8 вересня 1952 року Ернст Гемінґвея видав повість "Старий і море"

Письменник отримав Нобелівську премію за повість про старого рибалку. Він присвятив її Чарлі Скрібнер та літературному редактору Максу Перкінсу.

Історія створення повісті "Старий і море" бере свій початок 1936 року. Гемінгвей опублікував у часописі "Есквайр" нарис про дійсний випадок у Гольфстрімі: рибалка спіймав величезну рибину, яка довго тягла за собою човник. Коли потерпілого знайшли, від риби майже нічого не залишилося, а старий ридав з відчаю.

Про це пише сайт Gazeta.ua.

У 1950 році Гемінгвей розпочав художню розробку давно знайденого сюжету. Він мріяв написати об'ємний роман про життя рибальського селища, про долі його мешканців. Проте автор знайшов інший шлях відтворити цей всесвіт рибальського життя: багато чого опустив у підтекст, створивши стислу, глибоку філософську притчу про людину й море.

У 1952 році повість "Старий і море" була надрукована.

Автор розповідає історію старого Сантьяго, кубинського рибака про його боротьбі у відкритому морі з гігантським Марлін, який став найбільшою здобиччю в його житті. Повість повернула Хемінгуею літературну репутацію і привела до перегляду всієї його творчості. Вона з самого початку стала дуже популярною і повернула в багатьох читачів впевненість у здібностях Хемінгуея як письменника. Видавництво Scribner's на першому варіанті суперобкладинки назвало повість "нової класикою", а багато критики прихильно порівнювали її з "Ведмедем" Вільяма Фолкнера і "Мобі Діком" Германа Мелвілла. У 1953 році за свою повість Ернест Гемінґвей отримав Пулітцерівську премію, в 1954 році — Нобелівську премію з літератури.