Володимир Кедровський - Самостійник Херсонщини

Херсонець, полковник Армії УНР, найближчий соратник Симона Петлюри - Володимир Кедровський був одним з активних діячів Української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років.

Його ім'я пов'язане з історією становлення Української Народної Республіки. Був знаним e політичних колах Польщі, Австрії, Латвії, Естонії, Туреччини та США. Ця людина була знайомою з Іваном Франком, Симоном Петлюрою, Левом Мацієвичем, Євгеном Коновальцем та Олександром Кошицем.

У роки Другої світової війни він, перебуваючи вже в еміграції, об'їхав низку американських університетів з антинацистськими виступами, засуджуючи окупацію України німцями та росіянами.

Наш земляк народився 13 серпня 1890 року в Херсоні. Його батько, на жаль, помер молодим, залишивши Володимиру та його двом братам нерухомість. Але майбутній діяч української революції оселився в маєтку свого діда - Миколи Онуфрійовича Липського, який й зіграв значну роль у формуванні свідомості юнака. Настановчі бесіди та література, яку отримував Володимир від старого, назавжди змінили хлопця. Досить швидко Кедровський відмовився від спілкування російською мовою і почав розмовляти українською.

У 15 років він вже був керівником підпільного українського гуртка, який займався просвітницькою діяльністю серед херсонських селян. Але через два роки Володимир Кедровський виїхав з Російської імперії, аби уникнути арешту за свою діяльність. Та невдовзі він повернувся, закінчив Херсонське реальне училище і морехідну школу, отримавши диплом помічника капітана.

У 1907-1911 роках отримав освіту в Одеському імператорському університеті, здобувши фах у галузі статистики та економіки. З 1911 до 1914 рр. працював у Херсонському земстві.

Працюючи в земстві, Кедровський провів дослідження, яке виявило рецидиви неписьменності серед людей, що закінчили школи, бо вчилися чужою мовою, а пізніше не мали літератури для читання зрозумілою для них українською. На підставі зібраних матеріалів Кедровський уклав огляд народної освіти в Херсонській губернії за 1910 рік та позашкільної освіти за 1912 рік.

У перші дні Першої світової війни він був мобілізований до армії, служив у 48-му піхотному запасному полку. Далі він пройшов курси прапорщиків, служив у кулеметній команді Балтійського флоту, Кавказькій "Дикій" дивізії.

Початок революції 1917 року він застав у Херсоні, коли вже повернувся з фронту. Володимир Кедровський взяв активну участь в українізації військових частин, а згодом – у створенні української армії. E травні 1917 року відбулося його знайомство з Симоном Петлюрою під час Першого всеукраїнського військового з'їзду в Києві. Їх об'єднала єдність поглядів у подальшій українізації армії та політичній самостійності України. Вже на наступному військовому з'їзді Кедровського обрали заступником Українського Генерального Військового Комітету. У тому ж році він став членом Української Центральної Ради. На початку осені 1917 року йому присвоіли звання підполковника Армії УНР. Але через пів року подав у відставку, не підтримавши уряд гетьмана Скоропадського та німецьке панування в Україні.

Молодий Володимир Кедровський, світлина до 1917 р. З архіву Героїки

У березні 1918 року він повернувся в Херсон, де очолив статистичне бюро та відділ освіти. На цій посаді пробув до листопада 1918 року. В Україні назрівали нові зміни. Німецька імперія зі своїми союзниками програла Першу світову війну та виводила війська з України. 13 листопада Кедровський виїхав до Києва за терміновим викликом. Йому присвоїли звання полковника. Наступного дня зустрівся з Євгеном Коновальцем та Федором Черником. Надвечір 14 листопада він уже вирушив до Білої Церкви, де були сконцентровані частини Січових Стрільців. І вже наступного дня почалося повстання, начальником штабу якого й призначили Володимира Кедровського.

Володимир Кедровський, член Української Старої Громади в Херсоні

Він був не просто штабним старшиною, а хоробрим вояком. Разом з іншим херсонцем, полковником Олексою Алмазовим, взяв активну участь у січневих боях 1919 року з більшовиками на вулицях Києва. Під командою Кедровського було роззброєно цілий підрозділ червоних, який хотів захопити владу в столиці України.
У квітні 1919 року Володимира Івановича призначили отаманом для спеціальних доручень при наказному отамані Осецькому. Вже 16 травня Кедровський отримав наказ Петлюри приступити до виконання обов'язків Головного державного інспектора Армії УНР, чим і займався до грудня 1919 року.

Документ за підписом Начальника Головного управління Генштабу Вячеслава Бронського. 21 січня 1919 р., З архіву Героїки

Рік 1919-й став для Кедровського останнім на землях України. Згодом він перебував на високих дипломатичних посадах. Був членом місії УНР у Туреччині. Як військовий представляв Український Уряд при головному штабі антантських військ у Салоніках. З грудня 1919 року — посол УНР у Латвії, Естонії та Фінляндії. У 1920 році делегат на конференцію п'яти держав e Ризі.

Нелегка доля лягла на плечі сім’ї Володимира Кедровського. Російські більшовики шукали його та родину по всій Україні. Майбутнє "головного самостійника Херсонщини" було визначено наперед – фізичне знищення.

Марта Одарик, дружина Володимира Кедровського, у роки визвольних змагань мешкала з дітьми у своїх батьків у Херсоні. На початку 1919 року вона виїздила разом із Кедровським з дипломатичною місією до Туреччини. Влітку 1919 року у Немирові її заарештувало Чека. Була ув'язнена кілька тижнів, поки не врятували повстанці. Потім їм довелося переховуватися та виїхати назавжди з України. На жаль, через остаточне встановлення влади більшовиків в 1920-1921 роках в Україні, він та його родина більше ніколи не відвідали свій Херсон.

У 1923 році Володимир Кедровський з дружиною та дітьми імігрували до Сполучених штатів Америки. Там він прожив до кінця свого життя. Був бізнесменом та заробив грошей. Редагував найстарішу українську газету – "Свободу". Був одним з ідеологів української шкільної освіти в еміграції. Очолював український відділ радіостанції "Голос Америки" у Вашингтоні.

Володимир Іванович на еміграції у США. Публікується вперше. З архіву Героїки

Кедровський пожертвував цінні матеріали до архіву Української Академії Мистецтв та Науки в Нью-Йорку, бібліотеці Конгресу США та різним університетам. Серед цих матеріалів й оригінальні неопубліковані листи Симона Петлюри, які побачили світ у 1956 році у книзі "Симон Петлюра: листи, статті, документи".

Помер полковник Армії УНР 13 березня 1970 року у місті Метачен, штат Нью-Джерсі. Поховали Володимира Кедровського на православному кладовищі містечка Бавнд-Брук.

На жаль, ця історична постать багатьом херсонцям може бути маловідома. А він все-таки став одним із фундаторів української держави та армії. У Херсоні його ім'ям названа тільки вулиця поряд з автовокзалом.

Фото з сайту "Історична правда"

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини