“All inclusive” з гречкою та підсохлою яєчнею. Чому українські курорти поступаються закордонним

Зима 2021-2022 років, хоч і досить м'яка, все ще далека до завершення, а в Україні в ці лютневі дні динаміка захворюваності на коронавірус COVID-19 досягла рекордних показників. Згідно з даними МОЗ, за добу 10 лютого зафіксовано 41,229 нових випадків інфікування, тоді як в одній Херсонщині повідомляється про 1,577 таких випадків, що теж є рекордом. Ця тенденція витримується впродовж кількох тижнів.

Однак у цих умовах і представники влади, і оператори на ринку турбізнесу, і потенційні туристи готуються до літнього сезону.

Зокрема, днями спеціалісти відділу розвитку туризму управління маркетингу міста та туризму Херсонської міськради взяли участь у пресконференції під головуванням Голови Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ) Мар'яни Олеськів. Захід проводився онлайн. Пані Мар'яна одразу заявила, що впродовж 30 років “туризм в Україні розвивався хаотично та не поєднувався в єдину систему”. Такі висновки є досить дивними, адже ми багато років поспіль, незалежно від того, яка влада була в Києві та на місцях, постійно чуємо про активізацію зусиль щодо розвитку туризму в країні. А Херсонська область вже давним-давно називається "туристичною перлиною". І ось виявляється, на думку керівниці ДАРТ, у цій сфері знову все треба починати з нуля.

Так, за її словами, зараз держава не має повного розуміння, скільки в країні є готелів, скільки історичних та архітектурних пам'яток і в якому вони стані. Cхожі відомості підтверджує і президент Національної туристичної організації Іван Ліптуга. В інтерв'ю виданню “РБК-Україна” він заявив, що через пандемію коронавірусу, починаючи з 2020 року, в Україні значно зросла кількість так званих “внутрішніх туристів”. Тренд був “запущений” у тому числі завдяки агітаційній кампанії “Мандруй Україною”. Проте, пояснює експерт, статистичних показників внутрішнього туризму не було й досі немає. А з 2017 року у країні припинили вести статистику відвідувань музеїв, хоча раніше це робив Мінкульт.

Статистику про переміщення туристів у регіонах теоретично можуть надати готелі та інші об'єкти розміщення. Проте з'ясовується, що й тут не все просто.

Як відомо, готелі мають право стягувати з постояльців турзбір -  від 0,5% до 5% вартості проживання залежно від політики місцевої влади. Але реальних важелів контролю за переведенням цього збору до місцевих бюджетів влада не має. Крім того, багато "гостьових будинків" в Україні досі працюють неофіційно, не реєструючись саме як об'єкти готельного бізнесу. Отже, весь виторг таких закладів обертається “в тіні”.

Якщо повертатися до майбутнього літнього сезону, то фахівці вкотре знімають “рожеві окуляри” з громадян, які вважають, що українські морські курорти (зокрема – херсонські) можуть конкурувати з тими самими курортами в Єгипті чи Туреччині.

Іван Ліптуга стверджує: український морський курортний бізнес не витримує конкуренції із закордонними зразками, оскільки сезон триває максимум два місяці. Тоді як у Туреччині морські курорти доступні впродовж пів року, а в Єгипті – цілий рік. У цій ситуації українські оператори не знаходять нічого кращого, як "зрубати по швидкому" великий сезонний виторг, завищуючи ціни та мало дбаючи про розвиток інфраструктури. А таке поширене у туристичній сфері поняття, як all inclusive (“все включено”) в Україні практично відсутнє. Спроби ж запровадити цю практику в деяких готелях на берегах Чорного та Азовського морів не витримують жодної критики: замість здорового та збалансованого харчування клієнтів годують, образно кажучи, "підсохлою яєчнею і гречаною кашею".

На думку експертів, для стабільної роботи туристичного бізнесу потрібно набагато більше п'ятизіркових готельних об'єктів. Тим часом у "морській" Одесі таких готелів лише 2-3, вони мають небувалий попит, коли місця "розхоплюють" ще задовго до початку сезону. Ціни тримаються на рівні 10 тисяч гривень за номер. У цих умовах багато українців віддають перевагу відпочинку в Туреччині та Єгипті, де приблизно за ту ж умовну тисячу доларів можна отримати набагато комфортніші умови.

Фото з архіву "Вгору"