Війна руйнує наше життя, мрії, будинки. Більшість із нас втратила роботу й заробітки. Ми втрачаємо друзів та рідних. У стресових ситуаціях почуваємося безпорадними й залежними одне від одного. Це спонукає нас об’єднуватися задля допомоги тим, хто поруч, тим, хто захищає нас у засніжених фронтових полях. Ми надаємо допомогу, але й самі потребуємо її. Тому цілком очікувано, що, за соціологічними опитуваннями, найбільше ми довіряємо ЗСУ та волонтерам – людям, котрі приборкали власні страхи, розгубленість і взялися рятувати нас та нашу країну. Вони до краю виснажені та втомлені, але продовжують за нас боротися.
Сергій Рибальченко – херсонський волонтер. У місті, мабуть, знайдеться небагато людей, хто не чув би про нього і його справи. Номер телефона Сергія передають із рук у руки, як обнадійливий талісман.
Під час окупації Сергій працював у волонтерському центрі допомоги переселенцям. Тисячі людей знаходили там ночівлю, їжу та одяг.
Наприкінці минулого року Президент України нагородив подружжя волонтерів – Сергія Рибальченка та його дружину Анастасію державною відзнакою “Золоте серце”.
Сьогодні Сергій та його товариші продовжують допомагати херсонцям.
Переважно їм доводиться займатися ремонтом вибитих під час обстрілів вікон та дахів, продірявлених уламками снарядів.
Найчастіше до волонтерів звертаються люди – мешканці так званих “червоних зон”. Це прибережні місцини, куди найчастіше прилітають снаряди російської артилерії. Сюди не часто приїжджають комунальники та державні служби.
Через нескінченні обстріли міста тут часто виникають перебої з електрикою та водою. Волонтери доставлять сюди все, без чого важко обійтися.
Багато хто з волонтерів допомагає херсонцям евакуюватися з прифронтового міста в безпечніші регіони, а Сергій ще й окремо вивозить домашніх улюбленців.