Українки розповіли про навчання у США
Оля Сахно, Оля Ворошніна і Соня Пилипенко у 2018 році перемогли у відборі і за програмою обміну для старшокласників Flex полетіли до США. Дівчата рік жили у різних штатах – у Флориді, Неваді та Міссурі, навчалися в місцевих школах і жили у хост-родинах.
Своїми враженнями про американський побут, волонтерство і свята дівчата поділилися з ресурсом svoi.city.
Життя у хост-родинах
За правилами Flex, молодь, яка їде до США, живе у приймаючих хост-родинах. Вони надають ліжко, а іноді й окрему кімнату, і забезпечують харчуванням. Обов'язки учасників програми обміну – допомагати родині у господарстві і не вступати у конфлікти.
Оля Ворошніна змінила у штатах хост-родину, оскільки в першій родині були маленькі діти і там Оля не відчувала себе соціально активною.
"Перші чотири місяці, крім школи і дому, я майже нічого не бачила. Мене часто не пускали гуляти з друзями. Оскільки у них були маленькі діти, наші інтереси доволі відрізнялися. У школі я знайшла родину, готову взяти мене до себе, з ними стосунки склалися значно краще", – поділилася Оля.
Софія Пилипенко жила у штаті Невада у родині, де батько працював інженером на кораблі, тому його більшу частину часу вдома не було.
Американська школа
Оля Ворошніна навчалася у невеликій за американськими мірками школі – на 1 500 учнів.
"Коли вони дізналися, що я з Європи, усі хотіли подружитися зі мною, деякі підходили і торкалися мене, бо вперше бачили когось з Європи", – каже Оля.
Вона обрала предмети, яких не було в 11-му класі української школи: кухня – під час занять готували різні страви і потім їли їх, і уроки малювання – коли давали багато матеріалів, і ніхто не казав, як малювати.
"У деяких класах стояли дивани замість парт, в інших учителі для мотивації приносили дітям перекуси – бутерброди, печиво, інколи цю їжу навіть привозили з ресторанів. Багатьом це подобалося", – згадує Оля Ворошніна.
В американській школі не потрібно вивчати усі 20 предметів, як у нас. Учні самі обирають, що їм до душі. Соня обрала англійську та іспанську мови, анатомію, психологію, кінознавство.
"Найцікавіше, що там було, – уроки анатомії. На уроці біології у своїй українській школі я хіба що хробака різала, а там за рік я своїми руками різала мозок, око, свиню, серце. При цьому вчителька жалілася, що бюджет зменшили, а так би практики було ще більше", – розповіла Софія Пилипенко.
Ще на уроках у США можна їсти і пити каву – головне, не заважати іншим. Домашнє завдання давали вкрай нечасто.
"Деякі знали свою рідну мову – англійську – гірше за мене. Я бачила, що діти байдужі до навчання. Інколи у класах відчувався запах трави, яку курили хлопці, з дисципліною там набагато гірше, ніж в українській школі", – зізналась Оля Сахно.
За пропуски уроків треба платити штраф. Наприклад, за пропуск 20 класів – це п'ять днів навчання, штраф 100 доларів. Записка від мами, як у нас, не проходить.
Волонтерство
Під час програми обміну обов'язкова участь у волонтерських заходах і програмах. Так наприкінці року в США треба було назбирати до 40 балів, і школярки обирали різні способи їх заробити.
Оля Ворошніна була волонтеркою на концерті рок-виконавця. Також стала менеджеркою шкільного баскетбольного клубу і їздила з ним містами штату на змагання.
За словами дівчат, волонтерство дозволяє знайти друзів і подорожувати. Хост-родини теж інколи возили школярок у цікаві місця, щоб показати гарні краєвиди і життя людей. У США хтось із дівчат подорожував у межах свого штату, хтось навіть їздив у круїз на Багамські острови.
Свята
На Різдво хост-родина подарувала Олі Сахно багато подарунків, які вона сама обрала у крамниці, а Софія провела цей день майже на самоті.
"У мене було десь 30 подарунків, я відчула, що таке американське Різдво. Я сиділа у цих пакунках, щаслива розгортала їх, як у фільмі "Один вдома", відчула себе маленькою дівчинкою, – ділиться Оля Ворошніна. – А взагалі на свята найбільше хочеться додому. Ти у чужій країні, у чужій родині. В Америці я зрозуміла, як люблю Україну і яка моя країна прекрасна".
-preview.webp)
-preview.webp)
