Попередження з минулого нам, сьогоднішнім

«– Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було…Попереджаю!»
Микола Куліш,
Комедія “Мина Мазайло”, 1928 рік

6 грудня виповнюється 115 років із дня народження нашого видатного земляка – драматурга Миколи Гуровича Куліша.
Обласний академічний музично-драматичний театр, який носить його ім’я, вшанував пам’ять талановитого митця прем’єрою комедії “Мина Мазайло”. Написана у 1928 році п’єса виявилася на диво актуальною, адже “мовне” питання не полишає нас і сьогодні. На жаль, навіть на високому державному рівні деякі “тьоті Моті” вважають, що “прілічнєє бить ізнасілованной, нежелі украінізірованной”.
Коли у 20 роках минулого століття радянський уряд оголосив “українізацію”, це викликало одночасно і радість, і недовіру, і спротив. Микола Куліш відобразив цей “філологічний конфлікт” у своїй комедії. Головний герой її – “совслужбовець” Мина Мазайло усе життя потерпав від свого “жахливого” й “неблагозвучного” прізвища, яке “зіпсувало йому усе життя”. У талановитому виконанні народного артиста України Василя Чорношкура глядачі побачили усю гамму переживань дрібного міщанина, який заради “пристойного” прізвища Мазєнін (яке він змінив у ЗАГСі) готовий забути своїх славних предків. А прагнення власного сина Мокія – гарячого прибічника українізації – додати до прізвища Мазайло ще й прадідівське Квач, доводить Мину до сказу.
У конфлікт втручаються викликана із Курська тьотя Мотя (неперевершена заслужена артистка України О. Галл-Савальська) і дядько Тарас із села. Розгортається дискусія: за всіма правилами, навіть за участю комсомольців – друзів Мокія. До речі, дуже цікаві метаморфози відбуваються з цими достойними синами комуністів: спочатку вони просто грають у футбол у глибині сцени, потім (під час дискусії) натякають, що українізація потрібна “поки що”, а у фіналі п’єси, одягнені у НКВДистські “шкірянки”, виводять усіх героїв п’єси з особистими номерами на грудях… Куди? В нікуди… Очевидно, туди, куди пішов сам Микола Куліш, режисер Лесь Курбас та тисячі інших кращих синів українського народу, розстріляних радянською владою в урочищі Сандормох у Карелії та багатьох інших відомих і ще невідомих місцях. Знищені голодомором і репресіями справжні українці… Про це попереджав устами дядька Тараса автор п’єси ще у 1928 році: “Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!”
“Мина Мазайло” – перша постановка зовсім молодого Андрія Мая засвідчила появу талановитого митця. А натхненна, на “єдиному диханні” акторська гра зробила чудо із досить важкого для втілення “філологічного матеріалу”. Заслуговує на увагу робота молодого художника Михайла Гуріна, який зрозумів і передав атмосферу непевності, тривоги і передчуття майбутніх репресій.
Цей спектакль – ще один привід нам, сьогоднішнім, задуматися над минулим і не допустити його повторення у майбутньому.

http://old.vgoru.org/old/modules.php?name=News&file=article&sid=6031

Більше новин Херсона читайте у нашому Телеграм-каналі

Поділитися в Facebook

Тут будуть коментарі і форма залишити коментар ...

Схожi новини