись. Старшу дочку, Дарину, він відвіз до бабусі, в село Чорнянка й одразу повернувся на службу в Маріуполь. 

«Перші кілька днів я не могла взагалі до нього додзвонитися, панікувала, не розуміла, що робити та що там з моєю старшою донькою та батьками чоловіка. Памʼятаю, як я плакала і кричала, коли вдалося з ним зв’язатися. А він сказав мені: “Кохана, візьми себе в руки. Це війна. Треба бути зібраною. Бережи себе та дітей”», – каже Людмила.

Останнє повідомлення з Маріуполя дружина отримала 12 квітня 2022 року. Микола писав, що або їх розстріляють, або візьмуть у полон і перепросив, що залишає її з двома дітьми. Чотирнадцятого квітня жінка побачила в російському відео, як оборонці Маріуполя виходять з території комбінату. Микола, разом з побратимом, ніс на ношах пораненого хлопця з пораненими ногами. Влітку 2022 року прийшло повідомлення від чоловіка: “Я живий, мене годують. Все добре”.

У червні 2022-го до Людмили прийшли російські військові та розпитували про Миколу:

“Я думаю, що саме моя подруга, з якою ми лежали в пологовому будинку, розказала, що мій чоловік військовий”.

Через кілька днів до Людмили просто на вулиці підійшли російські окупанти й разом із сином забрали для “бесіди”. Ярику було тоді 7 місяців. Їх привезли в напівпідвальне приміщення, а сина у жінки забрали. 

“Весь допит я чула, як він сильно плакав за стіною. Він був голодний і мені не дали його нагодувати”, – розповіла Людмила. 

За її словами, у кімнаті був офісний стілець, до якого привʼязували пластиковими стяжками, а навпроти лежав прилад, щоб бити струмом. Вони кричали Людмилі, що вона “фашистка та бендерівка”, били прикладом в живіт, гумовими палицями по ногах та по спині. Після чого відпустили:

“Я памʼятаю, як взяла сина на руки, як вийшла звідти босою, а як додому дісталася – не памʼятаю”.

У жовтні 2024 року Людмила отримала від чоловіка листа. У лютому 2025-го подружжя змогло поговорити по відео. Відтоді вона не отримувала жодної інформації про чоловіка. 

“Це був дзвінок з колонії. Коханий був дуже худий і блідий, на обличчі були подряпини. Ярик плакав, Дарина змогла трохи поговорити, а я намагалась максимально раціонально побудувати розмову, щоб якомога більше почути від Миколи та розказати про нас. Я багато разів повторювала, що ми боремось за кожного, хто в полоні, казала, що я його сильно люблю і чекаю. А Микола зібрав своє самовладання, це було видно. Ця розмова розбила нас, але була потрібна, наче повітря”, – згадує дружина.

• За даними правозахисників, найбільше місцевих жителів представники РФ викрали на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей, й перемістили їх до захопленого Криму. Там їх утримують без зв’язку із зовнішнім світом у слідчих ізоляторах.  
• За даними Херсонської обласної прокуратури, російські військові незаконно утримують 895 цивільних жителів, захоплених у Херсонській області. Найпоширенішими мотивами незаконного затримання були проукраїнська позиція та підтримка ЗСУ.