Сміттєві гроші. Чи вигідно заробляти на вторсировині

Щороку на херсонський полігон твердих побутових відходів вивозять близько 90 тисяч тон сміття. Більшу його частину можна було б переробити. Але відповідні підприємства не можуть працювати з нашим сміттям, тому що це не вторсировина.

Коли пластикова пляшка стає сміттям, а коли — вторсировиною? Що треба сортувати в першу чергу, як “запустити” європейські принципи поводження зі сміттям в Херсоні та Україні, хто має сплачувати за сортування вторсировини, а також чому українські переробники закуповують вторсировину за кордоном — розбиралась онлайн-газета «Вгору».

Як гроші стають сміттям

— Усе просто: пластикова пляшка стане сміттям, якщо її неможливо переробити — розповідає Юлія Тищенко, керівниця екоцентру Херсонської обласної бібліотеки ім. Олеся Гончара. — Загалом, усі пляшки, пакетики, бляшанки та інше пакування, відсортоване за видом та готове до повторного перероблення — це вторсировина. Але через те, що ми неправильно або зовсім ніяк їх не сортуємо вони всі, на жаль, перетворюються на сміття.

Головне при сортуванні вторсировини — відокремити «вологі» (найчастіше це рештки їжі) та небезпечні (люмінесцентні лампи, батарейки, тощо) відходи від загальної маси сміття, пояснює Юлія Тищенко. Якщо ж пластик, папір, скло або целофан забруднити органічними залишками, то подальше їх перероблення стає набагато складнішим або взагалі неможливим. Органіка становить майже половину відходів (за різними оцінками 50-70% звичайного сміттєвого відра), які продукують люди, тож її треба відокремлювати першою, адже все інше розсортувати значно простіше. Своєю чергою переробники, відсортовуючи скло окремо від металу, не можуть ще й мити їх, бо це значно здорожчує виробництво й не всі мають таку технологічну можливість.  

— Як відділяти органіку? Мабуть, треба працювати за декількома напрямками одночасно, — розмірковує Юлія Тищенко. — По-перше, навчати та мотивувати людей сортувати сміття, у тому числі відокремлювати рештки їжі. Наприклад, економічним заохоченням: вводити диференційований тариф на послуги з утилізації сміття. Тобто, за несортовані відходи люди мають платити більше грошей. І тут не варто щось вигадувати, є досвід європейських країн. Також вводити певні штрафи за викидання всього сміття в одній купі. І, звичайно, проводити інформаційно-просвітницькі кампанії, пояснюючи важливість сортування вторсировини постійно та масштабно. Не сортувати має бути соромно!

Але виникає парадокс: навіть тотальне сортування не здатне зменшити кількість сміття. Адже маючи можливість розділяти відходи, люди починають більше їх продукувати. Бо думають, що всі відходи у перспективі будуть перероблені. Але це хибна думка, переконують активісти. Їм на допомогу постає ієрархія поводження з відходами, закріплена у рамковій директиві ЄС про відходи, у якій сортування є лише одним із щаблів. Зображують її у вигляді піраміди. 

Перша та найбільша сходинка — це запобігання утворенню відходів. Наприклад, коли ви використовуєте власне горнятко для кави замість одноразового стаканчика. Подібні обмеження можуть вводитись і на державному рівні, як-от заборона використання целофанових пакетів. Друга сходинка стосується підготовки до повторного використання: речі відновлюються та можуть слугувати ще якийсь час замість того, щоб стати відходами. Лише на третьому щаблі вводиться перероблення відходів. Четвертий ступінь — це відновлення, коли відходи неможливо заново використати або переробити. Тоді їх можна, приміром, спалити та отримати корисну енергію, не використовуючи викопного палива. І остання, п’ята сходинка, на якій має залишатись найменша кількість сміття, це видалення. До неї відносять спалення без отримання енергії або захоронення. І саме 95% всіх українських відходів в Україні захоронюються, або попросту вивозяться на сміттєзвалища.

“Якісь папірці” або відсталі депутати

Звичайно, ця ситуація не є нормальною, розповідає керівниця юридичного відділу міжнародної благодійної організації «Екологія-право-Людина» Ольга Мелень-Забрамна. Саме тому в Україні, у листопаді 2017 року була прийнята Національна стратегія управління з відходами до 2030 року. Вона передбачає систематизацію поводження з відходами на державному та регіональному рівнях, розробку та прийняття відповідного законодавства, залучення інвестицій у сферу поводження з відходами, зменшення кількості захоронених відходів до 35% тощо. Для впровадження Стратегії, у лютому 2019 року був прийнятий Національний план управління з відходами до 2030 року. Саме цей документ визначив завдання та цілі, яких має досягнути наша країна для побудови сучасних, європейських моделей поведінки з відходами. Ключовим етапом введення Національного плану є розробка Регіональних планів поводження з відходами, пояснює Ольга Мелень-Забрамна:

— Регіональні плани мають прийматися на рівні області, це така карта дій, що та як робити з усіма відходами: господарськими, промисловими, побутовими, відходами будівництва…  — деталізує Ольга Мелень-Забрамна. — Вони повинні відповідати Національній стратегії, мати конкретні цілі та строки. Саме на їх рівні детально прописуються механізми для запобігання, відновлення, сортування та захоронення. Усі Регіональні плани мали бути затверджені на рівні міністерств ще минулого року, але мені поки що невідомо, чи десь щось зробили.

Розробка Регіонального плану поводження з відходами має фінансуватися з обласного фонду охорони навколишнього середовища, розповідає заступниця директора департаменту енергетики та екології Херсонської облдержадміністрації Ольга Філіна. Але депутати облради не підтримали питання навіть на профільній комісії:

— У чому причина? Депутати хочуть бачити все матеріальне, не концепції, які неможливо помацати руками. А це папірці якісь, щось незрозуміле, — знизує плечима Ольга Філіна. — Навіть те, що регіональний план у нас має бути обов’язково, їх не збентежило. Розробка його для Херсонської області коштує від 800 тисяч до 1,2 млн гривень. Він для нас критично важливий, тож будемо десь відшукувати кошти, може, вдасться отримати грантове фінансування. Бо, за словами депутатів, це питання з їх сторони може розглядатись тільки при коректировці бюджету в другому півріччі.

Чому Україна закуповує вторсировину в Європі?

Паралельно із розробкою Регіональних планів в Україні триває ухвалення законів, які дозволять суттєво зменшити кількість несортованих та небезпечних відходів на звалищах. У тому числі мова про законопроєкт 2207-1, який закріплює на державному рівні описану вище ієрархію поводження з відходами. Також він «примушує» виробника певної продукції піклуватися про її подальше перероблення або утилізацію. Гроші на логістику та збір закладаються в ціну, яку платить покупець за товар. Не купуєш одноразову пляшку з водою — не платиш гроші за її перероблення, пояснює Ольга Мелень-Забрамна:

— Останнім часом у нас критично впав внутрішній ринок вторсировини, — розповідає Ольга Мелень-Забрамна. — Усі ці пункти приймання паперу та пляшок почали зачинятися, тому що в Україну хлинули відходи з Європи. За кордоном уже діють подібні закони так званої розширеної відповідальності виробника, у них уже налагоджений збір і їм наразі нікуди діти свою посортовану, чисту та якісну вторсировину. Тому вони продають її нам за копійки, віддають ледь не даром, бо нема де зберігати. Крім цього, зобов’язання піклуватися про відходи змушує виробників зменшувати кількість матеріалів у виробництві пакування, щоб в результаті платити менше.

Її слова підтримує Олександр Балясніков, у якого було підприємство із сортування вторсировини. За словами чоловіка, допоки в Україні не з’явиться “культура” поводження з відходами та відповідне законодавство, цей бізнес завжди буде збитковим:

 — Починати необхідно зі сміттєвого відра у себе вдома, — впевнений Олександр. — 5 різних відер у квартирі - для органіки, паперу, скла, металу та пластику. А якщо у загальний контейнер викинув не ту вторсировину — штраф. Моя суб’єктивна думка: допоки у кожного на кухні не буде п’ять різних відер, будь-яка діяльність у цьому напрямку буде профанацією. Відмити те сміття, привести його до стану  відходів, придатних до переробки, значно здорожчує роботу. Додайте до цього логістику, яка є основною статтею витрат… В Європі, наприклад, транспортні та організаційні видатки беруть на себе виробники продукції, тому ця сфера діяльності стає привабливішою для інвесторів. 

Саме комплексний підхід до теми поводження з відходами на державному рівні здатний змінити ситуацію на краще, впевнена Ольга Мелень-Забрамна. За її словами, у Львові наразі роблять велику компостувальну станцію, місто вже закупило необхідні контейнери для збору органіки. Херсонці-старожили ще пам’ятають, як у 60-х роках по місту збирали харчові відходи та вирощували на них свиней. Уже зараз у органів місцевого самоврядування є багато можливостей для зменшення кількості сміття, що викидається на звалища: від встановлення контейнерів для роздільного сортування, до прийняття відповідних рішень місцевих рад. Але чи розуміють важливість цих дій депутати — відкрите питання. 

P.S. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проєкту «Тест на законність», що виконується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

 

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...