Революція і контрреволюція з філософської точки зору
Філософ Сергій Дацюк у своєму блозі на УП вступив у дискусію між двома відомими інтелектуалами - Миколою Рябчуком та Ярославом Грицаком.
Ідеться про осмислення сучасних історичних (постмайданних) трансформаційних процесів у українському суспільстві. Як народжується українська політична нація, на чому базується її ідентичність, у чому сенс революції?
Ви можете знайти цю цікаву дискусію. Але мене зачепила саме інтерпретація революції з боку С. Дацюка - її суттєву ознаку як процес "нового мислення". На мій погляд така інтерпретація революційних змін невірна і шкідлива, тому що заважає бачити контрреволюційні процеси, які зараз домінують у нашому суспільстві. Я написав таку реплику:
" Революція це те, що змінює саме мислення. Якщо ми не бачимо зміну мислення, ми не бачимо і революцію", – стверджує автор. Це так, але це вторинний феномен "другого поверху" соціуму. На "першому поверсі" здійснюються ті процеси організації матеріально-духовного життя, які структурують онтологію соціальної інтеграції. І революція, як на мене, є тоді, коли є цивілізаційний перехід до нового типу інтеграції суспільства. Якщо у домайданному суспільстві домінувала (умовно) економіка "по-донецькі" або олігархічна система концентрації капіталу на основі феодально-ієрархічноїї, (редистрибутивної) системи розподілу економіко-політичних активів, то Майдан як феномен революції можна розглядати лише у сенсі історичного переходу до демократичного капіталізму з домінуванням економічної влади середнього класу (буржуазії). Тільки цей процес детермінує зміну політичної влади і революційну"зміну мислення", на що звертає увагу автор. Зараз бачимо, що домінують процеси контрреволюції. Чи не так?
Nikolay Kozyrev
-preview.webp)
