Таємниці навколо комунальної власності громади Херсона

Херсонська міська рада останнім часом намагається розпродати за безцінь якомога більше комунального майна, адже, за словами чиновників, воно збиткове. Та що ж перебуває на балансі міста торік- з’ясовувала «Вгору».

Нагадаємо, торік на продаж виставили 87 комунальних приміщень. Вибухнув скандал, адже під «малу приватизацію» підпали бібліотеки, декілька пам’яток архітектури  і навіть приміщення міського відділу з питань цивільної оборони.

Поліція відкрила кримінальне провадження за попередньою кваліфікацією злочину за ч. 1 ст. 366 (Службове підроблення) та ч. 1 ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем) Кримінального Кодексу України.

Правоохоронці також звернулися до суду з клопотанням накласти арешт на ці приміщення, поки йде слідство.

Однак суддя Дмитро Гонтар (Херсонський міський суд) не погодив арешт.  Лише згодом колегія суддів Херсонського апеляційного суду заборонила вчиняти будь-які дії зі всіма 87 об’єктами.

А за цей час (між ухвалою Дмитра Гонтара та постановою апеляційного суду) начальниця управління комунальної власності Херсонської міської ради Аліса Вербицька завізувала документи про продаж 6 об’єктів, зокрема, на приміщення колишньої жіночої консультації.

Маємо те, що маємо

Пані Вербицька декілька разів обіцяла щось пояснити редакції «Вгору», але зустріч не з нашої вини так і не відбулася. Тому ми спробували дізнатися про міську власність з відкритих джерел, з інформації на сайті мерії.

Отже, перелік міського майна останній раз оновлювався майже рік тому, 28 серпня 2019 року. У документі значиться 7562 найменувань, а саме:

• Будівлі, майно та земля дитячих садочків, позашкільних та навчальних закладів;
• Будівлі та транспорт мерії й відокремлених структур (наприклад, управління освіти, управління культури чи Департаменту бюджету і фінансів Херсонської міської ради);
• Приміщення, обладнання комунальних підприємств та об’єкти міської інфраструктури, які вони обслуговують (багатоповерхівки та нежитлові приміщення в будинках, склади, гаражі, господарські та виробничі споруди, тролейбусна мережа, тролейбуси, зупинки громадського транспорту, котельні, насосні, каналізаційна та тепломережа, огорожі, землі загального користування, тобто наші парки, тощо);
• Будівлі, споруди та землі пологових будинків й міських лікарень.

Перераховано всі склади та навіть такі «дрібнички», як, наприклад,  холодильники, персональні комп’ютери, кондиціонери, вентилі, клапани, машинка друкарська "Ятрань" та засувка чавунна Ф-100.

Серед усього цього скарбу ми нарахували 48 об’єктів, які в реєстрі так і позначено - нежитлові приміщення. Переважно, вони розташовані в багатоквартирних будинках. Та ще є 4 об’єкти, які значаться як нежитлові приміщення в нежитлових будівлях. Загалом виходить 52, і це – все. Коли проводилася їх остання індексація (переоцінка вартості) – невідомо, ця графа в документі переважно не заповнена.

А в документах на продаж, які готувала пані Вербицька,  під приватизацію підпали: одне службове приміщення, один об’єкт незавершеного будівництва поліклініки на 1600 відвідувань на день, та - 85 нежитлових приміщень та будівель (!?).

Тому складається враження, що з комунальною власністю «не все так просто», тобто від містян приховують реальний стан справ. А якщо влада працює непрозоро, можна з великою долею ймовірності припускати корупцію.

Окремий “біль” – комунальне житло

У вищезгаданому реєстрі комунальної власності - жодного житлового комунального приміщення. За роз'ясненням ми звернулися до начальника управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради Яни Анатоліївни Дикої. Виявляється, на балансі міста - жодної комунальної квартири. Бо вони або приватизовані, або значаться в постійному користуванні у містян. А якщо якась квартира “з'являється” - її тут же віддають людям, що чекають на поліпшення житлових умов (переважно це пільговики). Так, минулого року змогли дати одну квартиру офіцеру запасу. А на черзі - 2 600 родин.

Наразі місту квартири “дістаються” лише після смерті одинаків.

Якщо житло не приватизоване, то в такій ситуації “легше” - адже спадкоємці не мають права претендувати на нього. Хоча й тут не все просто, як наприклад, в історії з квартирою № 97 по вул. Університетській, 173-А. Невідомі через підставних осіб та сфабриковане рішення суду привласнили її та продали родині пенсіонерів,  Володимиру й Діані Заставським. Місто судилося декілька років аж поки повернуло власність.

Якщо ж квартира була приватизована - усе набагато складніше. За словами пані Дикої, органи влади мають чекати рік, перш ніж звернутися до суду з позовом про встановлення права на так звану “відмерлу спадщину”. А за цей час трапляються різні ситуації. Іноді буває, що далекі родичі самі відмовляються від спадщини. Наприклад, торік спорожніла квартира на Острові. Тітка померлого відмовилася від житла, місто оформило комунальну власність та передало квартиру черговику. Люди зробили там ремонт, збиралися вже переїхати. Але тут тітка передумала (бо, каже, їй так “добрі люди” порадили), і тепер суди йдуть.

Але частіше буває, що звідкілясь з'являються нікому раніше невідомі “співмешканці” чи “родичі”, і привласнюють квартиру. Ця схема, як і у випадку з житлом по вул. Університетській, 173-А, досі працює.

Ще один аспект проблеми - брак інформації.

Найчастіше управлінню обліку, розподілу та приватизації житла повідомляють про померлу одиноку людину, як це не дивно, звичайні мешканці міста: сусіди або знайомі померлого/померлої. Можуть зателефонувати, прийти особисто, чи просто написати анонімку. І хоча чиновники на анонімки не повинні реагувати, ці повідомлення співпрацівниці управління завжди перевіряють.

До речі, ми спитали, хто наразі живе в тій самій квартирі по вул. Університетській, 173-А? Адже ми нещодавно були за цією адресою, і житло виглядало порожнім - дзвінок біля дверей бовтається, “видертий із м'ясом”, сусіди давно нікого там не бачили.

Чиновниці дуже здивувалися: “А де ж бабуся поділася?” Виявляється, чоловік, Володимир Заставський, помер, пані Діана залишилася самотньою.  І місто вирішило не виселяти з житла літню жінку, дозволили там доживати.

То ж ситуація, дійсно, дивна.

І, на жаль, поки правоохоронці не почнуть притягувати до відповідальності шахраїв, ласих до комунального майна, користі від відомостей - мало.

P.S. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Тест на законність», що виконується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».