Велика людина в маленькому Херсоні

В історії Херсона було багато відомих постатей, які залишили слід в економіці, культурі, військовій справі, управлінні тощо. У дореволюційний період особливе місце в розвитку нашого регіону посідали іноземці. Одні розбудовували аграрні економії та засновували підприємства, інші – розвивали торгівлю та військову справу. А хтось безплатно допомагав місцевому населенню у боротьбі з епідеміями, які у той час «косили» населення Херсона. Ось саме до цієї боротьби й долучився наприкінці XVIII століття відомий англійський натураліст Джон Говард.   

 Хто він – Джон Говард?

Англієць народився у 1724 році у Лондоні. Його батько був доволі заможним купцем, який спеціалізувався на продажу шпалер. Коли Говарду було 5 років, померла його мати. Освіту отримав він спочатку в школі в Гартфорді, а потім в академії Джона Еймса в Лондоні. Під час навчання юнак особливо цікавився медициною. Хоча  його батько хотів, щоб Джон став бізнесменом, давши йому роботу підмайстра бакалійника. Але  ніякого інтересу до цього у майбутнього натураліста не було. У 1842 році помирає його батько, який залишив у спадок якесь майно та гроші. З цього часу Джон Говард вирішує  подорожувати. У період з 40-х до 70-х років XVIII століття наш герой встиг відвідати декілька країн Європи, потрапити до французької в’язниці, двічі одружитися, стати членом Королівського товариства Великої Британії, шерифом у Бедфорді тощо. Так сталося, що під час цих “пригод” Джон Говард побачив весь жах в’язниць. Тому в цей час у нього починають  формуватися погляди на реформування  тюремної системи. У 1774 році він виступив перед спеціальним комітетом Палати громад Великої Британії, де наголосив про необхідність законодавчого реформування умов утримання ув’язнених.   

Джон Говард

Людина, яка заснувала пенітенціарну систему

Джон Говард є першим реформатором тюремної системи у світі. Він ввів таке поняття, як «пенітенціарний». Англієць наголошував: людину, яка скоїла злочин, не треба мучити, а необхідно перевиховувати. Обіймаючи посаду шерифа в 1773 році, він перевірив місцеву в'язницю. Побачене викликало жах: жінки та чоловіки утримувалися разом, повсюди був бруд, пацюки тощо. З цього часу Джон Говард почав їздити по британських в’язницях, записуючи все, що бачив на власні очі. У 1777 році зібраний матеріал він опублікував у книзі «Стан в’язниць», яка викликала ефект бомби. Ось фрагмент із цієї праці Говарда, де описана одна англійська в’язниця: «Тюрьма Честерфилда. Только одна камера с подвалом, куда заключенных иногда спускают через отверстие в полу. Подвал не чистили много месяцев. К тому времени, как я приехал туда впервые, тюремные двери не открывались уже несколько недель. Там находилось четверо узников, которые пожаловались на сильный холод. Один из них со слезами на глазах сказал, что в тот день не съел ни крошки; а уже наступил вечер. Их изможденные, больные лица были подтверждением жалоб» (Тесса У. Этот странный мистер Говард. Херсон, 2021. С. 170).

У британському суспільстві піднялася хвиля обурення, це в 1779 році змусило парламент прийняти спеціальний акт, що стало початком численних тюремних реформ. Тепер ув’язнені не повинні були платити за своє утримання, адміністрація установ мала підтримувати чистоту в камерах. Слідкувати за всіма нормами повинен був державний інспектор. Досягнувши певних успіхів на батьківщині, Джон Говард вирушив  до інших країн. Він не тільки займався пенітенціарними справами, а й допомагав малозабезпеченим особам у боротьбі з різними хворобами. При цьому він не мав ні юридичної, ні медичної освіти.      

Остання подорож Великої людини

У листопаді 1789 року Джон Говард приїхав до Херсона. Йому виділили помешкання, за ініціативи купця Альбрандта, у будинку француза Дофіне на нанишній вулиці Суворова. Англієць, як і в інших містах, працював у звичному режимі. Він кілька разів на день відвідував місцеві в’язниці та лікарні, спілкувався з  жителями, чиновниками, ув'язненими тощо. Також надавав допомогу - юридичну і медичну. У нього був доволі незвичний раціон. Споживав переважно рідку просту їжу, обов’язково дві чашки чаю вранці та дві – увечері. Також протягом дня пив дві чашки молока. Також один раз на день міг з'їсти трохи хліба та ячмінної юшки.

Наприкінці XVIII століття, коли Говард був уже в Херсоні, спалахнула епідемія тифу. Кажуть,  це захворювання «привезли» офіцери, які повернулися з театру військових дій російсько-турецької війни. Джон Говард мав репутацію “лікаря”, який міг би допомогти у боротьбі з цією хворобою. До нього почали звертатися за допомогою. І ось тут англієць порушив два свої найголовніші правила, що стало для нього фатальним. Перше правило – не залишатися в одному місці більше як 3 дні. А вже був грудень 1789 року, отже, він уже затримався на місяці. Друге правило – лікувати тільки безплатно та незаможних містян. До нього звернувся представник заможного шведського роду Комстадіусів з проханням вилікувати родичку в його маєтку в селі Садово. Спочатку Говард відмовився, але його все ж таки умовили. 27 грудня 1789 року він приїхав у маєток, де застав дівчину у вкрай тяжкому стані. Він, порекомендувавши деякі ліки проти тифу, поїхав назад до Херсона. Але вже 3 січня 1790 року його знову викликали в Садово. Говарду ніяк не могли знайти екіпаж, щоб його відвезти. Тому він вирушив  верхи на коні до маєтку Комстадіусів. А стояла тоді доволі сувора та морозна зима. Приїхавши на місце, він оглянув пацієнтку: «Она обильно потела в тот день. Говард не хотел поднимать на ней одеяло и подсунул под него руку, чтобы ощупать пульс. Во время этой процедуры вдохнул неприятные испарения её тела. Позже он выскажет предположение, что именно в тот момент заразился тифом…» (Тесса У. Этот странный мистер Говард. Херсон, 2021. С. 324).

Наступного дня дівчина померла, але і Джон Говард захворів. І з кожним днем його стан тільки погіршувався. Спочатку за ним доглядав його слуга Томассон, що, напевно, стало також фатальним для англійця, бо не викликали вчасно лікаря. Навіть у стані лихоманки Джон Говард продовжував робити якісь записи у своєму щоденнику. Тільки коли стан англійця став украй важким, викликали лікаря. Але було вже занадто пізно. 20 січня 1790 року філантроп, засновник світової пенітенціарної системи помер. 

Досі не зрозуміло, від чого помер Джон Говард. Хтось каже,  його заразила родичка Комстадіусів, коли він її лікував. Хтось вважає, що такий шалений ритм життя не витримав організм, і англієць перегорів. Хтось думає, що не треба було йому в Садово їхати на коні у такий страшний мороз. Як кажуть, питання залишається відкритим. 

Джон Говард був похований недалеко від Херсона, на хуторі француза Дофіне (частина сучасного села Степановка). А пам’ятник у вигляді сонячного годинника та вулиця на його честь – Говардівська (зараз – проспект Ушакова) – з’явилися вже у XIX столітті. Він дійсно був Великою людиною, він безкорисно «Спасал других. Жил для других» - цей напис і закарбований на пам’ятнику Джону Говарду на проспекті Ушакова. 

На головному фото: пам'ятник Джону Говарду у Херсоні

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...