Безкоштовний транспорт і відсутність одягу — як живеться в Естонії

Львівянка Ольга Тарута два роки тому переїхала до естонського Таллінна. Працює програмістом та організовує шопінг-тури для естонців.

"Сюди просто в'їхати висококваліфікованим працівникам. Таких визначають за рівнем зарплати. Всі, хто отримує більше 2 тисяч євро, вважаються висококваліфікованими. Середня зарплата програміста тут 1500 євро, але більшість населення отримує 700 євро", - розповідає Ольга.

Торік жінка вийшла заміж за естонця Едгара та отримала власну ID-карту. Це своєрідний паспорт в електронному вигляді. До цієї карти прив'язується вся медична історія, знижки в магазинах, право на користування транспортом, штрафи.

"Транспорт у Таллінні безкоштовний. Абсолютно й увесь. Тут мало їздить машинами. Бо це вважається дорого. Продукти в магазинах за такими самими цінами, як у Львові. Є чимало екомагазинів. Там продають усе натуральне і без хімічних добавок. Але є проблеми з одягом. Ті речі, які завозять, дуже примітивні і неякісні. А якщо завезли партію пальт у центральний супермаркет, то будьте певні, що через два тижні все місто ходитиме в них. Тому тут виникає потреба у шопінг-турах. Самі естонці дуже стидливі. Їм організувати поїздку в сусідню країну складно. Лише одиниці можуть їздити самостійно", - додала Ольга.

Найчастіше естонці їздять на шопінг до Берліна або Гельсінкі.

"Із собою треба мати на покупки не менше тисячі доларів. Зате на шопінгах естонці відриваються. Скуповують дуже багато непотребу. Від мене вимагається дізнатися, коли починаються знижки і скласти перелік магазинів для покупок. Іноді шопінг триває два дні", - зізнається Оля.