“Логістичний локдаун” для Росії: як Україна змінює війну на Чорному й Азовському морях
Україна послідовно атакує морську логістику Росії, намагаючись послабити угруповання окупаційних військ на півдні та зробити використання Криму дедалі дорожчим і небезпечнішим. Водночас Москва продовжує завдавати ударів по українських портах, прагнучи обмежити доступ України до світових ринків.
Про цілі української кампанії на морі, значення Керченської протоки та перспективи відновлення Військово-морських сил в інтерв’ю "Хвиля інфо" розповів військовий експерт і аналітик Павло Лакійчук.
Українські морські дрони Sea Baby. Фото: Служба безпеки України / Wikimedia Commons, CC BY 4.0.
Дві артерії російської логістики
За словами експерта, дії Сил оборони на півдні можна описати терміном «логістичний локдаун». Йдеться про поступове знекровлення російського угруповання шляхом відсікання його від тилів, пального, боєприпасів та інших ресурсів.
На сухопутному фронті повністю перекрити постачання складно: логістична мережа має багато відгалужень і запасних маршрутів. На півдні ситуація інша – там можна виокремити дві головні транспортні артерії.
Перша проходить через Крим і Керченську протоку. До неї належать Кримський міст, поромні переправи, військові кораблі та допоміжні судна, які використовуються для перевезення вантажів.
Друга – сухопутний коридор із Росії через окуповані Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь у напрямку Криму та Херсонщини.
"Ці дві артерії, якщо ще й не перерізані повністю, то вже добряче пошматовані. Щось ними продовжує надходити, але їхня пропускна спроможність суттєво обмежена", – пояснив Лакійчук.
Після пошкодження Кримського мосту російське командування почало спрямовувати вибухонебезпечні та пожежонебезпечні вантажі іншими маршрутами. Значна частина навантаження лягла на Керченську поромну переправу.
Сили оборони систематично атакували як причали, так і самі пороми. Паралельно Україна завдавала ударів по великих десантних кораблях Чорноморського флоту, які Росія використовувала не лише як бойові одиниці, а і як транспорт для боєприпасів.
У результаті можливості цього маршруту суттєво скоротилися.
Керченська протока, яка сполучає Азовське та Чорне моря. Супутниковий знімок Landsat / NASA, Wikimedia Commons, суспільне надбання.
Чому Росія перекинула перевезення в Азовське море
Через постійні удари по переправах і сухопутному коридору Росія почала активніше використовувати Азовське море. Однак цей маршрут також опинився в зоні дії українських безпілотних систем.
Азовське море та Керченська протока мають для РФ не лише військове, а й економічне значення. Через них проходять вантажі з російської системи Волго-Дон, а також продукція, вивезена з окупованих українських територій.
Особливу роль у цій системі відіграє перевалка вантажів безпосередньо в морі - так звана ship-to-ship transfer. Невеликі судна доставляють нафту, зерно або іншу продукцію з портів Азовського моря, після чого перевантажують її на великі океанські танкери та суховантажі.
Така схема дозволяє приховувати походження вантажу. Велике судно може не заходити до порту на окупованій території, а отже, формально в його маршруті не залишається очевидного сліду, який свідчив би про перевезення викраденого українського зерна або російської нафти.
"У Керченській протоці існував своєрідний віртуальний термінал. Начебто він є, але на березі його немає. Тепер користуватися цим районом стало значно небезпечніше", – зазначив експерт.
Таким чином, удари по російській морській логістиці мають подвійний ефект. Вони ускладнюють постачання окупаційних військ і водночас завдають шкоди схемам, за допомогою яких Росія фінансує війну та обходить обмеження.
Російські удари по портах України
У відповідь Москва намагається тиснути на українську портову інфраструктуру. Такі атаки, за оцінкою Лакійчука, залишаються надзвичайно болісними для України.
Росія має виходи до Чорного, Балтійського морів і Тихого океану. Для України ж Чорне море є головним морським шляхом до світових ринків.
Експерт нагадав, що фактичне блокування української частини Чорного моря почалося ще до повномасштабного вторгнення. Під приводом масштабних навчань Росія закривала райони акваторії, перешкоджаючи нормальному судноплавству. Після початку вторгнення блокада супроводжувалася загрозою морського десанту.
Україні вдалося зруйнувати цей сценарій. Знищення крейсера "Москва" та значні втрати Чорноморського флоту змусили російські кораблі відійти від українського узбережжя. Однак Росія продовжила атакувати порти за допомогою авіації, ракет і дронів.
Під загрозою залишаються не лише порти Великої Одеси, а й Миколаїв та дунайські порти, зокрема Ізмаїл.
Одеський морський порт - один із ключових вузлів українського експорту. Фото: Yuriy Kvach / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0.
Головним засобом протидії Лакійчук називає знищення самої системи, за допомогою якої Росія проводить атаки: літаків, пускових установок, складів і кримських аеродромів, серед яких Саки та Бельбек.
"Щоб відкрити українські порти й убезпечити море, необхідно знищувати систему базування противника. І це передусім стосується Криму", – наголосив аналітик.
Чому міжнародний захист судноплавства просувається повільно
Російські атаки загрожують не лише Україні, а й цивільним суднам під іноземними прапорами. Це порушує питання про створення міжнародної коаліції для захисту транспортних коридорів у Чорному морі.
Однак, за словами Лакійчука, практична реалізація такої ініціативи залишається складною. Україна неодноразово пропонувала створити морську та протимінну коаліції. До відповідних проєктів долучалися Румунія, Болгарія й Туреччина, проте політичні та бюрократичні процедури суттєво сповільнили процес.
Особливу роль відіграє Туреччина, яка прагне зберігати за собою ключовий вплив на ситуацію в Чорному морі та обережно ставиться до появи в регіоні інших військових гравців.
Показовим прикладом стала міжнародна протимінна група. Узгодження її формату тривало близько року, а проведені активації мали переважно навчальний характер. До повноцінного розмінування морських шляхів партнери так і не перейшли.
"Хто хоче - той робить, а хто не хоче 0 шукає привід", – підсумував експерт.
Якою буде перемога України на морі
Говорячи про стратегічну перемогу в Чорному морі, Павло Лакійчук пов’язує її не лише зі знищенням російських кораблів або відкриттям транспортних маршрутів.
Для нього як уродженця Севастополя справжньою перемогою стане повернення додому - до звільненого українського Криму.
Водночас експерт застерігає від надмірно спрощеного погляду на деокупацію півострова. Щоб дістатися Криму, Україна має звільнити окуповані райони Запорізької та Херсонської областей. Для цього необхідно зупинити російський наступ, накопичити ресурси та перейти до визволення територій. Кожен такий крок потребуватиме великих зусиль і матиме високу ціну.
"Перемога - це коли всі, хто був змушений покинути домівки на Херсонщині, Запоріжжі, Донеччині та Луганщині, зможуть повернутися додому і почати відбудовувати своє обійстя", – сказав Лакійчук.
Після перемоги Україна відбудує і свій флот. На думку аналітика, це має бути не відтворення радянської моделі з великими кораблями, а створення сучасних Військово-морських сил відповідно до нових загроз.
Патрульний катер ВМС України «Старобільськ» під час навчань Sea Breeze 2021. Фото: ВМС США / Wikimedia Commons, суспільне надбання.
Досвід війни вже продемонстрував значення морських безпілотників, далекобійних засобів ураження, розвідки та розосереджених систем управління. Тому майбутній український флот має поєднувати кораблі, безекіпажні платформи, берегові ракетні комплекси, авіацію та інші технології.
Його головним завданням буде не демонстрація прапора, а надійний захист узбережжя, портів і свободи судноплавства - щоб Росія більше не могла перетворити Чорне море на інструмент блокади та шантажу.
-preview.webp)
-v1-preview.webp)
