Зелені святки 24 травня: традиції та повір'я слов'ян

Народне свято Семик (Зелені святки) відзначається 24 травня. Цей день був головною межою між весною та літом. В народному календарі, з прийняттям християнства, до цих днів було приурочене свято Трійці. В обрядах Зелених святок вітали першу зелень і початок літніх польових робіт, пише znaj.ua.

Головні традиції на Зелені святки

Цикл Зелених святок складався з декількох обрядів: внесення в село берізки, завивання вінків, кумлення, похорону зозулі (Костроми або русалки). Берізка була символом невичерпної життєвої сили. Як і під час зимових святок — колядок, у всіх обрядах брали участь ряджені, що зображали тварин, чортів і русалок. У піснях, що виконувалися під час Зелених святок, можна виділити дві основні теми: любовну і трудову. Вважалося, що наслідування трудової діяльності забезпечувало благополуччя майбутніх польових робіт.

У будинок було прийнято приносити гілки берези і букети перших квітів. Їх сушили і зберігали в затишному місці весь рік. Після початку жнив рослини клали в житницю або підмішували до свіжого сіна. З листя дерев, зібраних під час свята, вили вінки, клали їх у горщики, де висаджували капустяну розсаду. Вважалося, що троїцькі рослини володіють магічною силою.

Повір'я на Зелені святки

Щоб забезпечити високий урожай, іноді служили спеціальний молебень. З нею пов'язаний звичай «плакати на квіти» — упускати сльози на пучок квітів. Після завершення спеціальних молитов всі учасники вирушали на кладовище, де прикрашали гілками берези могили і влаштовували пригощання. Пом'янувши померлих і залишивши на кладовищі їжу, йшли додому.

Зелені свята завершувалися обрядом похорону або проводів Костроми. Образ Костроми, пов'язаний із завершенням зелених святок, обрядів і ритуалів часто приймали форму ритуальних похорон. Кострому могла зображати гарна дівчина або молода жінка, вбрана в біле, з дубовими гілками в руках. Її обирали з приймаючих участь в обряді, оточували хороводом дівочим, після чого починали кланятися, надавати знаки поваги. «Померлу Кострому» укладали на дошки, і процесія переміщалася до річки, де «Кострому пробуджували», а завершувалося святкування купанням.

Крім того, обряд похорону Костроми міг проводитися з опудалом з соломи. У супроводі хороводу опудало носили по селу, а потім закопували в землю, спалювали на вогнищі або кидали в річку. Вважалося, що на наступний рік Кострома воскресне і знову прийде на землю, щоб принести родючість полям і рослинам.