Галерея американського формату з нуля: куратор AkTу про руйнування стереотипів

У культурному просторі АkT повним ходом готуються до відкриття нової виставки FetishX0. У приміщенні стоїть стійкий запах фарби – 20 кілограмів звичайного синтепуху перетворюють в частину дизайнерської вітрини з фотографіями. Курує процесом Аліса Якубович.

Для початку трохи біографії.

Аліса 5 років працювала журналістом на телебаченні, півроку на Філіппінах інструктором з кайтсерфінгу, у США – моделлю, SММ-щиком та піарщиком. Проводить експедиції̈ для дівчат у різних куточках світу в проекті "Girls in travel". Тепер свій час і сили вкладає у просування молодого українського мистецтва у культурному просторі АkТ на території Арт-заводу Платформа.

Першу свою виставку екс-журналістка організувала у США у 2015 році. У Лос-Анджелесі та Нью-Йорку показала роботи 24 українських фотографів. Проект "Ukraine 24. War and Peace" розповідав про події в Україні 2014-го року. Тоді й виникла ідея створити сучасний арт-простір у Києві.

Як зруйнувати стереотипи і на рівному місці без досвіду роботи створити культурний проект – далі.

Про першу організовану виставку у Лос-Анджелесі "Ukraine 24. War and Peace"

Ще 2 роки тому я не мала жодного стосунку до мистецтва. Тоді я працювала в Америці маркетологом, продавала дизайнерські сукні. Йшов 6-й місяць мого перебування у Штатах, коли почала сумувати за Україною. Одного разу подумала, що хочу привезти Україну в Америку. Ми з подругою у Facebook зробили відкритий набір і з сотень заявок відібрали 24. Це був 2015, Незалежна Україна святкувала 24-річчя, і у нас було 24 знімки і 24 фотографи. Ukrainian Culture Center у Лос-Анджелесі надав нам безкоштовно приміщення. Також не витратили грошей ні на друк фотографій, ні на виставковий матеріал — вдалося знайти спонсорів. Заплатила лише за цвяхи — 14 доларів.

За 2 дні до виставки ми зрозуміли, що не хочеться вішати знімки просто на стіни. Оренда стендів на кілька днів коштувала, як квиток на Марс. Тож ми поїхали в гіпермаркет, знайшли там величезні білі дошки і сколотили стенди власноруч. Потім ця виставка поїхала ще й в Нью-Йорк.

Ми шукали людей, щоб передати фотографії з України у США, підняли на вуха всіх друзів. Вони їздили в аеропорт і пропонували людям за гроші передати тубус із фотографіями. Ніхто їх не взяв, і наша "місія" провалилася. Все закінчилось тим, що довелося у китайському районі шукати друкарню і друкувати за 500 доларів 24 фотографії. Це теж профінансувала американська сторона Ukrainian Culture Center.

Про пошуки молодих митців

Я шукаю людей через Facebook. Всі вже давно в мережі. Проте нещодавно літала в Одесу на 3 години, щоб зайти в майстерню одного художника, у якого понад 200 картин, і відібрати для виставки роботи. Його у соцмережах немає.

Про створення культурного простору АkT

Насправді, я хотіла зробити фестиваль. У нас в Україні є ГОГОЛЬFest, і, в принципі, по мистецтву з масштабних подій це все. Я подумала, що класно було б знайти локацію, де можна було б показати хоча б творчість моїх друзів та знайомих — серед них багато талановитих фотографів та театралів . З фестивалем не вийшло, але вийшло з "музеєм".

У АkTі можна познайомитися саме з молодим мистецтвом. Більшість художників, відеографів, графіків вперше показують свої роботи комусь, "окрім мами".

Я рік не жила в Україні, тому не досконало знала, що відбувається у Києві. Друзі розповіли про Арт-завод Платформа, що він зараз активно розвивається. Я прийшла на одну зустріч з презентацією і мені сказали: "Ну, давай". Перший "АkT мистецтва" відбувся минулого року у червні. Прийшло 20 людей. Ну може 30. Це дуже мало. У нас не було коштів на піар — було тільки приміщення та мінімум ресурсів для оформлення простору. Це було складно.

Вхід на усі виставки безкоштовний, ми не беремо гроші з художників. Хоча я знаю, де у Києві беруть 8 тисяч за 3 дні. Ми просто показуємо молоде українське мистецтво. Платформа платить за світло, прибирання, охорону.

Про конкуренцію

Я дуже радію усім новим проектам і не шукаю конкуренції, тому що у нас так мало всього. Чим більше у нас з’являється культурних проектів, тим більше формується ринок. Дуже шкода, коли нові проекти гаснуть одразу після запуску. Думаю, головні з причин – відсутність фінансування та страх перед критикою.

Про роботу куратора

Роботи для виставок я відбираю сама. Хоча першу експозицію я робила у парі з досить відомим арт-менеджером. Вона обрала роботи, які мені хотілось сховати. Тому тепер сама. Якщо приходить 200 заявок — усі 200 розглядаю я.

Про критику

Є 10 людей, які щось роблять, і 1000 людей, які їх критикують. Я намагаюсь жити поза системою — роблю те, що на мій погляд потрібно Києву.

У формі заявки є 3 колонки. Це прізвище/ім’я, електронна адреса і посилання на роботи. Я закриваю прізвище та ім’я, щоб не бачити, хто надсилає роботи і бути неупередженою. Буває, що відомі митці вже 10 років не робили нічого цікавого, але їхні роботи досі беруть на виставки тільки тому, що вони відомі. У молодих митців — екстрасвіжий погляд. Часто їхні роботи нікуди не беруть, бо "немає досвіду".

Про міжнародний досвід і натхнення

Я трішечки космополіт в тому плані, що в Україні проводжу лише 30% часу в рік. Тому я орієнтуюся більше на досвід Берліна або Нью-Йорка. Де за вечір може бути 18 відкриттів виставок паралельно. І ніхто не задається питанням – "чи має ця людина право відбирати представлені роботи". Я теж не задаюсь.

Я ходжу практично на всі виставки у Києві. Проте позичати або красти українське не хочеться. Тут ще не так багато ідей, які можна вкрасти. Я частково можу позичати ідеї у своїх друзів з TheArtUnion (Берлін) або LACMA (Лос-Анджелес).

Про популяризацію культурного проекту і перші успіхи

Найкраще радіо — сарафанне. Я прошу митців, які беруть участь, поширювати інформацію про виставку у соцмережах, запрошувати друзів. Єдина платна реклама, яку я запускаю – це реклама івенту у Facebook за 10 днів до виставки. На 10 доларів. І все.

Платформа виділяє на виставку бюджет, ми можемо купити фарбу, лампи, неонову табличку. Однак фотографії митці друкують самі.

На відкриття першої виставки цього сезону до нас прийшло до 1000 людей. Це був дуже великий сюрприз, бо ми чекали людей 200, максимум 300. Відкриття було заплановане на 21:00. Люди прийшли о 20:00 і в 20:15 вже закінчилося все вино. Ми не ставимо фудкортів на відкриття, нічого не продаємо, все що пропонуємо – це просто подивитися експозицію.

Після першої виставки ми продали 10 робіт на 10 тисяч доларів. І це чудово. Тому що люди в Україні не привчені купувати, наприклад, фотографію. Люди цікавляться, але коли чують ціну 300 доларів, хоча це може бути собівартість картини, вони тікають. AkT – не аукціонний дім. Це простір, де можна прийти почитати, подивитися відео-арт, побачити перформанс у віртуальній реальності, подумати про життя. Проте купувати ми не забороняємо:)

Про нову виставку FetishX0

Ця виставка про сумнівні цінності сучасного покоління, модні навіювання, про людей. Відкриття виставки FetishX0 відбудеться 7 вересня о 21:00 в AkT на території Арт-заводу Платформа.