З пані Наталею ми зустрілись не одразу. Спочатку було довге листування

Традиційно, посеред ночі, я відписував людям у приватних повідомленнях на своїй сторінці у ФБ. Серед сотень листів, перевірених тієї ночі, був один із текстом, який достатньо часто трапляється у ваших листах.

Звісно ж, подякував пані за небайдужість і запропонував скинути гроші на один з волонтерських рахунків, які одразу ж додав у переписку.

Минув тиждень. Чергова ніч, знову відписуюсь у приватних повідомленнях. Знову лист від пані Наталі, яка попросила про особисту зустріч, позаяк, сума достатньо велика і трохи лячно робити це через банк.

Навчений досвідом спілкування з Миколою з Коломиї (думаю, мої підписники пам’ятають цю історію кількарічної давнини), я не став легковажити таким проханням і почав шукати можливості для зустрічі.

Ми шукали дати і «вікна» зручні для обох, в наші плани втручались форс-мажори, потім в мене почалась передвиборча кампанія, на неї наклались зйомки, які мусив в обов’язковому порядку відпрацювати до виборів.

Але пані Наталя була дуже наполегливою і, зрештою, в один чудовий день приїхала на знімальний майданчик.

Запросив гостю у гримерку, кава-чай. Редактори почекають. Пані Наталя виявилась скромною та цікавою співрозмовницею. Про вік говорити не прийнято, але, підозрюю, трохи молодша за мою маму. Львів’янка, яка вже достатньо довго живе у столиці. Трохи розказала про себе, багато випитувала про потреби військових.

Під кінець розмови пані Наталя попросила скерувати її пожертву на якісь корисні придбання. Можливо, на потреби снайперів. Після цього вийняла з сумочки і поставила на стіл 60 000$. Ні, я не помилився ні у кількості нулів, ні у валюті. 60 000$ !!!!!!

Це не просто найбільша пожертва, яку я, як волонтер, отримував за всі роки війни від жертводавців. Це не просто пожертва еквівалентна 30% від усіх коштів, які мною було зібрано за 11 місяців цього року. Це ще й найкраща відповідь усім тим, хто ретранслює наративи російської пропаганди про те, що українці втомились від війни!

Я переконаний, що за подібним вчинком стоїть якась історія. Але я не мав жодного морального права лізти людині в душу і докопуватись, що це за історія.

Я тільки ще раз перепитав тремтячим голосом, чи пані робить цей вчинок свідомо. Бо це шалено величезні гроші, які могли б забезпечити безбідне життя на роки вперед.

Пані Наталя посміхнулась, радше очима, ніж устами, і сказала, що це її свідомий і бажаний вклад у боротьбу з ворогом, і що вона щаслива, що може в такий спосіб підсилити нашу Армію. Ви, пані Наталю, заслуговуєте на набагато більше, аніж моя подяка чи подяка від армійців. Я думаю, що після цього допису не одна людина Вам і подякує, і згадає про Вас у щирій молитві!

Я збережу те фото, яке ми зробили на згадку про зустріч і яке Ви заборонили виставляти у цьому дописі! Хоч я й вважаю, що країна має знати своїх героїв у обличчя. Але Ваша скромність заслуговує поваги! Ми мали з Вами потім довгі переписки. Я підключав до виконання Вашого замовлення купу фахівців та інструкторів. Ми відійшли від початкового плану витратити ці кошти на снайпінг і скерували їх у не менш ефективну царину. Яка дозволить зберегти багато життів українських воїнів!

Завдяки Вам нашим ворогам буде прилітати з нічного неба так, що українська земля буде дрижати і горіти у них під ногами! Десь так, як зображено на відео, яке люб’язно змонтували наші захисники, спеціально, щоб візуалізувати кінцевий результат Вашої пожертви.

До Вашої допомоги я з величезним задоволенням додам із тих коштів, які є у моїй волонтерській скарбничці, ще 644 560 гривень. І таким чином ми доведемо кількість апаратів, які нестимуть «вітальні листівочки від українського народу» до 7 одиниць! А це вже рій!

І він буде для ворогів великим сюрпризом! Великим і вкрай неприємним!

Сергій Притула